Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology
популяціях виділяють різні типи структур, найважливішими з яких є вікова і віталітетна
(Гиляров, 1990).
На момент дослідження виявилось, що популяція Allium podolicum Blocki ex Racib (Aschers. еt Graebn.) за віковим складом є повночленною, має категорію нормальної. Віталітетна структура свідчить про процвітаючий стан популяції.
Таким чином, провівши дослідження на протязі 3 років, ми можемо стверджувати, що вікова та віталітетна структура Allium podolicum Blocki ex Racib (Aschers. еt Graebn.) на території НПП "Подільські Товтри" залежить як від ступеня розвитку популяції, так і від екологічних умов, вона свідчить про певний етап розвитку, минуле сучасне і майбутнє популяції та її життєвий стан, стійкість і зміну по відношенню до екологічних умов, а також розкриває особливості онтогенезу, його поліваріантності механізмів регуляції в екосистемах.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гиляров А.М. Популяционная экология. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 191 с.
Фітостратегічний потенціал антропотехногенезу
САФОНОВ А.І.
Донецький національний університет, кафедра ботаніки та екології вул. Щорса, 46, м. Донецьк, 83050, Україна
е-mail: andrey_safonov@mail.ru, safonov@dongu.donetsk.ua
Концепції стратегічної реалізації форм та способів виживання видів рослин базуються на системному факторіальному підході та здебільшого є залежними від цільового призначення експерименту, а також рівня організації біосистеми, що складає принципову різницю при проблемному підході.
Мета роботи – на основі еколого-ботанічного аналізу експертно-моніторингового спрямування визначити аспекти стратегії реалізації біотичного потенціалу рослин в умовах антропогенно трансформованого середовища (на прикладі Донбасу).
Запропоновано критерії ботаніко-екологічного аналізу, комплексна реалізація якого дозволить певним чином узагальнити існуючі підходи вивчення рослин у еколого-токсично несприятливому середовищі.
Фітоценотичний рівень аналізу: структурованість фітоценозу, стадія розвитку угруповання(нь), наявність конкурентних взаємозв'язків, визначення типів росту популяцій, визначення стратегій росту популяцій, визначення окремих специфічних структурних одиниць фітоценозу, популяційне та ценотичне регулювання репродукцій.
Структурний (рівень особини – аутекологічний): аналіз структурованості насінних зачатків, ступінь трансформації габітусоутворення, відповідність стандартизованим моделям пагоноутворення, оригінальність архітектоніки та механічної конструкції фітооб'єктів, поява
188
Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology
додаткових (або розвиток наявних) ознак структурної організації, аналіз різноманітності способів захвату та утримання території існування, виявлення механізмів та шляхів гетероструктурних перетворень, динаміка структурогенезу (морфогенезу) в онтогенезі, консерватизм та пластичність структурних елементів в умовах факторів стресу.
Онтогенетичний аспект: диференційне порівняння різних стадій розвитку рослин, специфіка перебування фітооб'єктів на різних критичних та перехідних періодах, строки та часові діапазони вегетації, тривалість окремих періодів вегетації, аналіз повноти розвитку вегетативної сфери, аналіз повноти розвитку генеративної сфери.
Систематичний (таксоноспецифічний) аспект: порівняльний блоково-кластерний аналіз отриманих даних та сучасних таксономічних об'єднань, можливість відповідності або проведення узагальнення щодо тенденційних реакцій таксонів, що філогенетично споріднені.
Екологічний аспект: ранжування екологічного фактору (або групи факторів), градієнт токсичного навантаження, градієнт дії фактору стресу, реалізація позицій екологічного простору, аналіз життєвих стратегій видів-едифікаторів, аналіз співвідношення реалізації життєвих стратегій видів-домінантів та асектаторів, ступінь та характер перекриття екологічних ніш, резистентна стійкість до факторів неспецифічного стресу, розрахунок адаптивного репродуктивного потенціалу, репродуктивного зусилля, репродуктивного успіху, потенційна та реальна насінна продуктивність, визначення біотичного потенціалу модельних популяцій.
