Бріологія / Бриология / Bryology

Матеріали до бріофлори штучних деревних ценозів Керченського низькогір'я

ЗАГОРОДНЮК Н.В.

Херсонський державний університет, кафедра ботаніки вул. 40 років Жовтня, 27, м. Херсон, 73000, Україна е-mail: netl@ksu.ks.ua

переважно мішані, складаються з Pinus pallasiana, Ulmus carpinifolia, Acer campestre, Fraxinus excelsior, Cotinus coggygria, Eleagnus angustifolia та ін. Подібні ділянки межуються з квадратами чистих насаджень Pinus pallasiana. В межах цього лісового масиву нами виявлено 18 видів, 4 різновиди та 1 форму мохоподібних відділу Bryophyta. 18 видів складають 18,0% видового різноманіття мохів Рівнинного Криму. Вони є представниками 17 родів, 8 родин, 7 порядків класу Bryopsida. 12 видів – акрокарпні, 6 видів – плеврокарпні мохоподібні. Панівною в систематичній структурі бріофлори є родина Pottiaceae, за видовим (7 видів, 38,8%) та родовим (6 родів, 33,3%) різноманіттям. Друге місце посідає

Brachytheciaceae: 5 видів (27,7%); 4 роди (23,5%). 6 родин (75,0%) – Encalyptaceae, Funariaceae, Ditrichaceae, Orthotrichaceae, Bryaceae, Hypnaceae – моновидові і монородові.

По 2 види нараховують лише роди Tortula та Brachythecium, 15 родів (88,2%) – моновидові. Кількість однодомних і дводомних видів – однакова (по 9 видів, 50,0%). 8 видів (44,4%) здатні утворювати спеціалізовані органи вегетативного розмноження: листородні виводкові тільця (Orthotrichum pumilum) та ризоїдні геми (Bryum caespiticium та майже всі види родини

Pottiaceae) (Хоркавців, Улична, 1995; Risse, 1987).

Серед життєвих форм бріофітів переважає дернина рихла (8 видів, 44,4%). Дернину щільну і килим плоский утворюють по 3 види ( по 16,6%). Також присутні сплетіння рихле (2 види, 11,1%), килим павутинистий (1 вид, 5,6%), подушка мала (1 вид, 5,6%).

Аналіз екологічної структури даної бріофлори показав, що серед геліоморф мохоподібних переважають геліофіти (11 видів, 61,1%), кількість геліосциофітів (4 види, 22,2%) і сциофітів (3 види, 16,7%) майже однакова. Серед гігроморф на перше місце вийшли мезоксерофіти (10 видів, 55,5%). Далі йдуть мезофіти (4 види, 22,2%), ксерофіти (3 види, 16,7%) та мезогігрофіти (1 вид, 5,6%). З точки зору притаманних мохам хемоморф, більшість (11 видів, 61,1%) є інцертофілами (Бойко, 1999). Також в насадженнях зростають кальцефіли (4 види, 22,2%), індиференти (2 види, 22,2%) та факультативні галофіти (1 вид, 5,6%). Серед трофоморф приблизно однакова кількість олігомезотрофів (5 видів, 27,8%), мезотрофів (6 видів, 33,3%) та мезоевтрофів (5 видів, 27,8%). 2 види (11,1%) є оліготрофами.

Більшості мохів притаманний біполярний (6 видів, 33,3%) та голарктичний (5 видів, 27,8%) типи ареалів. 4 види (22,2%) є космополітами. 2 види (11,1%) – паннеморали, 1 вид (5,6%) має європейсько-середземноморський тип поширення. Серед географічних елементів

63

Бріологія / Бриология / Bryology

переважають аридні види (7 видів, 38,39%), меншою є кількість космополітів, бореалів (по 4 види, 22,2%) та неморальних видів (3 види, 16,7%), 1 вид (5,6%) є представником давньосередземноморського географічного елементу (Бойко, 1999; Партика, 2005).

Означені особливості, притаманні структурі бріофлори дослідженого штучного деревного ценозу, є своєрідним підбором ознак, що характеризують її як досить своєрідну складову флори мохоподібних Рівнинного Криму.

ЛІТЕРАТУРА

1.Бойко М.Ф. Анализ бриофлоры степной зоны Европы. – Киев: Фитосоциоцентр, 1999. – 180 с.

2.Партыка Л.Я. Бриофлора Крыма. – К.: Фитосоциоцентр, 2005. – 170 с.

