Фізіологія, клітиннабіологія… // Физиология, клеточнаябиология… // Physiology, cell biology …

підвищення схожості у насіння 2003 року врожаю. Схожість насіння цього ж сорту врожаю 2006 року при пророщуванні у розчинах ПЕГ знизилася у порівнянні з контролем.

Таким чином, уповільнення надходження води у старе несхоже насіння озимої пшениці під час бубнявіння сприяє його проростанню, а затримка гідратації свіжого насіння позначається на схожості негативно.

ЛІТЕРАТУРА

1.Веселова Т.В., Веселовский В.А., Усманов П.Д. и др. Гипоксия и повреждения при набухании стареющих семян // Физиология растений. – 2003. – 50, № 6. – С. 930-937.

2.Меженина А.Б., Филипенко Г.И. Использование полимерных форм антиоксидантов для восстановления жизнеспособности семян // Тезисы докладов II Вавиловской международной конференции "Генетические ресурсы культурных растений в XXI веке:

состояние, проблемы, перспективы" (26-30 ноября 2007 г.). – Санкт-Петербург, 2007. –

С. 182-183.

Мінливість ознак соняшнику (Helianthus annuus L.) з неперервним та альтернативним проявом у фенотипі

1ШАРИПІНА Я.Ю., 2ПОПОВ В.М., 1КИРИЧЕНКО В.В.

1Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр'єва УААН пр. Московський, 142, м. Харків, 61060, Україна е-mail: myu77@mail.ru

2Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва п/о "Комуніст – 1", Харківський район, 62483, Україна

е-mail: vnpop@mail.ru

За певним комплексом морфологічних ознак можна охарактеризувати будь-який рід, вид, популяцію, сорт, гібрид рослин. Морфологічний поліморфізм дозволяє успішно вирішувати ряд теоретичних та практичних питань філогенії (Karrenberg et al., 2007), систематики, генетики (Cecconi et al., 2000), селекції (Константинова, 2004) та ін. Практичне використання морфологічних ознак у соняшнику в даний час здійснюється за двома основними напрямками – створення декоративних аналогів інбредних ліній (Першина, 2000) та їх генетичне маркування (Ведмедєва, 2004).

Основний напрямок сучасних селекційних досліджень – пошук маркерів, які б дозволили вивчати генетичну природу кількісних ознак шляхом маркування локусів (QTL's) та вести добір (МАS – добір, заснований на маркерах), спираючись на інформацію про динаміку характеру зв'язків маркерів із рівнем розвитку кількісної ознаки у популяціях, що розщеплюються (Доменюк, 2003). Тому метою нашої роботи була оцінка сполученої мінливість якісних (морфологічних) та кількісних ознак соняшнику (Helianthus annuus L.).

273

Фізіологія, клітиннабіологія… // Физиология, клеточнаябиология… // Physiology, cell biology …

Як рослинний матеріал були використані 3 інбредні лінії соняшнику, відмінні за формою крайових квіток (КК) та гіллястістю (Mx 2122 Б – довгі трубкоподібні КК, гіллястість відсутня; Мх 107 В – КК звичайної форми, гіллястість; Мх 1091 Б – дзвоникоподібні КК, гіллястість відсутня), отримані шляхом хімічного мутагенезу в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр'єва. З метою вивчення успадкування морфологічних та оцінки сполученої мінливості морфологічних та кількісних ознак були отримані гібриди F1 та F2 для схрещувань Мх 2122 Б × Мх 107 В та Мх 2122 Б ×Мх 1091 Б. У польових умовах було проведено оцінку за формою КК, гіллястістю, а також за наступними кількісними ознаками: висота рослин, діаметр кошика, довжина та ширина листкової пластинки, тривалість періоду "сходи – цвітіння". Отримані дані статистично обробляли з використанням варіаційної статистики, критерію χ2, а за допомогою критерію Ст'юдента визначали значущість параметрів.

