§ 2. Відкриття провадження у справах про усиновлення та підготовка справ про усиновлення до судового розгляду

Під відкриттям провадження у цивільній справі, як стадією цивільного процесу, необхідно розуміти сукупність процесуаль­них дій суду, осіб та органів, що мають право подавати заяву, та заяву про відкриття провадження у справі, що мають на меті по­чаток провадження у справі⁴⁸. Відкриття провадження у справі про усиновлення відбувається за одноособовою ухвалою судді за наявності умов та передумов відкриття провадження у справі, зазначених у ЦПК України. Цей порядок має загальні риси, які притаманні як позовному, так і окремому провадженню. При при­йнятті заяви суддя вирішує процесуальні питання про відкриття провадження у справі, виходячи з наявності вказаних у статтях 121,122 ЦПК України умов та передумов відкриття провадження! у справі. Відмова у відкритті провадження у справі повинна ґрун­туватися тільки на підставах, передбачених ст. 122 ЦПК України, про що суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апе­ляційному порядку відповідно до ст. 293 ЦПК України.

Право на подання заяви про усиновлення залежить від наяв­ності у заявника передумов права на подання такої заяви, які є'

61. Цивільний процес України / під ред. Ю. С. Червоного. - к.: Істина, 2007,! -с. 237.

ідентичними до передумов для пред’явлення позову. Передумо­ви права на подання позову - це юридичні факти, з наявністю чи відсутністю яких закон пов’язує виникнення суб’єктивного права на подання позову (заяви) у конкретній цивільній спра­ві⁴⁹. За відсутності передумов відсутнє само право на позов, тому відмова в прийнятті заяви за цих підстав є остаточною та перешкоджає зверненню з такими самими вимогами до суду в майбутньому. Якщо ж не були дотримані умови реалізації права на позов, то таке право продовжує існувати. Тому, виконавши такі умови, можливе повторне звернення до суду з тотожними вимогами⁵⁰. Під умовою реалізації права на подання позову (за­яви) в цивільному процесі розуміють обставини, за наявності чи відсутності яких суддя залишав заяву без руху або повер­тає заяву Умови треба поділяти на позитивні, тобто наявність яких необхідна д ля відкриття провадження у справі (дотримання правил щодо оформлення та змісту заяви, сплата судового збо­ру, витрат на інформадійно-технічне забезпечення відповідно до статтей 119, 120 ЦПК), та негативні, тобто за наявності яких суд, відповідно до ч. З ст. 121 ЦПК України, повертає заяву.

У справах з усиновлення позитивними умовами відкриття провадження у справі є дотримання вимог про форму, зміст заяви про усиновлення та про сплату судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Особливою позитив­ною умовою відкриття провадження, відповідно до останніх змін у сімейному законодавстві, є досягнення особою, що бажає уси­новити дитину, двадцяти одного року.

В справах про усиновлення, окрім вищезазначених умов, для того щоб реалізувати своє право на звернення до суду з вимо­гою про усиновлення згідно з вимогами ст. 215 СК України та положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 905 від 08.10.2008 року «Про затвердження Порядку провадження ді­яльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей»⁵¹ (далі - Постанова № 905), особа, що бажає усиновити дитину, повинна пройти відповідний досудовий етап, що здійснюється службами у справах дітей. Тобто особли­вою умовою відкриття провадження у справах про усиновлення є необхідність проходження досудового етапу усиновлення в орга­нах опіки та піклування (службаху справах дітей), підтверджен­ням якого є висновок про доцільність усиновлення.

