2. Методи і нормативна база планування

Основними методами планування є нормативний, балансовий, розрахунково-конструктивний (варіантних розрахунків), програмно-цільовий, екстраполяції, монографічний, статистичні, економіко-математичні та ін.

Нормативний метод. Суть його полягає в обгрунтуванні показників плану техніко- економічними розрахунками, які базуються на використанні науково обгрунтованих норм і нормативів затрат праці і коштів. Прогресивні планові нормативи затрат праці і коштів використовують в усіх ланках планування. Планові норми і нормативи розробляють науково-дослідні та проектні установи. При встановленні науково обгрунтованих норм і нормативів враховують рівень техніки й організації виробництва, продуктивність машин і механізмів, фактичні показники кращих підприємств, зарубіжний досвід тощо.

Балансовий метод є основним у плануванні в сільськогосподарських підприємствах. Суть його полягає у виявленні зв'язку між наявними елементами плану (матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами) і потребою в них. За допомогою балансових розрахунків узгоджують плани розвитку галузей, забезпечення їх ресурсами. Наприклад, складають баланси продукції, кормів, добрив, засобів захисту рослин і тварин, коштів та ін.

Програмно-цільовий метод передбачає поєднання цілей плану з необхідними ресурсами, розроблення комплексної цільової програми, яка включає необхідні ресурси і спрямована на розв'язання певних завдань найбільш ефективним шляхом у певні строки.

Суть розрахунково-конструктивного методу полягає в тому, що розробляють кілька варіантів розв'язання певного завдання і вибирають найбільш ефективний з них. З визначених, наприклад, різних варіантів структури посівних площ, структури стада певного виду тварин, структури кормових раціонів вибирають найбільш вигідний варіант, який краще за інші відповідає умовам господарства.

Для обчислення планових показників та обгрунтування їх застосовують метод екстраполяції. При цьому аналізують фактичні дані за кілька років, встановлюють закономірності зміни показників і переносять їх на плановий період. Обов'язковою умовою використання цього методу є врахування особливостей планового періоду при визначенні планових показників.

Для глибокого обгрунтування планових показників використовують також метод монографії. Аналізують, зокрема, роботу кращих підприємств і дільниць виробництва, які добилися найвищих виробничих показників, всебічно вивчають фактори, що сприяли їх досягненню (впровадження комплексної механізації, передові методи організації праці, вдосконалення технології виробництва та ін.).

Статистичні методи. У практиці планування сільськогосподарського виробництва застосовують такі статистичні методи, як групування, метод статистичної вибірки та ін. За їх допомогою вивчають звітні дані, аналізують вихідні матеріали для розроблення планів. Наприклад, групування сільськогосподарських підприємств з приблизно однаковими природно-економічними умовами за рівнем урожайності сільськогосподарських культур, собівартістю продукції та іншими показниками дають змогу точніше обгрунтувати ці показники на плановий період.

Економіко-математичні методи. При складанні планів економічного і соціального розвитку дедалі ширше застосовуються економіко-математичні методи з використанням комп’ютерних технологій (економіко-математичне моделювання). Подальше вдосконалення планування тісно пов'язане із застосуванням цих методів для визначення оптимальних варіантів планових показників. При цьому розробляють економіко-математичну модель задачі і, розв'язавши системи рівнянь, знаходять такі значення невідомих величин, за яких досягається потрібний результативний показник. Наприклад, передбачають таку структуру посівних площ, яка забезпечує максимальне виробництво продукції, максимальний прибуток тощо.

Застосування економіко-математичних методів значно полегшує роботу планових працівників, виключає суб'єктивний підхід до розв'язання завдань планування.

Кожне підприємство формує свою нормативну базу для планування. Норми і нормативи формують на основі: міжвідомчих норм і нормативів; галузевих, розроблених науково дослідними; індивідуальних, що розробляються на підприємстві; тимчасових, розроблених на підприємстві і на рівні галузей.

Норми і нормативи, які використовуються при плануванні в сільськогосподарських підприємствах, можна поділити на такі групи:

1) норми витрат матеріальних цінностей (насіння, кормів, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, будівельних, ремонтних матеріалів та ін.), які встановлюють у натуральному (вартісному) виразі на 1 га посіву, одну голову худоби, одиницю продукції (робіт) і т.ін.;

2) норми виробітку, норми обслуговування худоби;

3) норми затрат праці (робочого часу) і розцінки по оплаті праці за одиницю або 100 грн. продукції (робіт, послуг);

4) єдині планово-облікові ціни на товарно-матеріальні цінності, роботи;

5) норми запасів насіння, кормів, добрив, палива, сировини;

6) розцінки і тарифи на роботи і послуги сторонніх організацій;

7) норми витрат коштів на ремонтні роботи;

8) норми витрат на управління та обслуговування виробництва;

9) норми якості вироблюваної продукції, її сортність тощо;

10) строки виконання будівельно-монтажних робіт.

Норми і нормативи необхідно періодично поновлювати і вдосконалювати у зв'язку із зростанням технічної озброєності праці і зміною умов виробництва.