Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
AktualniProblemy-2008.pdf
Скачиваний:
33
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
3.66 Mб
Скачать

Фізіологія, клітиннабіологія… // Физиология, клеточнаябиология… // Physiology, cell biology …

тирси за загально прийнятою методикою (Бухало, Бисько, Соломко и др., 2004). Для визначення Кб важких металів в плодових тілах проводили вимірювання: Fe, Zn, Mn, Cu, Cr, Cd, Ni, Ti, Pb, Zr за методом рентгенофлуорисцентного аналізу та методом атомноабсорбційної спектрометрії (Починок, 1976).

Показано, що штами відібрані в культуру з ботанічного саду та штам 1860 з Ізраїлю за Кб досліджуваних мікроелементів проявили себе, як деконцентратори (Кб < 1). В той же час, між штамами другої групи зустрічаються макро- (Кб > 2), мікро- (Кб = 1-2) та деконцентратори. Здатність акумулювати свинець виявлена тільки для штамів 1878 (Кб = 0,13), 1883 (Кб = 2,3) та 1885 (Кб =1,5). Цирконій відмічений лише в карпофорах штаму 1881. По відношенню до кадмію (Кб =2,95, р > 0,05) та заліза (Кб = 2,85, р>0,05) штами 1878, 1883 та 1885 проявили себе як макроконцентратори. За Кб міді штами 1878, 1883 віднесені до деконцентраторів (р>0,05), тоді як штам 1885 – до макроконцентраторів (Кб=12). Макроконцентраторами цинку виявились штами 1885 (Кб = 3,8) та 1878 (Кб = 2,45), тоді як штам 1883 відзначився мікроконцентратором даного елементу (Кб = 1,6). По відношенню до Cr, Mn, Ni, Ti всі досліджувані штами виявились деконцентраторами.

Результати отриманих досліджень дають підстави рекомендувати штами 1860, 1879, 1880, 1881, 1884 для промислового культивування як такі, що характеризуються низькими показниками Кб б < 1) важких металів. Встановлені відмінності між штамами за Кб характеризують фенотипічну варіабельність виду F. velutipes, яка формувалась в різних біоекологічних умова місцевості.

ЛІТЕРАТУРА

1.Бухало А.С, Митропольская Н.Ю. Каталог колекції культур шапинкових грибів IBK

/НАН України. Ін-т ботаники. – Препр. – К., 2006. – 36 с.

2.Бухало А.С., Бисько Н.А., Соломко Э.Ф. и др. Культивирование съедобных и лекарственных грибов. Практические рекомендации / Под ред. А. С. Бухало. – Киев: Чернобыльинформ, 2004. – 128 с.

3.Кравцев А.П. Радиологические последствия радионуклидного загрязнения почв и растерний – К.: Логос, 2006. – 179 с.

4.Починок Х.Н. Методы биохимического анализа растений. К.:Наук. думка, 1976. – 343 с.

Дослідження алелопатичної активності виділень насіння

Lupinus albus L.

ЯРЕМКО А.В.

Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027, Україна

е-mail: spyda@ukr.net

Люпин білий (Lupinus albus L.) – високопродуктивна кормова культура, яка використовується в чистих посівах і у складі сумішок. Завдяки симбіозу люпину з

277

Фізіологія, клітиннабіологія… // Физиология, клеточнаябиология… // Physiology, cell biology …

бульбочковими бактеріями і активній фіксації молекулярного азоту, він поліпшує родючість ґрунту і є одним із кращих попередників у сівозміні (Лихочвар, 2004).

Метою роботи було дослідження алелопатичної активності виділень насіння і коренів проростків люпину білого сорту Олежка. Алелопатичну активність виділень проростків визначали за методикою А.М. Гродзінського (Гродзінський, 1973). Тест-об'єктами слугували проростки крес-салату, пшениці м'якої, огірка посівного, редиски, люпину жовтого. Статистичну обробку результатів проводили за Кучеренком (Кучеренко, Бабенюк, Войціцький, 2001).

