Історіяботанічноїнауки// Историяботаническойнауки // History of plant science

Вклад Д.О. Свиренко в изучение эвгленофитовых водорослей

КАПУСТИН Д.А.

Институт ботаники им. Н.Г. Холодного НАН Украины, отдел фикологии ул. Терещенковская, 2, г. Киев, 01601, Украина

е-mail: brassica2@inbox.ru

Воктябре этого года исполняется 120 лет со дня рождения известного украинского ботаника и гидробиолога Дмитрия Онисифоровича Свиренко. Родился он 24 октября 1888 года в с. Мерчик (ныне Харьковской обл.) С 1907 по 1912 гг. он обучается в Харьковском университете, где под руководством проф. В.М. Арнольди занимается изучением жгутиконосцев (флагеллят). Результатом работы Свиренко стала статья "Первые сведения о флоре окрашенных Flagellata окрестностей Харькова" (1913 г.). Уже в этой статье заметен интерес Свиренко к эвгленидам, которым посвящена львиная доля указанной работы. Он описывает три новые для науки вида рода Trachelomonas и один – рода Euglena (а именно – E. charkowiensis, самостоятельность которого позже Свиренко будет долго отстаивать).

В1921 г. В Днепропетровске открывается университет, и заведующим кафедрой ботаники выбирается Д.О. Свиренко. Уже в 1922 г. он издает трехтомную монографию "Микрофлора стоячих водоемов", где на примере водоемов окрестностей Харькова устанавливает годовой цикл развития фитопланктона в прудах различного возраста и выясняет картину заселения новообразованных прудов. В 1923-1927 гг. Свиренко работает в Новороссийском университете. В 1924 г. Одесский ботанический сад, возглавляемый Свиренко, превращается в самостоятельное научно-исследовательское учреждение. В 1927 г. Свиренко возвращается в Днепропетровск, где работает до начала войны. В этом же году появляются две интересные статьи Свиренко: "Альгологічне дослідження цікавого купиння коло Дніпропетровська" и "К вопросу о систематике Euglenaceae". Первая работа посвящена исследованию болота на левом берегу Днепра и обобщает результаты почти четырехлетнего исследования этого водоема. В этом болоте было обнаружено 405 видов внутривидовых таксонов водорослей. Во второй статье Свиренко останавливается на систематическом значении размеров клеток, подчеркивает необходимость многократных измерений, что позволит установить границы колебаний размеров и избавится от искусственных разновидностей типа "minor" и "major"; затрагивает вопрос о систематическом значении количества и формы парамилоновых телец у эвглен, а также подчеркивает, что недостаточно изучать лишь домики трахеломонад, а необходимо обращать внимание и на строение протопласта. В конце он подает описания и рисунки нового вида и двух новых для науки разновидностей рода Trachelomonas и новой разновидности рода Lepocinclis .

В30-х гг. прошлого столетия Институт ботаники решает начать издание серии определителей водорослей. Свиренко охотно откликается на предложение подготовить определитель эвгленовых водорослей, который был опубликован в 1938 г. Эта монография является логическим завершением многолетних критико-систематических и флористических

285

Історіяботанічноїнауки// Историяботаническойнауки // History of plant science

исследований эвгленовых водорослей Украины. Свиренко делает вывод о том, что видовой состав эвгленовых водорослей обедняется в направлении на север. Позже, З.И. Ветрова придет к противоположным заключениям. Это, очевидно, объясняется тем, что Свиренко уделял больше внимания изучению водорослей юга Украины.

Недостатком определителя Свиренко было и то, что в нем нет ни одного бесцветного вида, хотя в популярных, в свое время, системах флагеллят Г. Сенна (1900) и Э. Леммерманна (1913) они были. Несмотря на это, определитель Свиренко был неоценимой помощью исследователям до появления соответствующих изданий Т.Г. Поповой и З.И. Асаул-Ветровой.

В целом, Д.О. Свиренко описано 60 новых для науки видов и разновидностей эвгленофитовых водорослей, а также сделано 5 номенклатурно-таксономических комбинаций. Немногим больше половины из них сегодня признаны, другие – отнесены к синонимам.

Умер Д.О. Свиренко 26 октября 1944 г.

Ботанічна наука: історія та сучасність

РОШКА О.В.