3.Хоркавців Я.Д., Улична К.О. Ризоїдальні бульбочки моху Barbula unguiculata // Укр.

ботан. журн. – 1995. – 52, № 3. – С. 399-404.

4.Risse, S. Rhizoid gemmae in mosses // Lindbergia. – 1987. – 13, № 3. – P. 111-126.

Использование метода сеточного картирования при инвентаризации бриофлоры (на примере флоры листостебельных мхов Муромского района Владимирской области)

КОКОШНИКОВА Ю.С.

ННГУ им. Н.И. Лобачевского, биологический факультет, кафедра ботаники пр. Гагарина, 23, Нижний Новгород, 603022, Россия

е-mail: JukoNN@yandex.ru

Внастоящее время не вызывает сомнения актуальность проблемы инвентаризации региональных флор. В региональной флористике обычно используют три основных метода исследования территории: маршрутный, стационарный (включая метод конкретных флор) и маршрутно-стационарный. Однако маршруты не дают достаточно полного представления о том, что встречается или отсутствует в том или ином пункте, а выборочные пробы флоры имеют фрагментарный характер. Для получения статистически достоверной информации на региональном уровне целесообразно планировать флористические работы с использованием метода сеточного картографирования флоры (Юрцев, 1983).

Впоследнее время этот метод стал широко применяться при исследовании региональных флор сосудистых растений: при изучении флоры Владимирской области (Серёгин, 2000), сосудистых водных флор Московской, Рязанской и Тульской областей (Щербаков, Майоров, 2006).

Однако этот метод не столь распространен при исследовании бриофлор.

64

Бріологія / Бриология / Bryology

В2006 году было проведено изучение флоры листостебельных мхов в Муромском районе, расположенном на востоке Владимирской области, методом сеточного картирования. Этот регион в целом мало изучен в бриологическом отношении. Согласно литературным данным (Кузнецов, 1916; Игнатов, Игнатова, 2003, 2004), бриофлора Владимирской области насчитывает 142 вида листостебельных и 7 видов печёночных мхов.

Карта-основа для работ была взята из программы по сеточному картированию флоры сосудистых растений Владимирской области (Серёгин, 2000). Весь Муромский район был разбит на 18 квадратов, в каждом из которых проводились сборы мохообразных. В результате исследований обнаружено 93 вида листостебельных мхов (из них 19 было впервые указано для Владимирской области), относящихся к 55 родам и 27 семействам.

Для каждого квадрата были составлены отдельные списки видов, на основании которых проведён анализ встречаемости видов и анализ видового богатства. Были выделены 3 группы: фоновые, редкие и виды, имеющие спорадическое распространение на территории района. Фоновые виды, отмеченные более чем в 50% квадратов (10 и более квадратах) – это виды, связанные в своем распространении с лесами и/или разнообразными нарушенными местообитаниями, все они имеют широкую экологическую амплитуду. В группу редких видов вошли виды, отмеченные в 1-3 квадратах (<17%). Виды, имеющие спорадическое распространение (отмеченные в 17-50% всех обследованных квадратов), связаны с конкретными местообитаниями, которые не являются обычными на всей территории района (болотами, широколиственными лесами и т.п.). Анализ распространения видов листостебельных мхов на территории Муромского района показал, что 50 видов являются редкими, 16 – фоновыми. Наибольшее видовое богатство отмечается на тех территориях, которые характеризуются наличием сырых и заболоченных местообитаний.

Врезультате наших исследований было показано, что метод сеточного картирования является эффективным при проведении бриофлористических исследований. В каждом квадрате были обнаружены единичные и редкие для территории Муромского района виды, и, таким образом, сборы практически в каждом из квадратов дополнили общий список видов.

ЛИТЕРАТУРА

1.Игнатов М.С., Игнатова Е.А. Флора мхов средней части Европейской России.

Том. 1. Sphagnaceae-Hedwigiaceae. – М.: КМК, 2003. – С. 1-608.

2.Игнатов М.С., Игнатова Е.А. Флора мхов средней части Европейской России.

Том. 2. Fontinaliaceae-Amblystegiaceae. – М.: КМК, 2004. – С. 609-944.

3.Кузнецов Н.И. Материалы для изучения флоры мхов Владимирской губернии // Труды Владимирского общества любителей естествознания. – Т. 4, вып. 2. – Владимир, 1916.

4.Серёгин А.П. О сеточном картировании флоры Владимирской области // Тезисы VII молодежной конференции ботаников в Санкт-Петербурге. – СПб. 2000. – С. 36.