Встановлення такого порядку законодавцем зумовлено необ­хідністю дотримання вищих інтересів дитини при усиновлен­ні, що повинно координуватися спеціально уповноваженими органами. Істотною прогалиною чинного процесуального за­конодавства про усиновлення є те, що зазначена постанова міс­тить відповідний порядок здійснення провадження у справах з усиновлення, а чинне процесуальне законодавство не містить правових норм регулювання ситуації, що може скластися при поданні заяви про усиновлення без зазначеного висновку про доцільність усиновлення в результаті того, що досудовий етап усиновлення не був дотриманий. Відповідно до положень чинно­го процесуального законодавства, суд у разі звернення особи, що не знаходилася на відповідному обліку, з одного боку, не має пра­во відмовити в прийнятті заяви відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. З ЦПК України, якими кожному гарантується право на звернення до суду в порядку, встановленому законом, а з іншо­го - зобов’язаний залучити у справу висновок органу опіки та пі­клування про доцільність усиновлення для вирішення заявлених вимог. Аналіз норм цивільного процесуального законодавства дає змогу запропонувати застосування в разі звернення особи, що не була у встановленому законом порядку на державному об­ліку осіб, що бажають усиновити дитину, такий процесуальний захід, як повернення заяви. Це, з одного боку, не буде суперечити ст. 124 Конституції та ст. З ЦПК України, оскільки особа не по­збавляється права повторно звернутися до суду з відповідною вимогою. В той самий час суд роз’яснить особі про необхідність звернення до відповідних органів для проходження державно­го обліку осіб, що бажають усиновити дитину, і тим самим за­безпечить виконання вимог законодавства щодо необхідності складання висновку про доцільність усиновлення.

Досудовий етап усиновлення становить собою складну про­цедуру, яка складається з відповідних стадій:

1. Облік дітей, які можуть бути усиновлені.

2. Облік осіб, що бажають усиновити дитину. Якщо усинов­лення здійснюється щодо дитини іншого з подружжя, то таке усиновлення проводиться без перебування дитини на обліку від­повідно до п. 91 Постанови № 905, але особа, що бажає усинови­ти таку дитину, звертається із заявою до служби у справах дітей та додає пакет необхідних документів. Інформація про такого кандидата в усиновлювачі не заноситься до Книги обліку кан­дидатів в усиновлювачі. Стосовно такого усиновлення встанов­лено скорочений досудовий етап усиновлення, який не включає організацію вибору дитини, знайомства з нею. Ведення обліку осіб, що бажають усиновити дитину, залежить від громадянства та місця їх проживання:

а) облік громадян України, які постійно проживають на те­риторії України і бажають усиновити дитину. Такий облік здійснюється службами у справах дітей. Громадяни Украї­ни, які бажають усиновити дитину, звертаються до служби у справах дітей з письмовою заявою про взяття їх на об­лік кандидатів в усиновлювачі. До заяви необхідно додати документи, зазначені в п. 22 Постанови № 905. Новелою Постанови № 905 є положення п. 25, які закріплюють мож­ливість проходження курсів підготовки з питань вихован­ня дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу­вання. Таке пололієння спрямоване на підготовку батьків до прийняття у свою родину дитини. Психологічне адап­тування кандидатів в усиновлювачі, яке вони отримують під час проходження курсів, допоможе зрозуміти, чи дійсно вони готові до усиновлення або прийняте рішення було передчасним. Можливо спрогнозувати, що проходження таких курсів допоможе знизити рівень неблагополучиих випадків усиновлення.

6} облік громадян України, які проживають за межами Укра­їни, та іноземців, які бажають усиновити дитину, що про­живає в Україні. Такий облік здійснюється Державним департаментом з усиновлення та захисту прав дитини у складі Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту (далі Департамент). Порядок та умови прийому на облік таких осіб визначає Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту.

3. Організація вибору дитини та знайомства кандидатів в уси­новлювачі з дитиною. Чинна Постанова № 905 більш детально регламентує процедуру вибору дитини та організацію знайом­ства з дитиною. Така стадія досудового етапу усиновлення скла­дається з:

а) інформування кандидатів в усиновлювачі про дітей, які можуть бути усиновлені. Треба зазначити, що у зв’язку з реформуванням сімейного законодавства в останні часи, а саме з прийняттям Постанови № 905, законодавець при­йняв до уваги існуючі проблеми інформування громадян про дитину, яку можна усиновити. Вперше вжиті заходи заохочування громадян до усиновлення: повідомлення про дітей можуть бути розміщені в засобах масової інформації, на офіційних веб-сайтах, можуть містити фотокартку ди­тини, відомості про її ім’я, вік, форму влаштування, наяв­ність братів, сестер, їх вік та форму влаштування, особливі і потреби дитини (наприклад потреби у зв’язку зі станом здоров’я), а також контактні телефони та адресу служби у справах дітей, Департаменту, де можна отримати направ­лення для знайомства з дитиною. Після ознайомлення кан­дидатів в усиновлювачі з інформацією про дитину служба у справах дітей за місцем обліку кандидатів в усиновлювачі _І видає направлення для знайомства з дитиною до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) ди-1 тини;