Дніпропетровський національний університет, НДІ біології пр. Гагаріна, 4, м. Дніпропетровськ, 49000, Україна е-mail: Roshko@ua.fm

В літературних пам'ятках, котрі залишилися від пращурів, дуже мало матеріалу щодо класифікації та назв рослин. Першим ботаніком вважають Теофраста – учня Арістотеля (4 ст. до н.е.). Він розподіляв усі рослини на дерева, кущі, напівкущі та трави – групи, котрі були придатні тільки для вирощування рослин. У прадавніх римлян Пліній написав декілька поем про рослини. Грецький лікар Діоскорид у 1 ст. склав огляд лікарських рослин, котрі широко використовувались у ті часи. Після розпаду Римської імперії у науці був занепад. Ботаніка відродилася у Європі у вигляді "Травників" – книжок про лікувальні властивості широко розповсюджених рослин. Більш прадавні праці були втрачені у Європі, але їх зберегли араби. Після винаходу друку у 15 ст. стали регулярно виходити травники. Наприклад, багато разів друкувалася книга "Сад здоров'я" (Ortus sanitatis). У 16 ст. було надруковано три відомих травника – Леонарда Фукса, Отто Брунфельса та Ієронімуса Бока. Ці автори були лікарями, вони цікавились лікувальними властивостями рослин, тому необхідність добре їх розрізняти змусила їх зробити гарні малюнки та правильні підписи. Такий приклад перейняла уся Європа, та з 1450 до 1600 рр. тривала епоха травників. Найбільш значущі праці були складені Рембертом Додоеном, Матіасом де Лобелєм, Шарлем де Л'еклюзом, Уіль'ямом Тьорнером та П'єром Андреа Маттіолі.

У цей самий час з'являються ботанічні сади – у Падуї та Пізі, згодом у Лейдені, Гейдельберзі, Парижі, Оксфорді, Челсі та інших містах. Спочатку вчені розводили в них

286

Історіяботанічноїнауки// Историяботаническойнауки // History of plant science

живі лікарські рослини. Згодом з'явилися гербарії, тобто колекції сухих рослин. Вважають, що перший гербарій зібрав Лука Гіні. Медичні травники продовжували виходити до кінця 16 ст. (один з кращих склав англійський ботанік Джон Герард), але вчених все більше цікавили самі рослини, незалежно від їх лікувальних властивостей. У 1583 році Андре Чезальпіно класифікував рослини за будовою їх квітів, плодів та насіння. Подібними методами користувалися на початку 18 ст. П'єр Маньоль та його учень Турнефор. У 17 ст. професор Оксфордського університету Роберт Морісон виділив деякі "природні" групи рослин, а саме сімейства Umbelliferae та Cruciferae. Англійський ботанік Джон Рей пішов далі, поєднавши сімейства у групи більш високого рангу. В цей період з'явилося декілька об'ємних компіляцій, а саме Конрада фон Геснера та братів Иоганна і Каспара Баугинів. Останній зібрав всі відомі у ті часи назви видів та їх характеристики.

Усі ці тенденції знайшли свій відбиток в працях геніального шведського ботаніка 18 ст. Карла Ліннея, з 1741 до 1778 рр. – професора медицини Упсальського університету. У Ліннея було багато учнів, котрі подорожували у пошуках нових рослин по Америці, Аравії, Північній Африці та навіть Японії. У 1789 Антуан Лоран де Жюс'є створив свою класифікацію. У 1813 Огюстен Пірам Декандоль надрукував працю щодо класифікації рослин. Великий внесок у створення класифікаторів внесли Штефан Ендліхер, Иоганн Хедвіг, Альфонс Декандоль, Хрістіан фон Езенбек, Карл Фрідріх фон Мартіус, Дітріх Франц Леонард фон Шлехтендаль, П'єр Едмон Буас'є, Людвіг та Густав Рейхенбахи, Аса Грей, Джон Торрі, Джон Ліндлі, Еліас Магнус Фріз, Уіл'ям Джексон Хукер, Еме Бонплан та Карл Сігизмунд Кунт.

Колекції сухих рослин продовжують створювати вчені всього світу і у наш час. Найбільший гербарій в Україні знаходиться у Дніпропетровському національному університеті на біолого-екологічному факультеті (кафедра геоботаніки та екології). Цей гербарій входить до світового класифікатора кращих гербаріїв.

Таким чином, систематика – необхідна основа будь-якого розділу ботаніки, бо вона характеризує, наскільки дозволяють наявні дані, прослідкувати взаємини між різноманітними рослинами та дає цим рослинам офіційні назви, котрі дозволяють спеціалістам різних країн обмінюватися науковою інформацією.

Wild food plants in the meadow communities of Ukraine

KUZEMKO A.A.

National dendrological park "Sofievka" NAS of Ukraine Kyivska Str., 12 a, Uman, 20300, Ukraine

е-mail: anya_meadow@mail.ru

Natural meadow communities are traditional sources of forage reserve for cattle breeding. But there are meadow plants, which are edible for human beings as well. They are growing in

287

Історіяботанічноїнауки// Историяботаническойнауки // History of plant science

natural condition, without fertilizers, pesticides, herbicides, so they are health-giving for a modern human that exists in ecologically dangerous and harmful conditions of modern society.