Експеримент оцінювання за блоками апробовано на південному сході України для видів рослин, для яких за попередніми дослідженнями виявлено структурно фітоіндикаційні властивості (Cichorium intybus L., Tragopogon major Jacq., Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip., Tanacetum vulgare L., Reseda lutea L., Plantago major L., Berteroa incana (L.) DC., Echium vulgare L., Dactylis glomerata L. та Daucus carota L.).
Позиції дослідження передбачають варіативність та подальше розширення, наприклад, у структурно-функціональному аспекті.
Огонь как деструктивный экологический фактор в лесных экосистемах Крыма
СВОЛЫНСКИЙ М.Д., СВОЛЫНСКИЙ А.Д., КОБЕЧИНСКАЯ В.Г.
Республиканский комитет по лесному и охотничьему хозяйству АРК, отдел защиты ул. Гавена, 2, г. Симферополь, 95000, АР Крым, Украина
e-mail: reskomles@sf.ukrtel.net
Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, кафедра экологии и рационального природопользования пр. Вернадского, 4, г. Симферополь, 95007, АР Крым, Украина
е-mail: valecohome@ mail.ru
Крымские леса (272 тыс. га) за весь период своего существования подвергались воздействию пожаров, которые сыграли большую роль в формировании их современного
189
Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology
облика. Как показывает анализ многолетней динамики учета воздействия огня на растительность, отмечена общая тенденция увеличения повторяемости их в горных и предгорных районах полуострова, также значительны площади, пройденные огнем.
По статистике основное количество возгораний в лесах приходится на период с марта по ноябрь. Мощным антропогенным фактором, влияющим на устойчивость и способность к самовосстановлению лесных биогеоценозов, являются пожары, особенно губительные для лесов из сосны крымской и сосны обыкновенной, можжевельника высокого и искусственных лесопосадок. Рассмотрим многолетнюю динамику верховых и низовых пожаров, численность которых, к сожалению, растет по годам в этих экосистемах, поэтому рассмотрение их динамики, выявление причин возникновения и оценка их последствий крайне актуальна.
В более влажный летний период 2004 г. в Крыму было минимальное число – 39 возгораний с общей площадью 34,5 га и незначительными по размерам верховыми гарями – 1,8 га. В наиболее засушливые 2001 г. и 2005 г. их численность выросла соответственно до 225 и 210 шт. с увеличением общей площади горельников – 85,9 га и 70,8 га, в том числе верховыми пожарами – 7,9 га и 8,8 га. Самый критический по этим показателям был 2007 г. Очень засушливый летне-осенний период этого года привел к острому дефициту влаги в подстилке, а высокие температуры часто в сочетании с сильными ветрами привели к неутешительным показателям – 193 пожара с общей площадью 1194,1 га, в том числе территория, охваченная верховым пожаром, с полной гибелью древостоя достигла 292,2 га. Причем основные площади образовавшихся горельников пришлись на территорию Ялтинского горно-лесного природного заповедника – 997 га, в том числе верховой охватил 275,9 га. Идет не только разрушение уникальных экосистем заповедника, но и гибнут редкие виды. Здесь обитает 24 вида растений и 68 видов животных, занесенных в Европейский Красный список, а в Красную книгу Украины внесено 75 видов. Уничтожаются огнем наиболее ценные лесные массивы, которые играют огромную средообразующую, климаторегулирующую и рекреационную роль для Большой Ялты. Второе место как по площадям, пройденным огнем, так и по численности возгораний занимает Симферопольский лесхоззаг – количество зарегистрированных пожаров колеблется по годам от 17 до 44 шт. и площади гарей достигают также значительных величин – 16,8-36 га, приходясь преимущественно на сосновые посадки вблизи города. Именно освоенность и доступность территорий отражается на статистике роста лесов, пройденных огнем.