Результати дослідження показали, що у контрольному варіанті насіння люпину білого проросло на 4-ту добу, а із рослиною-акцептором на 5-ту, що свідчить про те, що рослиниакцептори дещо гальмували проростання насіння люпину білого. Донор колінів, яким слугувало насіння люпину білого, впливав на схожість і ріст проростків рослин-акцепторів. Зокрема, довжина корінців проростків редиски в контрольному варіанті становила 1,2 см, а в досліді – 0,8 см, що на 0,4 см або 33,5% менше порівняно з контролем. Довжина корінців проростків огірка посівного в контрольному варіанті становила 2,4 см, а в досліді – 2,1 см, що на 0,3 см або 13,0% менше порівняно з контролем. Ростові процеси у проростків пшениці м'якої також пригнічувались під впливом донора колінів, яким слугувало насіння і корені люпину білого. Довжина їх корінців у контрольному варіанті становила 1 см, а в досліді – 0,1 см. Отже, виділення насіння і коренів проростків люпину білого гальмувало ріст корінців пшениці м'якої на 90,0%. Довжина корінців проростків люпину жовтого в контрольному варіанті становила 4,3 см, а в досліді – 0,9 см, що на 3,4 см менше. Виділення насіння і коренів проростків люпину білого гальмувало ріст корінців люпину жовтого на 80,0%.

Виділення насіння і коренів проростків люпину білого стимулювало ріст корінців крес-салату на 41,0%. Довжина їх корінців у контрольному варіанті без впливу рослинидонора становила 1,2 см, а в досліді – 1,7 см.

На основі проведених досліджень показано, що виділення насіння і коренів проростків люпину білого сорту Олежка характеризуються високою алелопатичною активністю. Вони гальмували схожість та ріст корінців проростків рослин-акцепторів: редиски, огірка посівного, пшениці м'якої, люпину жовтого та стимулювали ростові процеси у крес-салату.

ЛІТЕРАТУРА

1.ГродзінськийА.М. Основихімічноївзаємодіїрослин. – К.: Науковадумка, 1973. – 190 с.

2.Лихочвар В.В. Рослинництво. Технології вирощування с/г культур. 2-видання, виправлене. – К.: Центр навч. л-ри, 2004. – 808 с.

3.Кучеренко М.Є., Бабенюк Ю.О., Войціцький В.М. Сучасні методи біохімічних досліджень: Учбовий посібник. – К.: Фітоцентр, 2001. – 424 с.

278

Фізіологія, клітиннабіологія… // Физиология, клеточнаябиология… // Physiology, cell biology …

Сравнительная характеристика отдельных аспектов репродуктивной биологии представителей семейства Lamiaceae

ЯРОСЛАВЦЕВА А.Д., ШЕВЧЕНКО С.В.

Никитский ботанический сад – Национальный научный центр УААН, отдел физиологии и репродуктивной биологии растений пгт Никита, г. Ялта, 98648, АР Крым, Украина

е-mail: anastasiya-d@ukr.net

Вопросы систематики и таксономии по сей день в науке остаются актуальными и до конца нерешёнными. Интересным в этом плане является семейство Lamiaceae, в котором систематики выделяют несколько подсемейств. Наше внимание обращено на одно из них – обособленное подсемейство Scutellarioideae, которое в своё время по ряду специфических признаков предлагали даже выделить в отдельное семейство. На данный момент общепринятой точкой зрения считается положение данного специализированного подсемейства на особой позиции в составе семейства Lamiaceae. Важным аспектом в решении этих вопросов является знание особенностей репродуктивной биологии, поскольку признаки строения и развития генеративных структур часто рассматриваются как таксоноспецифичные. В связи с этим нами было проведено сравнительное изучение процессов цветения, опыления, формирования мужских и женских генеративных структур, семенной продуктивности и особенностей диссеминации трёх видов семейства Lamiaceae, принадлежащих к двум подсемействам: Lamium glaberrimum (C. Koch) Taliev и Sideritis catillaris L. (Lamioideae) и Scutellaria albida L. (Scutellarioideae).

Анализ антэкологического этапа показал, что характерной особенностью изученных видов является растянутый во времени период цветения, а также несколько генераций цветения в течение вегетационного периода. Цветы находятся на цветоносных побегах порядков различного уровня, собраны мутовками в ложные соцветия и развиваются в пазухах 2 прицветных листьев. Различаются изученные виды количеством цветков в мутовке, к тому же у L. glaberrimum они разновозрастны и не все впоследствии развиваются

