Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology

худоби, масового розорювання заплави і зміною способу господарювання. Дегратогенні зміни лук простежуються на великих площах, що обумовлено значними пасквальними навантаженнями на пасовища.

Для недопущення утворення дигресивних угруповань, збоїв, спричинених антропогенними впливами та якнайшвидшого відновлення природних лучних ценозів у заплаві р. Сейм необхідно оптимізувати природокористування, а також розробити менеджмент-план для управління лучними угіддями, зокрема на території об'єктів природнозаповідного фонду (регіонально ландшафтного парку, заказників місцевого значення тощо).

Стан і структура популяцій Ornithogalum busheanum та Ornithogalum gussoni в Луганській і Полтавській областях

КОЗИР Є.В.

Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, відділ природної флори вул. Тімірязєва, 1, Київ, 01014, Україна

е-mail: kms280382@bigmir.net

Під час екпедиціїного виїзду в квітні-травні 2008 року до Луганської та Полтавської обл. нами було виявлено локалітети популяцій Ornithogalum busheanum Aschers та Ornithogalum gussoni Ten. з родини Liliaceae, що занесені до Червонї Книги України.

Перша популяція O. busheanum відмічена нами в західній частині м. Луганська в парку Горького, що за 400 м від р. Лугань, і має три локалітети. Перший локалітет зростає на площі 21 м2 та має 305 особ./1 м2. З них проростків (р) – 180, ювенільних (j) – 120, імматурні (im) – 2, віргінільні (v) – 2, генеративна (g) – 1. Другий площею 10 м2 нараховує

300 особ./1 м2: р – 101, j – 201, im – 1, v – 4, g – 3. Третій – 14 м2, нараховує 330 особ./1 м2, р – 110, j – 210, im – 3,v – 2, g – 5.

Друге місцезростання цього виду відмічено поблизу с. Металіст у балці Шишковська, 100 м2. Вид відмічений нами лише в одному генеративному екземплярі, сильно пошкоджений худобою. Така кількість і стан цього виду показують, що дана територія зазнає значних пасквальних навантажень з самого початку вегетаційного сезону, що в подальшому може негативно відбитися не лише на цих видах, але призвести і до дигресійного збою всього біотопу в межах балки Шишковська. Тут досить добре представлений O. gussoni, який зростає на крутих схилах (30-60 градусів) балки, що тягнеться зі зсходу на захід і нараховує

52 особ./1 м2: р – 3, j – 9, im – 21,v – 7, g – 12.

Третій локалітет популяцій виду O. busheanum було знайдено поблизу с. Розкішне у балці "Плоска", 50 м2. Нараховує 210 особ./1 м2: р – 104, j – 99, im – 2, v – 3, g – 2. Три локалітети O. busheanum було знайдено на правому березі р. Сіверський Донець поблизу станції Станично-Луганська, 150 м2. Перший локалітет нараховує 105 особ./1 м2: р – 2, j – 95,

158

Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology

im – 1, v особин знайдено не було, g – 7. Другий локалітет 7особ./1 м2: р, j, im особ. виявлено не було, v – 2, g – 5. Третій локалітет нараховує 8 особ./1 м2: v – 2 та g – 6.

На території Полтавської обл. нами досліджено популяції в ботанічногму заказнику "Драбинівка" та Нижньоворсклянському РЛП (2 популяції O. gussoni та 2 популяції

O.busheanum).

Убот. заказнику "Драбинівка" було знайдено популяцію O. gussoni, 45м2, яка має два локалітети, та популяцію O. busheanum з одним локалітетом. Перший локалітет O. gussoni має лише генеративні особини (15 особ./1 м2). Другий налічує 30 особ./1 м2, з них р – 2, j – 5, im – 2, v – 1, g – 20. Популяція O. busheanum нараховує 8 g особ./1 м2. Інших вікових станів виявлено не було через товстий та густий шар дернини.

На території Нижньоворсклянського РЛП було знайдено одну популяцію O. gussoni, 40 м2, та одну популяцію O. busheanum, 25 м2. O. gussoni було знайдено поблизу с. Вільхуватка на схилі балки. Нараховує 30 особ./1 м2: р – 5, j – 9 , іm та v виявлено не було, g – 16. O. busheanum налічує 47 особ./1 м2. Серед них р – 8, j – 17, im – 2, v – 3, g – 17.