б) організація знайомства та встановлення контакту з ди­тиною покладається на службу у справах дітей за місцем її перебування. Знайомство здійснюється в присутності] представника служби у справах дітей, працівників дитя- і чого або іншого закладу, в якому проживає (перебуває) ди- ] тина; прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів,; піклувальників. Про знайомство кандидатів в усиновлюва-1 чі з дитиною складається акт затвердженої форми. Не до-; пускається знайомство кандидатів в усиновлювачі, під час ] організації знайомства з дитиною, з іншими дітьми. У разі встановлення контакту з дитиною та подання докумен­тів до служби у справах дітей про бажання усиновити її кандидат в усиновлювачі може продовжувати відвідувати дитину до набрання чинності рішенням суду про усинов- ]

лення. У разі коли до закінчення строку дії направлення ! кандидати в усиновлювачі не подали заяву про бажання! усиновити дитину вважається, що вони відмовилися від ? усиновлення. ТЬді кандидати в усиновлювачі можуть по-5 вторно звернутися до служби у справах дітей для отри- 5 мання нового направлення. Якщо вони не з’явилися для 5 ознайомлення з результатами розгляду своєї заяви до Де- : партаменту рішення про призначення дати ознайомлен- І ня з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, і скасовується і повторні заяви залишаються без розгляду. [

4. Підготовка документів для подання до суду.

Негативні умови відкриття провадження у справі перелічені в ч. З ст. 121 ЦПК України. Тобто це такі обставини, з якими закон пов’язує неможливість відкриття провадження у справі, | а саме:

1. заявник до відкриття провадження у справі подав заяву про | повернення йому заяви. Відповідно до принципу диспозитивное- і ті цивільного судочинства, закріпленого у ст. 11 ЦПК України, особа має право розпоряджатися своїми правами на власний ; розсуд. Таке положення відповідає також ч. 2 ст 223 СК України, | відповідно до якої заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення. Тому суд,

у разі отримання такої заяви до відкриття провадження у справі, ! повинен повернути заяву та відповідні копії заявникові;

2. заяву подано недієздатною особою;

3. заяву від імені заявника подано особою, яка не має повно­важень на ведення справи. У зв’язку з тим, що законодавство (ст. 216 СК України) забороняє посередницьку та комерційну ді­яльність щодо усиновлення, подання заяви через представника у таких справах є в жодному разі неприпустимим. ЦГІК України у ст. 38 прямо вказує, що особа має право на представництво, крім справ про усиновлення. Заборона на процесуальне пред­ставництво не означає, що заявник не може використовувати допомогу, у тому числі щодо складання процесуальних доку­ментів для звернення до суду, але в аспекті чинного законодав­ства самостійна участь заявника є обов’язковою, у тому числі й подача заяви про усиновлення до суду⁵². Тобто суд повинен

при отриманні заяви пересвідчитися в тому, що вона подана та підписана самостійно заявником, а не представником. У такому аспекті неможливе представництво інтересів заявника і орга­нами опіки та піклування у зв’язку з тим, що вони виступають на захист прав та інтересів дитини при усиновленні, та відповід­но до вимог чинного законодавства формою їх участі в процесі є надання висновку у справі;

4. справа не підсудна даному суду. Відповідно до ст. 251 ЦПК України заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, що не має матері, батька або позбавлена їхньої опіки, подається до суду за місцем їх проживання.

