4. Організаційно-економічні основи міжгосподарських і агропромислових формувань

Господарським кодексом України передбачено функціонування різних організаційно-правових форм господарських об’єднань підприємств: асоціацій, корпорацій, консорціумів, концернів та ін.

Асоціація є договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

Корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум є тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

Концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Підприємства – учасники об’єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об’єднання і на них поширюється положення Господарського кодексу та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств.

Основні принципи організації та функціонування міжгосподарських і агропромислових формувань такі: 1) добровільність об'єднання матеріальних, фінансових та інших ресурсів підприємств для спільної діяльності з метою організації високопродуктивного виробництва; 2) наукове обґрунтування вибору організаційних форм кооперування і розміру створюваних формувань; 3) організація виробництва на основі госпрозрахунку і самофінансування; 4) матеріальна заінтересованість учасників у розвитку і підвищенні ефективності виробництва; 5) дотримання договірних зобов'язань кожним учасником кооперації; 6) спільне управління виробництвом, що кооперується; 7) розподіл доходів з урахуванням внеску кожного учасника кооперації в забезпеченні спільного виробництва.

Розвиток різних форм кооперування (інтеграції) є наслідком поглиблення спеціалізації виробництва.

Організаційними формами міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції можуть бути:

1. Міжгосподарські підприємства (організації) — створюються сільськогосподарськими підприємствами і організаціями шляхом добровільного об'єднання частини своїх матеріально-технічних, трудових і фінансових ресурсів.

2. Сільськогосподарські підприємства, які виконують виробничі функції міжгосподарських підприємств (організацій) – господарства з вирощування нетелей і корів-первісток, відгодівлі худоби, виробництва насіння, кормів та іншої сільськогосподарської продукції.

3. Агропромислові підприємства (сільськогосподарські підприємства), які мають у своєму складі промислові виробництва з переробки сільськогосподарської продукції.

4. Виробничі об'єднання у сільському господарстві – сільськогосподарські, міжгосподарські підприємства і організації, автотранспортні підприємства та ін.

5. Виробничі агропромислові об'єднання, агропромислові комбінати, агрофірми – сільськогосподарські, міжгосподарські підприємства (організації), підприємства з переробки і зберігання сільськогосподарської продукції, організації торгівлі, автотранспортні та інші державні і кооперативні підприємства й організації.

6. Науково-виробничі об'єднання в сільському господарстві – науково-дослідні, конструкторські, проектно-конструкторські і технологічні організації, заводи, дослідно-виробничі та інші організації.

7. Виробничі (науково-виробничі) системи – науково-дослідні заклади, сільськогосподарські підприємства, об'єднання, організації, орендарі, які здійснюють виробництво, переробку, зберігання певних видів продукції та інші види діяльності.

В організаційно-економічному обґрунтуванні створюваного міжгосподарського, агропромислового формування мають бути: 1) аналіз спеціалізації, яка склалася за останні роки, і фактичного стану розвитку галузей у господарствах–учасниках кооперації (інтеграції); 2) раціональні розміри і виробнича програма створюваного формування; 3) визначення економічних взаємовідносин підприємств–учасників кооперації (інтеграції); 4) визначення показників економічної ефективності виробництва продукції у створюваному формуванні та ін.

Для успішної діяльності господарств, що кооперуються, важливе значення має правильна побудова їх економічних взаємовідносин. Останні повинні забезпечити взаємовигідну участь господарств, що кооперуються, у їхній спільній діяльності. Тому треба створити такі умови для діяльності господарств-учасників, які б забезпечили досягнення кожним із них приблизно однакового рівня рентабельності виробництва.

Міжгосподарське підприємство створюється за рішенням зборів уповноважених представників підприємств і організацій. Управління в ньому здійснюється зборами уповноважених представників господарств-учасників і радою міжгосподарського підприємства. Повсякденне керівництво здійснює директор підприємства, який одночасно є і головою ради.