Отже, наші дослідження дали змогу виявити наступне.

На території Луганської обл. нами було знайдено 4 популяції O. busheanum та 1

популяцію O. gussoni .

В Полтавській обл. було знайдено 2 популяції O. busheanum та 2 популяції O. gussoni. Згадані популяції цих видів процвітаючі. Лише на території балки Шишковська О. busheanum пошкоджується худобою. Для попередження цього необхідно обмежити

господарську діяльність, що загрожує не лише видам роду Ornithogalum, а й ландшафту балки в цілому. Також необхідно проводити роз'яснювальну роботу для населення місцевими органами та розробити рекомендації по природокористуванню, а саме: зменшити кількість худоби, або обмежити її кількість під час вегетації видів, не порушувати дернину, в якій залишилися цибулини та насіння, не забруднювати цю територію сміттям, а також не порушувати компоненти екосистеми.

Schivereckia podolica Аndrz. еx DC. s.l. в умовах Смотрицького каньйону (Кам'янецьке Придністров'я)

1,2КОЛОДІЙ В.А.

1Кам'янець-Подільський національний університет вул. Огієнка, 61, м. Кам'янець-Подільський, 32300, Україна 2Інститут екології Карпат НАН України вул. Козельницька, 4, м. Львів, 79026, Україна

Аналіз літератури свідчить, що інформація про поширення багатьох рідкісних видів рослин та особливості структурно-функціональної організації їхніх популяцій для

159

Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology

південного сходу Поділля є дуже обмеженими (Стойко та ін., 1997; Стойко та ін., 2004), або містяться в науково-популярних виданнях (Ковальчук, Задорожний, 1985).

Одним з унікальних об'єктів для дослідження є Schivereckia podoliсa Andrz. ex DC., реліктовий вид, уключений до Червоної книги Міжнародного Союзу охорони природи, Європейського Червоного списку (Мосякін, 1999), Червоної книги України (1996).

Еколого-ценотичні, популяційні та созологічні особливості S. podoliса в умовах Смотрицького каньйону аналізували вже неодноразово (Любінська, Ковтун, 1999; Кагало, Скібіцька, 2003; Колодій, 2005; Любінська, 2006; Колодій, 2007). Разом з тим, багато питань структурно-функціональної організації популяцій цього виду, що стосуються його виживання в умовах посиленого антропогенного впливу лишаються відкритими.

S.podoliса є хамефітом, що належить до облігатних кальцефілів, а відтак – геліофітом

ікcерофітом. У Смотрицькому каньйоні ценопопуляцій виду формуються на терасах правого берега р. Смотрич, переважно північно-східної та північно-західної експозицій. Рослини займають карнизи вапнякових терас, вапнякові стінки та невеликі плакорні ділянки. Інсоляція оселищ незначна в першій половині дня, після полудня різко зростає і локалітети дуже добре прогріваються. Зволоження в місцях виростання виду здебільшого лише атмосферне, а збереження вологи забезпечується завдяки частковому затіненню скелями.

На дослідженій території S. podoliса росте у складі угруповань, що формуються ектопічним флорокомплексами геліокальципетрофітона та петростепофітона. Здебільшого це угруповання формацій Cariceta humilis, Festuceta valesiacae та Seslerieta heufleranae.

Неодмінними компонентами цих угруповань є характерні види кальципетрофітона регіону:

Potentilla arenaria Borkh., Stipa capillata L., Koeleria cristata (L.) Pers., Allium podolicum

(Ashers. et Graebn.) Błocki ex Racib., A. flavescens Bess. На вирівняних ділянках схилів каньйону цей вид часто росте в місцях із суцільним моховим покривом (Tuidium abietinum

(Hedw.) R.S. et G.).