Під передумовами необхідно розуміти юридичні факти, з наявністю чи відсутністю яких закон пов’язує виникнення суб’єктивного права на подання позову (заяви) у конкретній ци­вільній справі. Необхідно розрізняти передумови загальні та спе­ціальні в залежності від кола справ, за якими вони застосовують­ся, та позитивні або негативні в залежності від того, з наявністю чи відсутністю яких закон пов’язує виникнення права на позов в процесуальному розумінні⁵³. У тому разі, коли вони залежать від особи суб’єкта, який звертається до суду з заявою про від­криття провадження, вони є суб’єктивними. Це його матеріальна та процесуальна зацікавленість у справі. Юридичний інтерес у процесі становить ту правову користь, яку надає позивачеві судове рішення, а саме - закріплення прав за позивачем шляхом їх авторитетного підтвердження судом; тільки за наявності та­кого інтересу існує завдання, яке повинен здійснити суд, за його відсутності робота суду стає даремною, можна сказати - безпред­метною⁵⁴. Для справ з усиновлення матеріальна зацікавленість проявляється в необхідності здійснити усиновлення в судовому порядку, що має значення для охорони прав та інтересів особи та створення умов здійснення нею особистих немайнових та майнових прав. Аналізуючи положення чинного законодавства можна дійти висновку, що матеріальна та процесуальна заці­кавленість у справі про усиновлення є тільки у заявника, тобто в особи, що може звернутися з заявою про усиновлення, тому тільки вона має право звернення до суду.

Об’єктивні передумови можна поділити на позитивні та нега­тивні. 1 Іозитивиі об’єктивні передумови це:

1. правоздатність фізичної особи, що звертається до суду, та осіб, що залучаються до справи як зацікавлені особи;

2. віднесення справи до юрисдикції суду.

Негативними передумовами вважаються такі обставини, з

відсутністю яких закон пов’язує можливість звернення до суду. Ці обставини перелічені у ч. 2 ст. 122 ЦГІК України. Т)реба звернути увагу на те, що у справах окремого провадження не можлива передача справи на розгляд третейському суду, також справа не може бути припинена в зв’язку з укладанням мирової угоди (ст. 235 ЦГІК України). Тому суд, приймаючи заяву про усинов­лення, перевіряє відсутність всіх обставин, перелічених у ч. 2 ст. 122, окрім наявності ухвали про закриття провадження у справі в зв’язку з такими обставинами.

Перевіривши наявність необхідних обставин та відсутність негативних умов та передумов, суддя повинен постановити ухва­лу про відкриття провадження у справі, чим продовжити розви­ток процесу усиновлення.

З моменту постановления ухвали про відкриття провадження розпочинається підготовка справ про усиновлення, що є само­стійною стадією процесу усиновлення, відповідно до ст. 253 ЦГІК України. У науковій літературі звертається увага на те, що між вказаними процесуальними стадіями «не існує будь-якого часо­вого розриву - завершення першої стадії гармонійно переходить у початок наступної»⁵⁵. Необхідно підкреслити, що в цивільно­му процесуальному праві існує деяка неузгодженість стосовно необхідності призначення попереднього судового засідання та проведення стадії підготовки у справах про усиновлення. Так, по­станова Пленуму ВСУ № 5 від 12 червня 2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» в п. 6 зазначає, що проведення попереднього судового засідання є обов’язковим для кожної справи незалежно від її складності, за винятком випад­ків, встановлених нормами ЦПК. Враховуючи особливості окре­мого провадження, попереднє судове засідання не проводиться у наказному та в окремому провадженнях, окрім деяких справ, до переліку яких справи про усиновлення не належать. В тих випадках коли проведення попереднього судового засідання не є обов’язковим, справа до судового розгляду призначається ухва­лою про відкриття провадження у справі.

Треба погодитися з положенням постанови Пленуму ВСУ щодо відсутності необхідності проведення попереднього судо­вого засідання в справах про усиновлення. Так, в справах даної категорії відсутня можливість врегулювання спору до судового розгляду та, як наслідок, можливість закриття провадження у зв’язку з укладенням мирової угоди, передачею спору на роз­гляд третейського суду, у зв’язку з відмовою позивача від позову чи визнанням позову відповідачем. Зазначені дії потребують особистої присутності осіб, які беруть участь у справі. А якщо відсутня необхідність проведення зазначених процесуальних дій, то й відсутня необхідність особистої участі учасників про­цесу. Тобто немає сенсу витрачати судовий час на призначен­ня та проведення попереднього судового засідання в справах окремого провадження взагалі, та у справах про усиновлення зокрема. Втім підготовка справи до розгляду, окрім врегулюван­ня спору до судового розгляду, має ще одну специфічну мету - забезпечення правильного та швидкого вирішення справи. Для забезпечення своєчасного судового розгляду в справах про усиновлення суд повинен здійснити низку процесуальних дій: визначити коло осіб, які повинні приймати участь у справі (зо­крема органу опіки та піклування, а у справах, провадження в яких відкрито за заявами іноземних громадян,-уповноваже­ного органу виконавчої влади), визначити предмет доказування та коло доказів у справі (зокрема залучити висновок органу опі­ки та піклування про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини, акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання, тощо), забезпечити явку осіб, які повинні брати участь у справі, тощо. Зазначені дії суд має змогу здійснити самостійно, без виклику суб’єктів процесу з усиновлення. Але положення зазначеної постанови Пленуму

