Мікологія / Микология / Mycology

Перші відомості про ліхенофільні гриби природного заповідника "Єланецький степ"

БОЙКО Т.О.

Херсонський державний університет, кафедра ботаніки вул. 40 років Жовтня, 27, Херсон, 73000, Україна е-mail: khodosovtsev@ksu.ks.ua

Природний заповідник "Єланецький степ" створено у 1996 році на основі заказника "Єланецький", з метою збереження та відтворення степових природних комплексів Правобережної України. Він знаходиться на півночі Миколаївської області в Новоодеському та Єланецькому адміністративних районах. Дослідженню судинних рослин даного об'єкту присвячено декілька робіт. За літературними джерелами не вказується жодного виду ліхенофільних грибів для досліджуваного заповідника.

Матеріали збирались протягом 2005-2008 рр. на вапнякових відслоненнях, на рухляку, корі дерев і чагарників, прошарках ґрунту та мохах на території природного заповідника "Єланецький степ". Ліхенофільні гриби визначали за загальноприйнятою методикою (Кондратюк, 1999; Hawksworth, 1983). Назви ліхенофільних грибів та прізвища авторів при таксонах подано за другим чеклістом лишайників, ліхенофільних грибів та близьких до лишайників грибів України (Kondratyuk et al., 1998).

В даній роботі після кожного виду ми подаємо відомості щодо екологічних особливостей та частоту трапляння ліхенофільних грибів на території дослідження: дуже рідко – 1-3 місцезнаходження, рідко – до 5, спорадично – 7-15 (Ходосовцев, 2003). Нові для України види позначені – «*».

Таксономічний список ліхенофільних грибів

Intralichen christiansenii D. Hawsksw. – на слані Lecania turicensis, що зростає на вапнякових поверхнях, спорадично.

Endococcus rugulosus Nyl. – на слані Verrucaria nigrescens, на освітлених вапнякових поверхнях, дуже рідко.

Lichenoconium xanthoriae M.S. Christ.LF на Xanthoria polycarpa ,дуже рідко. Lichenostigma elongata Nav.-Ros. & Hafellner на слані Lobothallia radiosa та

Protoparmeliopsis muralis, спорадично.

Muellerella lichenicola (Sommerf.) D. Hawksw. на слані Caloplaca inconnexa, C. variabilis, Candelariella oleifera, що зростають на освітлених вапнякових поверхнях спорадично.

*Stigmidium gleburum (Arnold) Hafellner – на слані Toninia physaroides, рідко.

Xanthoriicola physciacae (Kalchbr.) D. Hawksw.LF на Physcia adscendens, дуже рідко.

*Zwackiomyces calcariae (Flagey) Hafellner & Nik. Hoffm.– на слані Aspicilia contorta,

що зростає на вапнякових поверхнях, дуже рідко.

41

Мікологія / Микология / Mycology

В результаті опрацювання зібраних матеріалів було визначено 8 видів ліхенофільних грибів, які належать до 8 родів, 3 родин, 2 порядків та групи мітоспорових грибів

(Кондратюк, 1999). Серед них Stigmidium glebarum, Zwackiomyces calcariae вперше наводяться для ліхенобіоти України.

ЛІТЕРАТУРА

1.Кондратюк С.Я. Ліхенофільні гриби України // Вивчення різноманітності мікобіоти України (ліхенофільні, септорієві та пукцинієві гриби) / С.Я. Кондратюк, Т.В. Андріанова, Ю.Я. Тихоненко. – К.: Фітосоціоцентр, 1999. – С. 8-43.

2.Ходосовцев О.Є. Анотований список лишайників Карадазького природного заповідника // Вісті Біосферного заповідника "Асканія-Нова". – 2003. – 5. – С. 31-43.

3.Hawksworth D.L. A key to the lichen–forming, parasitic, parasymbiotic and saprophytic fungi occuring on lichens in the British Isles // Lichenologist. – 1983. – 15, 1. – pp. 1-44.

4.Kondratyuk S.Ya., Khodosovtsev A. Ye., Zelenko S.D. The second checlist of lichen forming, lichenicolous and allied fungi of Ukraine. – Kiev: Phytosociocentre, 1998. – 180 p.

Дискоміцети національного природного парку "Мезинський" (Україна)

1ГОЛУБЦОВА Ю.І., 2ДЖАГАН В.В., 2ЗИКОВА М.О.

1Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, кафедра ботаніки вул. Роменська, 87, м. Суми, 40002, Україна

e-mail: yulia_golubtsova@yahoo.com

2Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра ботаніки пр. Академіка Глушкова, 2, м. Київ, 03022, Україна

е-mail: dzhagan@yahoo.com

Національний природний парк "Мезинський" (далі за текстом НППМ) створено 10 лютого 2006 р. на території Коропського району Чернігівської області на площі 31,6 тис. га. За фізико-географічним районуванням парк входить до Новгород-Сіверського фізикогеографічного р-ну Новгород-Сіверської фізико-географічної області. Територія парку представляє собою підвищену, дуже розчленовану ярами та балками рівнину, лісистість якої становить 38%. Лісова рослинність цікава тим, що в ній переважають нетипові для Полісся дубові, липово-дубові та кленово-липово-дубові ліси. Значні площі займають чисельні протиерозійні лісонасадження. Близько 16% території парку займають луки, зосереджені переважно у заплаві р. Десна та її приток. Болотна рослинність, представлена евтрофними трав'яними болотами, займає незначні площі на півночі парку.

