5. Психологія етнічних груп

Етнічні спільності і групи відіграють важливу роль в становленні та розвитку особистості, в історичному прогресі. Під етнічною групою розуміємо стійку спільність людей, що склалася історично на певній території і якій властиві відносно стабільні особливості мови, усвідомлення єдності і відмінності від інших утворень (самосвідомість етносу), відмінні від інших груп характеристики (спосіб життєдіяльності, традиції, норми, правила і звички, побут, матеріальна і духовна культура, метод господарсько-екологічної діяльності, внутрішня формальна організація тощо). Вона формується і розвивається природно-історичним шляхом і може існувати як реальна (компактна) сукупність людей, яка, завдяки відносній цілісності, є самостійним суб’єктом історичного і соціального процесу.

Етнопсихологія – це наука про етнічну, культурологічну, психологічну своєрідність людей, народів, націй, які виділяються в процесі історичного розвитку та належать до певних етнічних об’єднань; галузь наукового знання, яка виникла на ситку соціології, соціальної психології та етнології, яка вивчає національні (етнічні) особливості психіки людей як представників конкретних націй та народів, яка проявляється у їх поведінці.

Етнопсихологія зародилася в Росії в середині ХІХ 96т.. як психологічна етнографія, потім розвивалася на Заході як психологія народів.

Етнос – стійка сукупність людей, що склалась історично на певній терито­рії, володіють певною мовою, загальними відносно стабільними особливостями культури і психіки, а також стабільною самосвідомістю (усвідомленням своєї єд­ності і відрізняється від усіх інших подібних утворень), зафіксованою в самоназві.

Умови виникнення етносу:

• спільність мови;

• території;

• єдність психічного складу.

Характерні ознаки етносу: самоназва; територіальна цілісність; наявність антропологічних ознак (расових); прояв особливостей культури.

Типи етносу: племена – ранній тип етносу; народність – пов’язані з рабо­власницькою та феодальною формацією; нація – виникає з розвитком капіталіс­тичних відносин і інтенсифікацією економічних зв’язків.

Психічний склад нації визначають:

Національний характер – стрижень національної психології, це уявлення народу про самого себе, важливий елемент його народної самосвідомості, його суспільного етнічного «Я».

• це сукупність найбільш стійких, основних для даної національної спільноти особливостей сприймання оточуючого світу та форм реакцій на світ;

В структурі національного характеру деякі вітчизняні дослідники вирізня­ють такі елементи: національний темперамент (він буває або «збудливий», «неса­мовитий», «шалений», «палкий», або навпаки – «спокійний», «врівноважений», «уповільнений»); національні емоції (за типом «національної запальності» чи «національної скепси»); національні почуття (для прикладу – «національна гор­дість», «національна зневага» тощо); первинні національні забобони (міфолог­ге­ми, які закріпилися в емоційній сфері; вони стосуються ролі, призначення та історичної місії нації чи народу, взаємин етнічної групи з націями-сусідами).

Елементи національного характеру є важливим способом стихійного, безпо­середнього відображення оточуючої дійсності в психіці членів етнічної спільності. Вони підлягають впливу соціального і політичного життя, проявляються у повсяк­денні переважно на буденному рівні в тісній єдності з формами буденної націон­а­льної свідомості. За певних умов, пов’язаних з кризою звичайних форм соціаль­но­сті, із загостренням національних проблем і суперечностей, з появою відчуття «втрати звичного порядку», безпосередні прояви національного характеру можуть виходити на перший план. Ніби вирвавшись на свободу з-під гніту соціальності, прояви національного характеру безпосередньо детермінують кризову поведінку великої маси людей. Вважається, що саме з вибуховими проявами національного характеру пов’язується велика кількість швидкого піднесення масових націо­на­льно-визвольних рухів.

Аналіз конкретних досліджень дає можливість спостерігати значну схожість опису рис національного характеру в окремих національних групах (хоробрість, працьовитість, стриманість, запальність, педантизм тощо). Поняття «націона­ль­ний характер» означає фіксацію певних типових рис, які найчастіше проявляю­ть­ся тоді, коли йдеться не про окремих людей, а про групи. Але, виявляючи типові риси національного характеру, не слід вдаватися до їх абсолютизації, оскільки в реальних суспільствах у будь-якій групі людей перетинаються національні та со­ціальні характеристики.

Будь-яка риса національного характеру не може бути жорстко прив’язана лише до конкретної нації – кожна з них, зрештою, є загальнолюдською рисою. Тому коректніше говорити не стільки про різний набір рис, скільки про міру вираження тієї чи іншої риси, про специфіку її прояву. Отже, можна констатувати, що своєрідність національної психології того чи іншого народу виражається не в якихось неповторних психологічних рисах, а скоріше в їх неповторному поєднанні, прояві у певних звичаях, історичних традиціях тощо

Етнічна ментальність – цілісна система образів, уявлень, ціннісно-смислових утворень та своєрідних «правил життя», що стимулює і регулює найбільш доцільний у даних культурних і природних умовах тип поведінки.

Національний менталітет – стиль життя і культури, властивий даній етнічній спільності; притаманна певній культурі система цінностей, поглядів, світогляду, рис характеру, норм поведінки.

Характеристики національного менталітету:

• стійкість, незмінність;

• постійність;

• консерватизм;

• слабо підлягає впливам ззовні, тиску.

«Ми-почуття» – виражає міру єдинодумства і єдино дії членів певної спільноти і є узагальненим показником їх духовної спільності і єдності.

Етноцентризм – впевненість у перевазі власної етнічної та культурної групи і, відповідно, презирство до всіх інших груп; світоглядний принцип, представники якого вважають той етнос, до якого вони належать, таким, що має переваги над усіма іншими етносами.

Етноцентризм,

• з одного боку, є явищем, яке обмежує стосунки між різними соціальними групами та їх представниками;

• з іншого – сприяє збереженню самобутності, закріпленню особливостей соціальної групи.

Стереотип національний – схематизований образ представника якої-небудь етнічної спільноти, який переважно представляє собою спрощені, іноді односторонні чи неточні (викривлені) знання про психологічні особливості та поведінку людей іншої національності.

Наприклад, росіянин – добрий, працьовитий, патріот, безалаберний; українець – веселий, працьовитий, хитрий скупий, гостинний; татарин – хитрий, злий, скритний, жорстокий, націоналіст; американець – діловий, товариський, практичний, енергійний, запрограмований; поляк – націоналіст, гордий, ледачий, замкнутий, хитрий….