ВСУ про призначення судового розгляду ухвалою про відкрит-3 тя провадження у справі здається недоцільним. Відповідно до ст. 122 ЦПК ухвала про відкриття провадження у справі містить відомості про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі, та не може містити відомості щодо здійснення процесуальних дій з підготовки справи до роз­гляду. А в справах про усиновлення, відповідно до ст. 253 ЦПК, підготовка справи до розгляду є обов’язковою стадією. Також, питання про відкриття провадження у справі суддя повинен ви­рішити не пізніше десяти днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку встановленого для усунення недоліків. | Досить складно вирішити питання, пов’язані із відкриттям про­вадження у справі, та здійснити всі необхідні процесуальні дії з підготовки справи до розгляду в зазначений строк. Тому можна \ дійти висновку про те, що стадія підготовки справи до розгляду в справах усиновлення є обов’язковою, самостійною стадією процесу, призначення якої повинно бути в ухвалі про відкриття провадження у справі, а зміст проведених процесуальних дій - в ухвалі про проведення підготовки справи про усиновлення та призначення справи до судового розгляду. Зазначена ста­дія не потребує призначення попереднього судового засідання у зв’язку з відсутністю можливості врегулювання спору до судо­вого розгляду.

Узагальнення положень цивільного процесуального та сімей­ного законодавства дає змогу об’єднати підготовчі дії в справах про усиновлення в такі групи:

1. Встановлення характеру правовідносин.

2. Визначення предмету доказування у справах з усиновлен­ня. Аналіз норм матеріального та процесуального законодавства дає змогу зробити висновок, що до предмету доказування у спра­вах про усиновлення входять:

а) обставини, що підтверджують можливість усиновлення особи, яка усиновлюється, а саме вимоги статтей 208, 210 СК України. В залежності від того, усиновлюється дитина чи повнолітня особа, диференціюються і обста­вини, що входять до предмету доказування. Якщо уси­новлюється повнолітня особа, то постанова Пленуму ВСУ «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення |

батьківських прав» вказує на необхідність встановлення таких обставин: чи є дитина сиротою чи була позбавлена батьківського піклування до досягнення повноліття, необ­хідність усиновлення і неможливість оформлення іншого правового зв’язку, наявність чи відсутність в усиновлю- вача своїх дітей, чи дотримується різниця у віці між нею таусиновлювачем. Якщо ж усиновлюється дитина, суддя включає до предмету доказування обставини, що підтвер­джують статус дитини, позбавленої батьківського піклу­вання, зазначені уст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

До предмету доказування входять обставини, що підтверджу­ють ознайомлення усиновлювача зі станом здоров’я усиновлюва- ного. Не підтвердження такої обставини в судовому засіданні під час розгляду справи про усиновлення може бути підставою для скасування усиновлення в майбутньому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 СК України.