Аналіз F1 за якісними морфологічними ознаками соняшнику показав, що гіллястість успадковується за рецесивним типом, а звичайна форма КК є домінантною ознакою. В F2 розщеплення за формою КК та наявністю гілок було близьким до 3:1, що відповідає теоретично очікуваному при моногенному успадкуванні ознак. Також було продемонстровано незалежне успадкування розглянутих морфологічних ознак. Більш широко питання щодо успадкування зазначених ознак висвітлено нами у попередній роботі (Шарыпина и др., 2006).

Надалі для вивчення сумісного успадкування якісних та кількісних ознак соняшнику рослин в F2 були сформовані в групи у відповідності до градацій морфологічних ознак з моногенним контролем. Достовірна різниця між груповими середніми кількісних ознак дозволяла нам робити висновок щодо сумісного успадкування морфологічних та кількісних ознак, що вивчали. Маючи дворічні данні, також перевіряли, чи співпадатимуть ефекти щодо мінливості кількісних та якісних ознак по роках. Було встановлено, що характер прояву кількісних ознак у сформованих за якісними морфологічними ознаками групах рослин відрізнявся по роках та в залежності від розглянутої комбінації, що, можливо, пов'язано зі значною кількістю генів, які відповідають за прояв певної кількісної ознаки.

ЛІТЕРАТУРА

1.Ведмедєва К.В. Створення колекції джерел морфологічних маркерних ознак соняшнику івивченняїхгенетичногоконтролю: Автореф. ... канд. біол. наук. Одеса., 2004. – 16 с.

2.Доменюк В.П. ДНК-маркери локусів кількісних ознак кукурудзи: Автореф. ... канд. біол. наук. – Київ, 2003. – 22 с.

3.Константинова Е.А. Генетический контроль и селекционная ценность окраски язычковых цветков у подсолнечника: Автореф. … канд. биол. наук. – Саратов, 2004. – 18 с.

4.Першина І.М. Генетична база селекції декоративного соняшнику: Автореф. ... канд. сільгосп. наук. – Запоріжжя, 2000. – 14 с.

5.Шарыпина Я.Ю., Попов В.Н., Кириченко В.В. Наследование некоторых морфологических признаков подсолнечника // Фактори експериментальної еволюції організмів: Збірник наукових праць. – 2006. – 3. – С. 322-325.

274

Фізіологія, клітиннабіологія… // Физиология, клеточнаябиология… // Physiology, cell biology …

6.Cecconi F., Geetani M., Srebernich R., Luciani N. Diallel analysis in sunflower (Helianthus annuus L.) genetic and phenotypic correlations for some agronomical and physiological characters. Proc. 15th Inter. Sunflower Conference. (12-15 June 2000, Toulouse, France). 2. – E1E6.

7.Karrenberg S., Lexer Ch., Rieseberg L.H. Reconstructing the history of selection during homoploid hybrid speciation // Am. Nat. – 2007. – 169, № 6. – P. 725-737.

Кількісний вміст золи та макроелементів в плодових тілах їстівного лікарського гриба опенька зимового

Flammulina velutipes (Fr.) P. Karst

ШЕЛЮК А.І.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, відділ мікології вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна

е-mail: avish@ukr.net

Одним з найпопулярніших об'єктів культивування серед вищих базидіоміцетів є опеньок зимовий – Flammulina velutipes. Доведено, що плодові тіла F. velutipes мають високу харчову та поживну цінність, володіють широким спектром лікувально-профілактичних речовин (Wasser et all, 2002). У той же час елементарний склад плодових тіл F. velutipes вивчений недостатньо і не повно. Метою нашої роботи було вивчення внутрішньовидової варіабельності виду F. velutipes за кількісним вмістом макроелементів у плодових тілах та зольності вцілому при культивуванні в штучних умовах.

