3. Соціально-психологічна характеристика натовпу

З психологічної точки зору, натовп – це неорганізоване (або таке, що втратило організованість) скупчення позбавлених спільної усвідомленої меит людей, які перебувають у стані емоційного збудження.

Г.Лебон, Г.Тард, З.Фрейд – перші дослідники натовпу. Вважали, що натовп – це ірраціональна, сліпа і руйнівна сила, якою керують неусвідомлені імпульси, зараження, наслідування і навіювання.

Натовп завжди діє як психічна цілісність (є єдина спрямованість думок, емоцій, сформована під впливом збуджувального мотиву). Тому не кожне скупчення людей є натовпом.

Впливову натовпу не піддаються вожді, лідери, еліта.

Г.Лебон: натовп – соціальна тварина, що зірвалася з ланцюга; сліпа сила, здатна зруйнувати творіння століть.

Г.Тард: натовпом можуть бути як природні, анархічні, аморфні, так і штучні, організовані, дисципліновані (політичні партії, церква, армія…) об’єднання. Звичайно, і мітинг, і аудиторія можеть перетворитися в натовп, але тоді вони набувають зовсім інших якостей. Наприклад, якщо під час спектаклю спалахне пожежа, то навіть найінтелігентнішу публіку охопить паніка і вона перетвориться на натовп.

Г.Лебон виділив такі особливості природи натовпу:

– натовп – не скупчення людей на одному просторі, а специфічна їх сукупність, що має психічну подібність;

– індивід діє свідомо, а маса, натовп – несвідомо, оскільки свідомість є індивідуальна, а несвідоме – колективне;

– натовп – консервативний феномен (результатом його революційних домагань є реставрація того, що він спочатку намагався зруйнувати. Адже для тих, хто перебуває у гіпнотичному стані, минуле значущіше, ніж сучасність);

– масам необхідна підтримка вождя, який їх полонить своїм гіпнотичним авторитетом;

– пропаганда (комунікація) має ірраціональну силу.

Для ефективного управління масами політика повинна спиратися на вищу ідею, яку вселяють у свідомість людей.

Г. Лебон виділив такі характеристики натовпу:

– зрівняння всіх (до одного рівня психічних проявів та поведінки);

– за інтелектом натовп значно нижчий, ніж індивіди, що його утворюють;

– у натовпі людина здатна на акти насильства, жорстокості, вандалізму, до яких за інших умов би не вдалася;

– висока емоційність та імпульсивність, які зумовлені такими механізмами натовпу:

• анонімність натовпу;

• зараження;

• навіювання

За визначенням Е. Канетті, 3. Фрейда, у масі, натовпі навіть інтелігентна людина стає варваром. Розглядаючи масу, натовп як деструктивну, руйнівну силу, Г. Лебон вважав, що натовп поділяється на два типи: гетерогенний (різнорідний) — невиразний, вуличний (зібрання людей у суді, театрі, парламенті) та гомогенний (однорідний) — секти, класи, касти. На думку Г. Лебона, велику владу над натовпом мають божевільні, галюцинати, епілептики, яких він часто обирає своїми вождями. Однак таких вождів натовп швидко позбувається, міняє. Саме яскраво виражена бездарність, а не розумна та освічена людина є ідеалом натовпу. Освіченість, талант лідерові натовпу скоріше заважає, ніж допомагає.

Часто поведінка натовпу характеризується поняттями «колективні безчинства», «бунти», «повстання», «революційні виступи», «рухи за реформи».

Соціально-психологічні ознаки та особливості натовпу:

• висока контактність (індивіди перебуваються на близькій відстані, внаслідок чого вторгаються у персональні просторові зони);

• підвищена групова навіюваність, знижена ефективність дій механізмів контр-навіюваності;

• емоційна збудливість (підвищене хвилювання, емоційне сприймання дійсно­с­ті);

• пригнічене відчуття відповідальності за власні дії та вчинки;

• виникнення відчуття сили та усвідомлення анонімності.

Основним механізмом розвитку натовпу є масове спілкування, яке ха­рактеризується:

• це спілкування соціальних груп;

• відсутність прямого зворотнього зв’язку між комунікатором і реципієнтами у процесі спілкування;

• «колективний» характер комунікатора;

• «масовий» характер реципієнтів, що постають анонімною, розрізненою ауди­торією та ін.

Типи натовпів:

За ступенем активності:

– пасивний натовп. Характерна ознака – відсутність (прихованість) емоційного збудження. Люди слабо пов’язані між собою інформацією, тому не можуть спільно діяти. Вони спокійно очікують або хаотично і відносно незалежно один від одного пересуваються (натовп людей на вокзалі, зупинці);

– активний натовп – перебуває у стані емоційного збудження, яке породжує психологічну готовність людей діяти спільно;

– агресивний натовп характеризується високим рівнем емоційного збудження, внутрішньої і зовнішньої активності. Головна особливість – деструктивна, руйнівна поведінка щодо предметів і людей (спортивні вболівальники-фанати).

За характером поведінки:

– випадковий – пов’язаний з інтересом до якоїсь події (наприклад, дорожня аварія) – скупчення гав, які зібралися біля місця пригоди;

– діючий – може бути агресивним, панічним, корисливим, несамовитим – здійснює конкретні дії відносно конкретного об’єкта.

Види діючого натовпу:

• повстанський (революційні виступи),

• агресивний натовп (расистські виступи, погромники),

• натовп, який рятується (люди, які піддалися паніці під час стихійного лиха, у результаті застосування зброї міліцією);

• здирницький (корисливий) натовп (вкладники збанкрутілого банку, які вимагають повернення своїх вкладів);

• екстатичний (доводить себе до нестями в спільних молитовних чи ритуальних діях на релігійних святах, зборах, концертах зірок естради).

– конвенційний – поведінка такого натовпу вкладається у якійсь прийняті в подібних ситуаціях норми, але далеко виходить за межі звичайної поведінки (глядачі футбольного матчу);

– експресивний – у такому натовпі людей об’єднують спільні почуття (радість, горе, гнів, протест…)

Одна і та сама особа у натовпі і поза ним веде себе по-різному.

Психологічні особливості поведінки індивіда у натовпі:

• посилення залежності поведінки від натовпу, зниження самоконтролю;

• де індивідуалізація поведінки;

• зниження інтелектуальних якостей;

• підвищена навіюваність;

• підвищена фізична, психофізична і психічна активність;

• прояви незвичної поведінки.

НЕ 3.3. (2 год.) Психологічний аналіз малої групи

План:

1. Основні підходи у вивченні малої групи.

2. Суть та зміст поняття „мала група”.

3. Класифікація малих груп.

4. Структура малої соціальної групи.