We have analyzed the traditional use of plants of meadow phytocoenosis of Ukraine in nutrition/diet of Ukrainians in the past and today relying on popular scientific literature (Рева, Липовецкий, 1972), publications on ethnology and ethnography of Ukraine (Історія …, 1994; Наулко, Артюх, Горленко, 1993; Лозко, 1995; Українське …, 2006), as well as culinary books (Молоховец, 1916; Книга …, 1954; Могила, Саенко, 1992). We also tried to find out how many wild meadow species of plants potentially can be used as food using available Ukrainian literature.

The study shows that meadow flora of Ukraine includes 811 species, 188 (23,2%) from which can be potentially used as food. At least 30 species are mentioned as the components of Ukrainian cuisine.

From the systematic point of view wild foods meadow plants belong to 27 families and 80 genera. The greatest number of this species characterizes the leading family of Ukraine's flora —

Asteraceae (21 species), in 17 Apiaceae and Lamiaceae, 16 Scrophulariaceae, 15 Poaceae, in 13 Fabaceae and Polygonaceae, 12 Caryophyllaceae, 10 Campanulaceae, in 9 Brassicaceae and Rosaceae, 8 Orchidaceae, 5 Polygalaceae, in 3 Equisetaceae and Plantaginaceae, in 2 Alliaceae, Geraniaceae, Onagraceae, Urticaceae, in 1 Asparagaceae, Boraginaceae, Chenopodiaceae, Cucurbitaceae, Hypericaceae, Malvaceae, Primulaceae, Ranunculaceae.

Nearly half of the species from the list (91, 47,9%) can be used for raw salads. Only species of the genera Allium, Mentha, Trifolium and Chenopodium, as well as Archangelica officinalis were used for salads in Ukraine in the past. In accordance with our observations only Taraxacum officinale and Mentha spp. are still used for this purpose.

For cooking the first course in the Ukrainian cuisine, above all the so-called "green borsch", 39 (20,5%) species of meadow flora can be used. Traditionally for the Ukrainian green borsch the following species were used Aegopodium podagraria, Trifolium pratens, T. repens, Rumex acetosa, Ficaria verna, Potentilla anserina, Plantago spp., Urtica spp. and Chenopodium spp.

For preparing second courses i.e. garnish 62 species (32,6%) are suitable. In most cases underground parts — roots, rhizomes and tubers should be used, sometimes young shoots (Asparagus officinalis and species of genera Serratula, Silene, Equisetum and Filipendula) or seeds (Lathyrus). All plants should be boiled, fried or roasted. From the wild plants used for the second courses preparation, only Asparagus officinalis is used in Ukraine, and mostly cultivated.

For bread baking, preparing of kasha/porridge, pancakes, or as an admixture to the bread dough it is possible to use 22 species (11,6%) of meadow plants. For this purpose grains of wild grasses were collected along with the rhizomes of Elytrigia repens, Polygonum bistorta, Potentilla anserina were used. For preparation of kasha the seeds of Polygonum convolvulus, Plantago spp. and Setaria spp. were used. Nowadays these species are not used any more..

For the preparing of hot beverages 20 species (10,5%) of meadow plants can be used. In rural areas the everyday use of infusions of numerous aromatic and medicinal plants was a common practice (Наулко, Артюх, Горленко, 1993). Many of these species are still used. Coffee-type drinks made of chicory (Cichorium intybus) are popular, which is proved by the fact that they are even produced industrially.

288

Історіяботанічноїнауки// Историяботаническойнауки // History of plant science

As many as 24 species (12,6%) meadows species can be used as a spice. Practically all aromatic species of Lamiaceae family were used as spices in Ukraine, e.g. Thymus species were used as seasoning in the times of Kyivska Rus', a few hundred years ago (Історія …, 1994). Also the representatives of Asteraceae – Achillea millefolium, Artemisia vulgaris and Tanacetum vulgare were used as spice (Рева, Липовецкий, 1972). Nowadays the seeds of Carum carvi have a wide application as a spice, especially for rye sour-dough bread. Also Mentha spp., Salvia spp., Thymus spp. and Origanum vulgare are used mainly for meat course preparing.

REFERENCES

1.Історія української культури / Під ред. І. Крип'якевич. – К.: Либідь, 1994.

2.Лозко Г.С. Українське народознавство. – Київ, 1995.

3.Могила О.А., Саенко В.И. Украинские народные блюда. – Киев, 1992.

4.Молоховец Е.И. Подарок молодым хозяйкам. Самое полное руководство к приготовлению разнообразных изысканных кушаний доступных для всех. Средство уменьшить расход и экономно вести хозяйство. – СПб, 1916.

5.Наулко В.І., Артюх Л.Ф., Горленко В.Ф. Культура і побут населення України. – Киев: Либідь, 1993.

6.Українське народознавство: Навч. посібник 3-тє вид, випр. / Під ред. С.П. Павлюк.

–Київ, 2006.

7.Рева М.Л., Липовецкий В.М. Растения в быту. – Донецк, 1972.

8.Книгаовкуснойиздоровойпище/ Подред. И.К. Сиволап. – М.: Пищепромиздат, 1954.

289