Об'єктами досліджень були 8 штамів виду F. velutipes з колекції шапинкових грибів Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. Штами 1879, 1880, 1881, 1884 виділені в культуру з карпофорів? які були зібрані на території Донецького ботанічного саду, штами 1878, 1883, 1885 – з околиць міста Донецька, штам 1860 наданий колегами з Ізраїлю. Культивування проводили на субстраті з тирси за загально прийнятою методикою (Бухало, Бисько, Соломко, 2004). Усі розрахунки проводили в перерахунку на суху вагу плодових тіл.

Встановлено, що найвищий вміст золи був характерний для групи штамів 1885 (6,1%), 1883 (6,0%) та 1878 (5,7%) (р>0,05). Результати вимірювань аналогічного показника для штамів 1879, 1880, 1881 та 1884 показали достовірно нижчі значення золи в плодових тілах – 4,93% (р>0,05). Найменший вміст золи був виявлений в карпофорах штаму 1860 – 3,0%. У всіх штамах серед загального вмісту макроелементів домінуючими були елементи в наступній послідовності: К > Р >Na. Цікаво відмітити, що для групи штамів (1860, 1879, 1880, 1881, 1884) основним компонентом після Na був Mg, в той час як для штамів 1878, 1883, 1885 – S. Можна припустити, що більший вміст у плодових тілах цих штамів S ніж Mg пов'язаний з підвищеним синтезом окремих сірковмісних сполук (амінокислоти, білки), які приймають участь в нейтралізації негативної дії важких металів на клітину (Mehra, Tarbet,

275

Фізіологія, клітиннабіологія… // Физиология, клеточнаябиология… // Physiology, cell biology …

1988). Серед досліджуваних макроелементів концентрація Са в плодових тілах усіх штамів була найнижчою.

Таким чином, підводячи підсумок, зазначимо, що виявлена внутрішньовидова варіабельність виду F. velutipes за кількісним вмістом макроелементів та зольності в цілому на наш погляд, і за літературними даними, пов'язана з певними фізіологічними особливостями штамів, які були сформовані на протязі тривалого часу за особливих біоекологічних умов місцевості (Кравцев, 2006).

ЛІТЕРАТУРА

1.Бухало А.С., Бисько Н.А., Соломко Э.Ф. и др. Культивирование съедобных и лекарственных грибов. Практические рекомендации / Под ред. А. С. Бухало. – Киев: Чернобыльинформ, 2004. – 128 с.

2.Фостер А. Радиологические последствия радионуклидного загрязнения почв и растерний – К.: Логос, 2006. – 179 с.

3.Mehra R.K., Tarbet E.B. Metal – specific synthesis of two metallothioneins and γ – glutamyl peptides in Candida glabrata // Biochemistry. – 1988. – 85. – Р. 8815-8819.

4.Wasser S.P., Sytnik K.M., Buchalo A.S., Solomko E.F. Medicinal mushrooms: past, present and future // Ukr. botan. j. – 2002. – 59, № 5. – С. 499-524.

Дослідження коефіцієнта біологічного поглинання важких металів їстівного лікарського гриба опенька зимового

Flammulina velutipes (Fr.) P. Karst

ШЕЛЮК А.І.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, відділ мікології вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна

е-mail: avish@ukr.net

Відомо, що забруднення ґрунтів та субстратів для вирощування сільськогосподарської продукції важкими металами в певній мірі можна компенсувати впровадженням у культуру нових сортів, які мають відносно низькі значення коефіцієнта біологічного поглинання (Кб) (Кравцев, 2006).

Метою нашої роботи було дослідження Кб важких металів штамів виду Flammulina velutipes (Fr.) P. Karst при культивуванні в штучних умовах та проведення скринінгу останніх за найменшими значеннями цього показника.

Об'єктами досліджень були 8 штамів виду F. velutipes з колекції шапинкових грибів Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (Бухало А.С, Митропольская Н.Ю., 2006). Штами 1879, 1880, 1881, 1884 виділені в культуру з карпофорів, які були зібрані на території Донецького ботанічного саду, штами 1878, 1883, 1885 – на околицях міста Донецька, штам 1860 – наданий колегами з Ізраїлю. Культивування проводили на субстраті з

276