5.Щербаков А.В., Майоров С.Р. Инвентаризация флоры и основы гербарного дела: Методические рекомендации. – М.: КМК, 2006. – 50 с.

6.Юрцев Б.А. О количественной оценке "веса" видов при флористическом районировании // Ботан. журн. – 1983. – 68, № 9. – С. 1145-1152.

65

Бріологія / Бриология / Bryology

Мохоподібні пробних ділянок хр. Карагач (Карадазький природний заповідник)

НИПОРКО С.О.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна е-mail: NyporkoS@ukr.net

Карадазький природний заповідник займає площу 28,742 км2 та розташований у південно-східній частині Кримського півострова у межах гірської групи Карадаг – єдиного у Європі давнього вулканічного масиву юрського періоду віком 150-160 млн. років, до якого підходять степи рівнинного Криму (Заповідники …, 1999). Раніше нами вже були досліджені пробні ділянки гранітних каньйонів Українського Кристалічного щита (Нипорко, 2006, 2007).

В 2004 році на вершині хребта Карагач нами було закладено 12 пробних ділянок на вертикальних поверхнях скель з різною експозицією – південно-західною, південно-східною, північно-західною і північно-східною. На цих ділянках проведено відбір зразків мохоподібних, а також описи їх проективного покриття та частоти трапляння.

Відкриті освітлені вертикальні поверхні скель характеризуються екстремальними умовами зростання. Це і високий рівень інсоляції, значні перепади добових температур, швидке випаровування вологи з поверхні, низька трофність субстрату. Тому такі умови, і особливо на Карадазі, є несприятливими для мохоподібних – тут всього відмічено 7 видів мохів з 7 родів і 7 родин. Як правило вони зростають окремими невеличкими дернинками на поверхні і в щілинах, на тонкому прошарку гумусу. Виняток складають представники роду Grimmia, що в цих умовах можуть утворювати невеликі за площею розростання.

Слід відмітити, що видові спектри на вертикальних поверхнях з різною експозицією суттєво відрізнялися. На ділянках південної експозиції відмічено лише 1 вид мохоподібних – Bryum sp., при чому він відмічений лише на 1 ділянці цієї експозиції, був у дуже пригніченому стані і тому не був однозначно визначений до виду. На північних ділянках всього зростало 6 видів мохів, всі з них відмічені лише на ділянках цієї експозиції. На видовому рівні на більшості ділянок тут зустрічалися Grimmia sp. (на 5 ділянках з 6) та Homalothecium sericeum (на 2 ділянках). Такі відмінності добре пояснюються залежними від експозиції екологічними умовами – дуже несприятливими для зростання мохів на південно експонованих поверхнях внаслідок високої інсоляції та сухості місцезростань.

За кількістю видів на ділянці також переважають ділянки північної експозиції. Лише на ділянці № 46 мохоподібні були відсутні. На інших кількість видів коливалася від одного до 5 (ділянка № 50). Також і сумарне проективне покриття на ділянках цієї експозиції було від 2% до 11%, при чому на ділянках північно-східної експозиції проективне покриття не перевищувало 2%, а на північно-західних було набагато більшим (від 3 до 11%).

Також поряд з комплексними дослідженнями модельних ділянок досліджувались мохоподібні поза межами пробних ділянок на хребті Карагач. Всього було виявлено 24 види

66

Бріологія / Бриология / Bryology

мохоподібних, з яких 5 виявились новими для заповідника, а саме печіночники Barbilophozia barbata і Cephaloziella hampeana,а також мохи Plagiomnium affine, Amblystegium radicale і Polytrichum piliferum.

ЛІТЕРАТУРА

1. Заповідники і національні природні парки України / Мінекобезпеки України. – К.:

Вища шк., 1999. – 296 с.

2. Нипорко С.О. Мохоподібні пробних ділянок гранітних відслонень каньйону р. Південний Буг // Актуальні проблеми ботаніки екології та біотехнології: Матеріали Міжнар. конф. молодих учених-ботаніків (27-30 вересня 2006 р., м. Київ). – Київ: Фітосоціоцентр, 2006. – С. 21-22.

3. Нипорко С.О. Мохоподібні пробних ділянок гранітних відслонень каньйону р. Рось (м. Богуслав, Київська обл., Україна) // Актуальні проблеми ботаніки та екології: Матеріали Міжнародної конференції молодих учених-ботаніків (17-20 вересня 2007 р., м. Київ). – Київ: Фітосоціоцентр, 2007. – С. 37-38.

67