Кошти міжгосподарського підприємства утворюються з пайових внесків господарств-учасників, відрахувань з прибутку, одержуваного в результаті його виробничо-господарської діяльності, амортизаційних відрахувань та інших джерел. Основні засоби та оборотні кошти, закріплені за міжгосподарським підприємством, становлять його статутний фонд, який знаходиться на балансі підприємства. Економічні взаємовідносини господарств-учасників з міжгосподарським підприємством регулюються через розрахункові ціни та розподіл прибутку.

Управління виробничим (науково-виробничим) об'єднанням здійснює рада об'єднання. В її складі працюють голова (генеральний директор) об'єднання, заступники, керівники сільськогосподарських, а також інших підприємств і організацій, які входять до складу об'єднання.

Нині в Україні функціонують різні агропромислові формування: агропромислові комбінати, агрофірми, агропромислові об'єднання, виробничі (науково-виробничі) системи та ін.

До складу агропромислового комбінату входять сільськогосподарські підприємства, міжгосподарські формування, підприємства споживчої кооперації, інші підприємства та організації, що обслуговують сільськогосподарське виробництво, промислові підприємства, які переробляють сільськогосподарську продукцію і сировину, сільські будівельні і транспортні організації, спеціалізовані підприємства торгівлі, які реалізують плодоовочеву, м'ясну і молочну продукцію та інші продовольчі товари.

Вищий орган управління комбінату – рада, генеральний директор комбінату водночас є головою ради, є також заступники директора, керівники підприємств і організацій, що входять до складу комбінату, представники трудових колективів. Керівництво повсякденною діяльністю комбінату здійснює відокремлений апарат управління на чолі з генеральним директором.

Крім агропромислових комбінатів, функціонують також виробничі та науково-виробничі об'єднання. Вищим органом управління в них є збори уповноважених представників, які обираються на зборах працівників підприємств і організацій, що входять до складу об'єднання. Керівництво повсякденною діяльністю об'єднання здійснює його правління, очолюване головою об'єднання, що обирається на зборах уповноважених представників з керівників сільськогосподарських та інших підприємств і організацій.

Агропромислова фірма може створюватись на базі одного сільськогосподарського підприємства з високим рівнем розвитку виробництва, у якій функціонують виробничі підрозділи з переробки, зберігання та реалізації сільськогосподарської продукції і сировини, а також підсобні підприємства. Вона також може бути створена на базі головного підприємства з включенням до її складу кількох господарств і організацій. Сільськогосподарські, міжгосподарські та інші підприємства і організації, які входять до складу агрофірми, зберігають господарську самостійність і мають статус юридичної особи. Заготівельні, переробні і торгові підприємства та організації можуть входити до складу агрофірми як виробничі підрозділи, які не є самостійними підприємствами і організаціями.

Одним з нових формувань у системі АПК є виробнича (науково-виробнича) система. Це заснована на договірних засадах система підприємств, господарств, об'єднань, організацій, орендарів, які здійснюють виробництво, переробку і зберігання певних видів продукції, інші види діяльності на основі використання науково-технічних досягнень і прогресивного досвіду під організаційним і технологічним керівництвом головного підприємства (організації) на принципах госпрозрахунку. Підприємства-учасники системи зберігають юридичну самостійність і входять до неї, як правило, тільки по тій галузі чи по тих видах продукції, на основі яких сформована дана система.

Керує виробничою (науково-виробничою) системою її рада, у складі керівника головного підприємства, його заступників, керівників підприємств і організацій, які входять до системи, а також провідних спеціалістів галузі, в якій організована система. Головою ради системи є керівник головного підприємства, який здійснює повсякденне керівництво діяльністю системи.

Об'єднуючи зусилля для виробництва певних видів продукції, підприємства і організації, що входять до складу міжгосподарських і агропромислових формувань, здійснюють глибокий технологічний поділ праці, поглиблену спеціалізацію виробництва, переводять виробництво сільськогосподарської продукції на сучасну індустріальну основу. Економічні відносини учасників інтеграції виробництва повинні забезпечити взаємовигідну їх участь у спільній діяльності та сприяти одержанню максимального результату.