Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology

Особенности экологии Pedicularis resupinata L. долины реки Амалат Витимского плоскогорья (Северное Забайкалье)

ЖАМБАЛОВА А.А.

Восточно-Сибирский государственный технологический университет, кафедра неорганической и аналитической химии ул. Ключевская, 40а, г. Улан-Удэ, 670013, Бурятия

е-mail: annazhamb@mail.ru

Поиски новых лекарственных растений, создание новых лекарственных средств растительного происхождения, остаются в настоящее время одной из основных задач биологической и медицинской науки. Сведения об использовании растений в народной и традиционной; медицине являются надежным ориентиром для выбора направления поиска новых лекарственных растений. В качестве объекта исследования нами был выбран

Pedicularis resupinata L.

Pedicularis resupinata – ценное лекарственное растение, обладающее широким спектром лечебного действия. В тибетской медицине и Приморье используется как жаропонижающее, болеутоляющее, ранозаживляющее. В китайской медицине и Забайкалье применяется как желчегонное, диуретическое, в Монголии как детоксикационное. Кроме того, в ветеринарии используется для лечения энцефалита у свиней, в агрономии как инсектицид.

Широкий спектр биологической активности обусловлен богатством химического состава. Основными действующими веществами являются иридоиды, флавоноиды, сапонины, алкалоиды.

Pedicularis resupinata – многолетник, полупаразит. Корень укороченный, стебли 2040 см высотой, одиночные или несколько, почти голые, простые. Прикорневые листья на длинных черешках, ко времени цветения обычно опадающие. Стеблевые листья очередные, короткорешетчатые, пластинки их продолговатые или широколанцетные, по краю дважды пильчато городчатые. Цветки на верхушке стебля и ветвей в плотных кистях. Венчик 2025 мм длиной, пурпуровый с желтоватой полоской на шлеме. Ареал распространения на территории Сибири охватывает Восточные Саяны, Туву, северо-восточное побережье озера Байкал. Встречается в лесной области на лугах, в разреженных лесах, поднимается до верхней границы леса.

При сборе лекарственного сырья немаловажное значение имеет фитоценотическая приуроченность видов. В этой связи мы задались целью дать полную характеристику мест произрастаний Pedicularis resupinata в исследуемой местности.

Pedicularis resupinata занимает следующие экотопы: опушки лиственничного леса, заросли заболоченного ерника. Ценокомплекс мытника перевернутого составляют следующие ассоциации: ерник осоковый, ивово-березово-ерниковая, осоково-ерниковая, осоково-спирейно-ерниковая, злаково-осоково-горькушно-лиственничная. Общее

150

Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology

проективное покрытие травостоя достигает 90%, число ярусов от 2 до 4. Высота травостоя 40-60 см. Общее число видов достигает 35-40 видов.

Мытник перевернутый, как правило, в растительных сообществах не бывает эдификатором и субдоминантом и его обилие достигает 1 или 2% от общего вида.

Таким образом, нами были выявлены места произрастания, дана полная экотопическая и фитоценотическая приуроченность Pedicularis resupinata.

ЛИТЕРАТУРА

1.Мнацаканян В.А. Иридоидные гликозиды. – Изд-во АН АрмССР, 1986.

2.Попов М.Г. Флора Байкальской Сибири и ее происхождение // Новая Сибирь. – 1955.

3.Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование. – Л.: Наука, 1990.

Вплив рівневого режиму Дунаю на водну рослинність Дунайського біосферного заповідника в 2007 р.

ЖМУД О.В.

Дунайський біосферний заповідник НАН України вул. Татарбунарського Повстання, 132а, м. Вилкове, 68355, Україна е-mail: elena.bl.zh@gmail.com

На території Кілійської дельти Дунаю одним з головних факторів, що впливає на фенологію та площі розповсюдження водної рослинності є рівневий режим, від якого безпосередньо залежать проточність водойм, глибина та швидкість прогрівання води, а в приморських напівзакритих водоймах ще й солоність. Дуже низький рівень води в Дунаю та плавнях у 2007 р. (у весняний період 99,7 см, літній – 73,5 см, восени – 81,2 см), а також відсутність опадів у весняно-літній період після дуже паводкового 2006 р. (в весняний період рівень води в Дунаї становив 154 см, літній – 125 см, восени – 81 см) вплинув на розвиток рослинності в 2007 р.

Так, найбільші зміни в перерозподілі площ заростання видами водної рослинності у

2007 р. спостерігалися в основному серед Phragmites australis, Scirpus litoralis, Trapa natans, Salvinia natans, Nymphoides peltata, Cladium mariscus, видів рода Potamogeton та ін.:

1. На території дельтових островів щільність заростей Phragmites australis у 2007 р. була більша на 25-30% у порівнянні з 2006 р. Продуктивність збільшилась в середньому на 118%. При цьому в 2007 р. на островах в місцях де пройшли пожежі взимку 2006 р. відбулись суттєві зміни в складі рослинного покриву. Частка очерету зменшилась до 20-30%, а в деяких ділянках цей показник ще менший, при цьому збільшилась доля осокових угруповань. На території Стенцівсько-Жебриянівських плавнів спостерігався нормальний

151

Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology

розвиток плавневої рослинності (щільність очерету у 2007 р. була майже у 1,5 рази вище, ніж

у2004-2006 рр., й загальна фітомаса збільшилась та склала 112% у порівнянні з 2006 р.).