ицветут. Важно отметить, что у L. glaberrimum наблюдаются признаки клейстогамии. Цветок у изученных видов обоеполый, зигоморфный, гетеромерный, сидячий. Венчик спайнолепестный, двугубый, шлемовидный, опадающий, у L. glaberrimum на нижней губе имеются плеридии, для S. catillaris характерно сильное опушение покровов цветка и формирование двух волосистых колец на внутренней поверхности венчика. Следует заметить, что у S. albida верхняя губа трёхлопастная, а боковые лопасти зажимают пыльники

ирыльце. Это можно рассматривать как адаптацию для экономии пыльцы и возможности переноса пыльцы только крупными опылителями, способными запустить рычажнопружинный механизм действия генеративных элементов. Этот механизм характерен для S. albida, хотя процесс опыления у изученных нами видов осуществляется также с помощью крупных насекомых, при том, что иногда встречаются и мелкие посетители цветков. Для

279

Фізіологія, клітиннабіологія… // Физиология, клеточнаябиология… // Physiology, cell biology …

дополнительной аттрактации у L. glaberrimum окрашивается в яркие цвета пыльца, пыльники, чашечка, а также часть листьев.

Андроцей у трёх видов четырёхчленный, двусильный. Тычинки скученные, смещены к верхней губе и изогнуты внутрь цветка. Пыльники двутековые, четырёхгнёздные. Андроцей формируется по принципу экономии пыльцы, так, например, у S. albida пыльники раскрываются продольной щелью, которая по краю густо опушена ресничками, в пыльниках длинных тычинок наблюдается редукция одной теки. Раскрываются пыльники интрорзно относительно оси цветка и латрорзно относительно рыльца. Формирование стенки микроспорангия идёт центробежно. Сформированная стенка состоит из эпидермиса, эндотеция, среднего слоя, тапетума. Спорогенная ткань располагается в 1-2 ряда. Тапетум часто двуядерный, секреторного типа и является дериватом как париетального слоя, так и связника. Образование тетрады микроспор симультанное. В зрелом пыльнике стенка микроспорангия состоит из эпидермиса и фиброзного эндотеция, пыльца сферическая, двуклеточная. Установлено, что у всех видов развитие пыльцевых зёрен в длинных и коротких тычинках происходит синхронно. Пыльца по размеру и по качеству более или менее однородна во всех 4 пыльниках. Поверхность пыльцевых зёрен гладкая, без видимых выростов, покрыта полленкитом, что способствует склеиванию пыльцевых зёрен и прикреплению к насекомым-опылителям. Анализ зрелой пыльцы показал, что большинство пыльцевых зёрен в пыльниках морфологически выполнены, встречаются полиплоидные и дефективные.

Гинецей у изученных видов ценокарпный, олигомерный. Завязь верхняя, четырёхгнёздная, в каждом гнезде по одному семязачатку. Столбик изогнут в апикальной области, положение на завязи центральное, между тычинками. Рыльце у изученных видов различным образом двойственно расщеплено. Стоит обратить внимание на строение столбика S. catillaris, он прямой, имеет складку, образующую под рыльцем воронковидную трубку с продольной щелью для улавливания пыльцы. У S. albida своеобразно расположение завязи в пространстве: она наклонена к нижней губе под углом 45º, за счёт изгиба апикальной части гинофора. Таким образом освобождается доступ к нектару (центральная лопасть гинофора занимает центральное положение в трубке венчика), а завязь избегает возможных механических повреждений при опылении. Семязачаток анатропный, унитегмальный, тенуинуцеллятный. Археспорий чаще 1-клеточный (у L. glaberrimum 2- клеточный), дифференцируется в субэпидермальном слое и преобразуется в мегаспороцит. Тетрада мегаспор линейная, функционирующей является халазальная мегаспора. Зародышевый мешок моноспорический и развивается по Polygonum-типу. Зрелый гаметофит семиклеточный, полярные ядра сливаются до оплодотворения. Внутренний эпидермис интегумента вдоль поверхности гаметофита дифференцируется в тапетум.

Завязывание семян, их развитие и строение у S. catillaris, L. glaberrimum, S. albida очень сходны. Период плодоношения длителен, во многом совпадает с периодом бутонизации и цветения. Семена развиваются в усыхающей, остающейся на побеге чашечке. В чашечке также закладывается 4 орешкообразных мерикарпия, отличающихся у изучаемых видов формой и размерами. Плоды односемянные. Диссеминация осуществляется посредством механического воздействия на сухое соцветие. Зародыш у данных видов, кроме

280

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]