Жизненное состояние сохранившихся на горельниках деревьев, как правило, ослаблено вследствие ожогов луба нижней части ствола, повреждаются скелетные корни, полностью уничтожается подрост. Повторяющиеся низовые пожары не только активизируют смену структуры и строения древостоев, эдафических условий местообитаний, но, изменяя флористический состав и ценотическую роль видов нижних ярусов, формируют иную их пространственно-мозаичную структуру, способствуя внедрению новых, не свойственных допожарному фитоценозу растений, тем самым активизируя сукцессионные процессы и снижая устойчивость лесных экосистем Крыма.
190
Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology
Индикация экологического состояния лесов в зоне влияния осушительной мелиорации
СОКОЛОВ А.С.
Гомельский государственный университет им. Франциска Скорины, кафедра экологии ул. Советская, 104, г. Гомель, 246019, Беларусь
е-mail: alsokol@tut.by
Целью исследований было изучить трансформацию черноольхового леса под воздействием снижения уровня грунтовых вод и выявить фитоиндикаторы состояния мелиорированного ландшафта.
Древесный ярус фоновой экосистемы (черноольшанник осоковый, УГВ = 0,0-0,1 м) состоит из ольхи черной и березы пушистой. Плотность первого подъяруса 420 шт./га, состав 10Ол(ч)+Б(п), второго – 520 шт./га, состав 8Ол(ч)2Б(п). Хорошо развит подрост и подлесок.
В напочвенном покрове преобладают Iris pseudacorus L., Carex pseudocyperus L., Carex vesicaria L., Comarum palustre L. и другие виды.
В умеренно нарушенной геосистеме (черноольшанник крапивный, УГВ = 1,3-1,5 м) из подлеска выпали Ribes nigrum L., Salix cinerea L., преобладающим видом становится Rubus idaeus L. (83,8%). В напочвенном ярусе преобладает Urtica dioica L. (покрытие 4-5 баллов по шкале Б.М. Миркина), присутствуют Impatiens noli-tangere L., Caltha palustris L.,
Deschampsia cespitosa (L.) P. Beauv. Наиболее нарушенная модификация (черноольшанник малиновый, УГВ более 2 м) характеризуется развитым подлеском, состоящим преимущественно из Rubus idaeus, снижением проективного покрытия и видового богатства напочвенного покрова. Также в составе подлеска присутствуют Sorbus aucuparia L., Frangula alnus Mill. и Sambucus racemosa L.
Большую часть напочвенного покрова составляют Lysimachia vulgaris L., Impatiens noli-tangere, Urtica dioica, Pteridium aquilinum (L.) Kuhn., Athyrium filix-femina (L.) Roth., Oxalis acetosella L., Milium effusum L. (1-2 балла). Также присутствуют Trientalis europaea L., Equisetum sylvaticum L., Majanthemum bifolium (L.) F.W. Schmidt, Scutellaria galericulata L., Glechoma hederacea L. и др.
Одним из показателей, характеризующих условия местообитания, являются соотношение в растительном сообществе диагностических видов различных классов растительности (по эколого-флористической классификации Браун-Бланке). Их соотношение может индицировать уровень нарушенности ландшафта. Так, фоновая модификация характеризуется значительным долей видов класса Alnetea glutinosae Br.-Bl. et Tx. Ex Westhoff et al. 1946. С усилением мелиоративной нагрузки доля видов этого класса уменьшается. В сообществах черноольшанника крапивного увеличивается присутствие других классов, особенно Galio-Urticetea Passage 1967 и Molinio-Arrhenatheretea R.Tx. 1937 em. R.Tx. 1970. С увеличением уровня трансформации увеличивается также доля видов классов Querco-Fagetea Br.-Bl. et Vlieg. 1937 (широколиственные леса) и Epilobietea angustifolii R.Tx. et Prsg. In R.Tx. 1950 (растительность вырубок и гарей). В наиболее
191