2.Відмічено скорочення площ заростання Trapa natans в більшості кутів переднього краю. У системі Курильських мілководь площі заростей T. natans залишились на рівні попереднього року (максимальний розвиток). В кутах північної частини дельти (Таранов кут, Солоний та Бадіка) внаслідок зменшення водного стоку Дунаю та збільшення частки морської води в них, яка потрапляла під час нагонів та штормів з моря спостерігалося збільшення солоності води, що призвело до пригнічення заростей T. natans та різкого зменшення площ заростання. Сформовані мілководдя по Очаківському гирлу у зв'язку з уповільненням швидкості течії води, та збільшенням муловідкладення стали ще більш мілководними. В них спостерігався нормальний розвиток T. natans. Таким чином, у 2007 р. зменшилась загальна площа заростання T. natans в порівнянні з 2006 р. приблизно на 10-12%.

3.Відмічено збільшення площ зростання Salvinia natans. В водоймах переднього краю дельти, старицях і згасаючих рукавах, невеликих мало проточних внутрішніх водоймах і штучних каналах доля S. natans в угрупованнях неукоріненної водної рослинності склала від 25 до 95%. Масовому розвитку виду сприяло формування мілководних ділянок вздовж рукавів.

4.В останні роки відзначається розселення виду Cladium mariscus Pohl. всередину Жебриянських плавнів. Так, плями чистих заростей C. mariscus в діаметрі від 0,5 до 2,0 м сформувалися на відстані 1,5-2,0 км від місцезростань виду, що зустрічались раніше уздовж межі пасма і плавнів. Це, можливо, пов'язано з освітленістю плавнів, що підвищується у весняний період після зимової заготівлі очерету. З'являються також поодиноко зростаючі рослини у зниженнях пасма в районі міського сміттєзвалища, що може бути результатом розселення виду птахами. Спостереження за станом виду дозволяють говорити, що лімітуючим фактором розвитку є гідромеліоративний.

5.В 2007 р. найбільші площі заростання Nymphoides peltata O. Kuntz. відмічено в Ананькіном та Делюковому кутах. Майже зникає вид на Курильських мілководдях. З'явилися нові плями N. peltata в:

• куту Бистрий біля коси острова Кубанського на віддалені від гирла Восточне приблизно в 150 м площею біля 3 м кв.

• на викаті гирла Восточне вздовж острова Кубану пляма площею біля 12 м кв.

• на мілководдях вздовж гирла Прорва відмічена смуга завдовжки 80-100 м та завширшки 20-25 м, а також декілька окремих локальних плям 15 м на 30 м.

Різкі коливання рівня води та перетворення малих гирл у стариці, призводить до зникнення N. peltata.

152

Екологія та фітосозологія / Экология и фитосозология / Ecology and phytosociology

Охорона біорізноманіття лучних угруповань на території Ужанського національного природного парку

КВАКОВСЬКА І.М.

Ужанський НПП вул. Незалежності, 7, Великий Березний, Закарпатська обл., 89000

е-mail: naukaunpp@rambler.ru

Одним з пріоритетних завдань національних парків є збереження їх біологічного різноманіття. Більше половини флористичного та фітоценотичного багатства Ужанського НПП концентрують лучні фітоценози, в тому числі 22 рідкісні види, що занесені у Червону книгу України: Chamaespartium sagittale (L.) P. Gibbs., Astrantia major L., Centaurea phrygia L. subsp. carpatica (Porc.) Dostál, Colchicum autumnale L., Lilium martagon L., Coeloglossum viride (L.) Hartman, Dactylorhiza fuchsii (Druce ) Soó, Dactylorhiza incarnata (L.) Soó, Dactylorhiza maculata (L.) Soó, Dactylorhiza majalis ( Reichenb.) P. F. Hunt et Summerhayes, Dactylorhiza sambucina (L.) Soó, Epipactis palustris ( L.) Crantz, Gymnadenia conopsea (L.) R. Br., Pseudorchis albida ( L.) Á.et D.Löve, Listera ovata (L.) R. Br., Orchis coriophora L., Orchis mascula (L. ) L.,Orchis morio L., Orchis ustulata L., Platanthera bifolia (L.) L.C.M.Richard, Spiranthes spiralis (L.) Chevall., Traunsteinera globosa ( L.) Reichenb. Лучні фітоценози займають лише 30% від загальної площі національного парку. Це фітоценози, що виникли в результаті багатовікової антропогенної діяльності (викорчовування, випас, косіння) і їх існування залежить від систематичного господарювання, а при його відсутності

– потребують активної охорони. В більшості випадків на площах, де припинено господарювання, спостерігаємо процес спонтанної сукцесії, що веде до збіднення флористичного багатства фітоценозів, заростання лук чагарниками та деревами (Vaccinium, Betula, Salix, Populus), перетворення їх на чагарники. Для припинення або сповільнення сукцесійних змін, збереження рідкісних лучних видів рослин необхідно вживати активних заходів охорони лучних фітоценозів.

Всі лучні фітоценози парку в залежності від пропонованих заходів їх охорони можна умовно поділити на такі типи: угруповання гірських лук – полонин; мезофільні (свіжі) луки і пасовища; гідрофільні (вологолюбні) луки; сильно зволожені угруповання. Угруповання гірських лук – полонини займають найвищі положення гірських хребтів Розсипанець, Полонина Буковська, Черемха, Голаня, Кременець, Равка. До 1945 року тут проводилось випасання та сінокосіння. Після 1945 року на більшості полонин активне господарювання було припинено із-за створення прикордонної захисної смуги. Зараз тут можна спостерігати сукцесію перетворення лук у чорничники. Для сповільнення сукцесійних змін та охорони раритетного фітоценофонду полонин у місцях концентрації рідкісних видів необхідно проводити регулярне сінокосіння з інтенсивністю 1 раз на 3-5 років, у строки з 15 липня до кінця вересня. Мезофільні луки і пасовища найбільш поширені в УНПП. До них належать всі лісові луки та луки біля території сіл. Застосовуються як сінокоси та пасовища. Для охорони

153