Суддя обов’язково повинен перевірити наявність братів, сес­тер в особи, що усиновлюється. У разі, якщо усиновлюється один із братів, сестер, суддя перевіряє також обставини, що підтвер­джують необхідність роз’єднання дітей, та згоду на це органу опіки та піклування;

б) обставини, що підтвер джують молшивість бути усиновлю- вачем, тобто обставини, зазначені у статтях 211, 212, 224 СК України. До них відносяться:

• обставини, які свідчать про досягнення усиновлювачем 21 року або обставини, які підтверджують родинні зв’язки між усиновлювачем та усиновлюваною ним дитиною;

• відсутність обставин, які свідчать про обмеження дієздат­ності або про відсутність дієздатності в усиновлювача ;

• обставини, які свідчать про дотримання різниці у віці між усиновлювачем та дитиною не менш як п’ятнадцять років (у разі усиновлення повнолітньої особи - не менш ніж ві­сімнадцять років) та не більш ніж сорок п’ять років;

• обставини реєстрації шлюбу між усиновлювачами або об­ставини, що підтверджують проживання усиновлювачів однією сім’єю. У разі, якщо заявлено клопотання про уси­новлення особами, що проживають однією сім’єю, перед

судом постає необхідність встановити факт проживання цими особами однією сім’єю. Тому до предмета доказуван­ня в таких випадках включаються такі обставини, як три­валість існування факту спільного проживання, спільне ведення домашнього господарства, відсутність зареєстро­ваного шлюбу в когось з осіб, між якими встановлюються фактичні шлюбні відносини, причина неможливості реє­страції офіційного шлюбу;

• обставини, які свідчать про можливість утримання уси- новлювачем дитини та надання їй належних умов про­живання, які відповідають чинному законодавству;

• бставини щодо відсутності зловживання спиртними на­поями або наркотичними засобами, перебування особи на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи нар­кологічному диспансері, навіть якщо за рішенням суду з цієї підстави особа не обмежена в дієздатності (п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 212 СК України);

• обставини щодо відсутності позбавлення батьківських прав, якщо особа не була поновлена в цих правах;

• обставини щодо відсутності скасування усиновлення або визнання його недійсним з вини усиновлювача (п. 4 ст. 212 СК України);

• обставини, які свідчать про належний стан здоров’я та відсутність хвороб, перелік яких затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України № 479 від 20 серп­ня 2008 року;

• відсутність обставин, які свідчитимуть про те, що таке усиновлення не буде відповідати інтересам дитини. Так, постанова КМУ № 905 вказує на необхідність подання при зверненні з заявою про взяття на облік кандидатів в уси- новлювачі, серед інших довідок, довідку про відсутність судимості. Обставини наявності чи відсутності судимос­ті - не є умовами усиновлення, але в кожній справі є таки­ми, що можуть бути включені до предмету доказування у зв’язку з можливістю, серед інших фактів, справити вра­ження на суддівське переконання при прийнятті рішення про доцільність усиновлення та його відповідність інтер­есам дитини;

в) обставини, що свідчать про згоду наусиновлення відповід­ного кола осіб, зазначених у стішіг[ 217, 218, 220, 221, 222 СК України.

Обставини, що, також, повинні бути включені до предмету доказування - це обставини, що підтверджують згоду усинов- лювача на усиновлення, та мотиви такого усиновлення. Суд по­винен уточнити вимоги заявника, переконатися в його бажанні усиновити дитину (повнолітню особу) та з’ясувати мотиви уси­новлення.

Якщо усиновлення провадиться стосовно дитини, що має батьків, але вони надали згоду наусиновлення, - суддя включає до предмету доказування такі обставини: надання безумовної згоди батьків на усиновлення в письмовій формі, надання за­значеної згоди після досягнення дитиною двомісячного віку, надання згоди батьків неповнолітніх батьків, що дають згоду на усиновлення, засвідчене в нотаріальній формі.

Якщо повнолітні батьки не проживають з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не виявляють щодо неї бать­ківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її, усиновлення може бути проведене без їх згоди. В такому разі до предмету доказування включаються обставини, що свідчать про зазначені обставини.

Коли усиновлення проводиться одним із подружжя, до пред­мету доказування включається факт згоди іншого з подружжя або обставини, що свідчать про визнання його безвісно відсутнім або недієздатним.

Обов'язковим фактом, що входить до предмету доказування кожної справи про усиновлення, є факт згоди дитини на уси­новлення. Такий факт необхідно встановлювати, якщо дитина за станом здоров’я чи за віком здатна усвідомити усиновлення. Такий факт не включається до предмету доказування, якщо ди­тина проживає в сім’ї усиновлювачів та вважає їх своїми бать­ками, але в такому випадку факт проживання дитини разом з усиновлювачами та ставлення дитини до усиновлювачів вста­новлюється в судовому порядку.