До 2004 р. у НППМ не проводилося жодних спеціальних мікологічних досліджень. У зв'язку з цим до останнього часу були практично відсутні будь-які відомості про мікобіоту

42

Мікологія / Микология / Mycology

парку, включаючи такий її компонент, як дискоміцети. Враховуючи значну роль останніх у функціонуванні екосистем, а також необхідність їх інвентаризації на територіях об'єктів природно-заповідного фонду України, протягом 2004-2005 рр. було здійснено збір мікологічного матеріалу у вказаному парку. Дана публікація містить перші відомості про видовий склад дискоміцетів НППМ, їх таксономічну та екологічну структуру.

За період досліджень у НППМ виявлено 41 вид дискоміцетів, що належать до 25

родів, 11 родин, 5 порядків класів Leotiomycetes (23 види), Pezizomycetes (13), Orbiliomycetes

(5) підвідділу Pezizomycotina відділу Ascomycota. Найбільшим видовим різноманіттям характеризуються представники порядків Helotiales (17 видів) та Pezizales (13). Порядки Rhytismatales та Orbiliales об'єднують по п'ять видів кожен; лише один вид нараховує порядок Thelebolales. У родинному спектрі дискоміцетів парку переважають іноперкулятні представники родини Helotiaceae (10 видів). Не менш чисельними є оперкулятні дискоміцети з родини Pyronemataceae (8). Інші 9 родин включають по 1-5 видів. Серед родів дискоміцетів НППМ чисельно переважають роди Hymenoscyphus Gray (6) та Orbilia Fr. (5). Решта родів представлені 1–3 видами. Найчастіше, іноді з утворенням аспектів, у ценозах парку трапляються Bisporella citrina (Batsch.: Fr.) Korf. еt Carp., Cocomyces coronatus (I.H. Schum.) Rehm, Hymenoscyphus albidus (Roberge ex Desm.) W. Phillips, Mollisia cinerea (Batsch) P. Karst.

та Rhytisma acerinum (Pers.) Fr.

Отже, видовий склад дискоміцетів НППМ характеризується значним різноманіттям та, в той же час, є достатньо своєрідним, про що свідчить ряд виявлених на його території маловідомих, рідкісних та нових для України видів. Серед останніх це, зокрема, Iodophanus testaceus (Moug. in Fr.) Korf in Kimbr et Korf та Orbilia leucostigma (Fr.) Fr.

Дискоміцети, виявлені у НППМ, є досить різноманітними і за еколого-трофічною структурою. Відмічені у парку види належать до екологічних груп гемібіотрофів та сапротрофів. За кількісними показниками переважають сапротрофні види дискоміцетів (38 видів). Останні розподіляються між трофічними групами ксилофільних сапротрофів, гербосапротрофів, підстилкових сапротрофів, гумусових сапротрофів і копротрофів. Найбільшою видовою різноманітністю відзначаються ксилофільні сапротрофи (19 видів), що цілком закономірно, враховуючи лісовий характер рослинності парку. Екологічна група гемібіотрофів, представлена у МНПП філофільними та ксилофільними гемібіотрофами, включає лише три види з родів Rhytisma Fr. та Colpoma Wallr.

43

Мікологія / Микология / Mycology

Анализ взаимоотношений плесневых грибов на зерновках озимой мягкой пшеницы

МИХАЛЕВА Е.Н., РЯБЧЕНКО Н.А.

Донецкий национальный университет экономики и торговли им. Михаила Туган-Барановского, кафедра товароведения и экспертизы продовольственных товаров ул. Щорса 31, г. Донецк, 83050, Украина

е-mail: mihaleva_lena@bigmir.net

Актуальность выяснения этиологии плесневения семян озимой мягкой пшеницы в настоящее время объясняется тем, что по мере интенсификации сельскохозяйственного производства увеличивается антропогенная нагрузка на микоценозы, в результате чего изменяются конкурентные отношения межу грибами и в микозах начинают доминировать, ранее мало представленные виды.

В результате проведенных исследований было установлено, что возбудители плесневения семян озимой мягкой пшеницы относились к классу Deuteromyutes, которые были представлены родами: Penicillium, Fusarium, Cladosporium и Aspergillus. Так, род

Penicillium представлен 14 видами, среди которых доминировал P. martensii (8,4%) от общего видового состава плесневых грибов. В роду Fusarium, среди 10 видов, преобладал

F. monioliform (12,7), а по роду Cladosporium доминировал C. herbarum (19,2%).

Нами проведено изучение типов взаимоотношений между основными видами возбудителей плесневения в чистых культурах. При этом выделяли следующие типы реакций: A – смешанный рост двух и более организмов; B – обоюдное подавление при контакте; C – обоюдное подавление на расстоянии; D – подавление одного организма при контакте (антагонист обрастает колонию подавленного организма); E – подавление одного организма при контакте (антагонист продолжает росит поверху колонии подавляемого организма (по шкале Карла Джонса).

В результате исследований установлено, что взаимоотношения А-типа были обнаружены между F. monioliforme и P. martensii. Ограничение роста обеих культур при контакте В – типа наблюдалось при выращивании F. monioliforme и A. niger, C. herbarum и F. martensii, C. herbarum и A. niger. Появление иного организма при контакте – реакция Е, отмечена при совместном культивировании грибов F. martensii и A. niger.

Следует отметить, что искусственная инокуляция зерна несколькими видами плесневых грибов характеризовалась более низкой пораженностью, чем одним видом. Исключение составлял вариант с обработкой семян грибами F. martensii и F. monioliforme, которые проявляли низкую инфицирующую способность. Характерно, что при инокуляции семян одним видом A. niger пораженность зерна не превышала 10%. В вариантах с обработкой семян пшеницы C. herbarium и другими видами отмечено не столько снижение плесневения, но и сохранение качественных показателей зерна.

44