Загалом у Смотрицькому каньйоні цей вид виявлений у 5 локалітетах, що різняться за розташуванням, експозицією, але більшість з них мають витягнуту із заходу на схід форму. У всіх виявлених локалітетах закладено облікові ділянки. Фази розвитку S. podoliса, що знаходиться на ділянці № 1, розпочинаються на два-три дні пізніше, ніж на інших ділянках, оскільки вона має південно-східну експозицію, під схилом, що простягається зі сходу на південь і таким чином ценопопуляція отримує недостатньо тепла для нормального розвитку й тут загалом представлені види, менш вимогливі до умов виростання і більш конкурентноздатні.

На ділянці № 2 вид починає цвісти на три дні раніше, ніж особини на ділянці № 1, оскільки вона розташована на північ від стінки каньйону і на схід від попередньої облікової площі.

Поодиноке розташування особин S. podoliса спостерігали на ділянці № 3, оскільки вид росте в угрупуванні з різними видами мохів, що мають проективне покриття близько 60%. Туму насіння, що потрапляє на мохові подушечки, часто не проростає взагалі, а якщо з'являються проростки, то вони, як правило, не життєздатні й здебільшого гинуть. Порівняно

160

Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology

з іншими особинами S. podoliса, особини на цій ділянці відрізняються за морфологічними параметрами: стебло – вище, а листки – коротші.

Особини S. podoliса на ділянці № 4 розпочинають цвітіння найшвидше, що пояснюється умовами виростання на верхівці схилу, хоча, з іншого боку, таке розташування призводить до вітрової і водної ерозії ґрунту, що зумовлює руйнування екотопу й перешкоджає ефективному насіннєвому поновленню.

Умови виростання виду ділянці № 5 подібні до ділянки № 1. Особинам характерні пізніші терміни цвітіння порівняно з іншими ділянками.

Загалом ценопопуляції, що ростуть на території Смотрицького каньйону, зазнають впливу різноманітних антропогенних та природних чинників, що мають негативне значення для їх функціонування: випалювання, витоптування, випасання худоби, водна й вітрова ерозії. Тому необхідно здійснювати відповідні заходи щодо збереження та відтворення популяції S. podoliса на цій території. Зокрема, необхідним є системний моніторинг стану відомих ценопопуляцій з метою координації регулювання антропогенного впливу на локалітети, де він росте.

ЛІТЕРАТУРА

1.Кагало О., Скібіцька Н. Флористична репрезентативність геологічної пам'ятки природи "Смотрицький каньйон" (НПП "Подільські Товтри") // Роль природно-заповідних територій Західного Поділля та Юри Ойцовської у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття. Збірник наукових праць. – Гримайлів-Тернопіль: Лілея, 2003. – С. 277-283.

2.Ковальчук С.І., Задорожний М.А. Пам'ятки природи Хмельниччини: Іл. нарис. – Львів: Каменяр, 1985. – 56 с.

3.Колодій В.А. Особливості морфології насіння та насінна продуктивність у квіткових рослин // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів і аспірантів. – Вип. 4. В 3-х томах. – Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, редакційновидавничий відділ, 2005. – Т. 3. – С. 77-78.

4.Колодій В.А. Поширення видів роду Schivereckia Andrz. в Україні // Наукові основи збереження біотичної різноманітності: Матеріали восьмої наукової конференції молодих учених (Львів, 5-6 листопада 2007 року). – Львів, 2007. – С. 52-55.

5.Мосякін С.Л. Рослини України у світовому Червоному списку// Укр. ботан. журн. – 1999. – 56, № 1. – С. 79-88.

6.Любінська Л.Г., Ковтун І.В. Стан популяцій рідкісного виду в умовах "Смотрицького каньйону"/Літопис НПП "Подільські Товтри", 1999. – Т. 2. – С. 60-63.

7.Любінська Л.Г. Шиверекія подільська – Schivereckia podoliса Andrz. Ex DC // Плани заходів щодо збереження популяцій видів флори та фауни, що занесені до Червоної книги України та в міжнародні Червоні переліки, в межах установ природно-заповідного фонду. –

Харків: ВД "Райдер", 2006. – С. 26-28.

8.Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасєнкевич Л.О. Раритетні фітоценози Західних регіонів України (Регіональна "Зелена книга"). – Львів: Поллі, 1997. – 190 с.

161