Якщо дитина до усиновлення перебуває під опікою, піклуван­ням чи перебуває в закладі охорони здоров’я або в навчальному закладі, то необхідно встановлювати факт згоди наусиновлення відповідних осіб та організацій;

г) обставини, що свідчать про взаємовідповідність інтересів особи, що бажає усиновити дитину, та дитини, а також обста­вини, що свідчать про тривалий час спілкування з дитиною, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 224 СК України. Процес встановлен­ня контакту з дитиною деталізований постановою КМУ № 905. Так, визначений мінімальний термін для спілкування дитини та кандидата в усиновлювачі (не менш як три години на день з моменту надання направлення службою у справах дітей до на­брання законної сили судовим рішенням, про що складається акт відповідної форми). Але суди повинні включати до предмету доказування обставини, що свідчать про встановлення дійсно близьких відносин між дитиною та особою, що її усиновляє, щоб уникнути практики скасування усиновлення на підставі п. З 4.1 ст. 238 СК України, а саме якщо між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від воліусиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їх спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов’язків. Так, наприклад, у справі № 20-12312007 Малиновський районний суд м. Одеси суд встановив, що заявниірі має намір усиновити неповноліт­ню вихованку школи-інтернат № 4 м. Одеси, оскільки відчуває спорідненість душ, любить її як власну дитину. Також судом було встановлено, що відповідно до довідки про встановлення контакту від 13 березня 2007 року, кандидат в усиновлювачі знайшла контакт з вихованкою, дівчина потяглася до неї та між ними склалися теплі, родинні стосунки⁵⁶.

У справах про усиновлення іноземцем, окрім зазначених фактів встановлюються обставини щодо: відсутності громадян України, які б бажали усиновити дитину (ст. 215 СК); наявності дозволу компетентного органу відповідної країни на в’їзд та по­стійне проживання усиновленої дитини (ст. 252 ЦПК); наявності письмового зобов’язання заявників в місячний термін поста­вити усиновлену дитину на консульський облік в консульській установі України в країні проживання (із зазначенням, в якій саме консульській установі) та надавати цій установі періодичну інформацію (не рідше одного разу на рік) про умови проживан­ня і виховання дитини, можливість її представника спілкува­тися з дитиною, а також про збереження усиновленій дитині громадянства України по досягненню нею 18 - річного віку (ст. 252 ЦПК).

3. Визначення кола доказів, необхідних у справі.

4. Забезпечення явки осіб, що беруть участь у справі, до су­дового засідання.

5. Вирішення питання про необхідність об’єднання чи роз’єднання вимог.

6. Визначення кола осіб, що мають брати участь у справі. У залежності від їх процесуального становища, суб’єктів процесу з усиновлення можна класифікувати на:

1. суд у складі одного професійного судді та двох народних за­сідателів. Суд здійснює керуючу роль у процесуальній діяльності, бере участь у будь-яких процесуальних правовідносинах, що виникають під час розгляду справи, бо будь-яка процесуальна дія, яку можуть здійснити інші суб’єкти цивільних процесуаль­них правовідносин, обов’язково повинна бути санкціонована судом⁵⁷;

2. заявник, тобто особа, що бажає усиновити дитину та подає до суду заяву з вимогою про усиновлення. У справах з усинов­лення можливе представництво інтересів заявника, але тільки за особистої участі заявника в процесі. У справах з усиновлення можлива процесуальна співучасть, якщо усиновляють обидва з подружжя;

3. заінтересовані особи:

а) орган опіки та піклування. Мета його участі - надання висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. Не можна ототожнювати висно­вок органу опіки та піклування, який подається до суду, з висновком про доцільність усиновлення, що надається кандидату в усиновлювачі для подачі заяви про усинов­лення до суду Не можна також ототожнювати висновок органу опіки та піклування з висновком експерта;

б) прокурор. У ЦПК України не передбачена обов’язкова участь органів прокуратури у справах про усиновлення дитини громадянами України, але, виходячи з основних функцій органів прокуратури, закріплених Конституцією, та необхідності додержання вищих інтересів дітей при уси-