3. Система внутрішньогосподарського планування
Внутрішньогосподарське планування є однією з ланок системи планування сільського господарства як галузі агропромислового комплексу країни. У сільськогосподарських підприємствах склалась певна система внуртішньогосподарського планування, яка включає перспективне, річне і оперативне планування (рис. 1.). Ці плани тісно пов'язані між собою.
Перспективне планування
Бізнес-план сільськогосподарського
підприємства
Річний план економічного і соціального
розвитку підприємства
Річне планування
Виробничі програми бригад, ферм та
інших підрозділів підприємства
Робочі плани бригад, орендних колективів
за періодами робіт у рослинницьких
галузях
Квартальні, місячні (декадні) плани
тваринницьких ферм, підсобних підприємств
Оперативне планування
Плани-наряди бригадам, ланкам, агрегатам,
окремим виконавцям робіт
Рис. 1. Внутрішньогосподарське планування у сільськогосподарських підприємствах
У планах підприємства слід передбачити найбільш повне використання місцевих природно-економічних умов, вдосконалення спеціалізації виробництва, інтенсивний, прискорений його розвиток, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності виробництва.
Під час складання плану уточнюють розміри виробництва і спеціалізацію господарства, визначають темпи і основні пропорції в розвитку галузей. Намічувані темпи зростання виробництва мають бути пов'язані з трудовими, матеріально-технічними і фінансовими ресурсами. Плани сільськогосподарських підприємств потрібно складати з урахуванням розвитку особистих господарств громадян, які проживають на їхній території.
4. Основні положення методики перспективного планування в сільськогосподарських підприємствах
Бізнес-план — це система розрахунків, якими детально обгрунтовуються основи бізнесу, виробництво продукції і послуг, коло споживачів продукції, конкуренція і система збуту продукції, менеджмент, фінансування та інші аспекти діяльності сільськогосподарського підприємства.
Головною метою складання бізнес-плану сільськогосподарського підприємства є забезпечення максимального прибутку за рахунок інтенсивного розвитку головних, додаткових і підсобних галузей підприємства, переробки продукції, надання різних послуг в умовах конкуренції товаровиробників. Бізнес-план складають, як правило, на 3–5 років. Він виконує три основні функції: здійснює роль техніко-економічного обгрунтування розвитку підприємства, слугує інструментом управління підприємством та його підрозділами, інструментом забезпечення фінансування підприємства за рахунок різних джерел (банківські інвестиції, внутрішні чи іноземні капіталовкладення, державні субсидії тощо). Основними розділами бізнес-плану є: анотація (резюме), сучасний стан галузей підприємства, перспективи розвитку галузей та надання послуг, ринкова стратегія, організація і управління, оцінка ризиків та їх страхування, фінансовий план, додатки.
На титульній сторінці бізнес-плану зазначають вид і назву підприємства (приватне, колективне, державне), його адресу, номер телефона, розрахункові рахунки, дату складання бізнес-плану. Може бути включено також положення про те, що певна інформація є патентованою і не підлягає розголошенню.
В анотації (2–3 сторінки) дають короткий огляд бізнес-плану (її пишуть після складання плану). В ній наводять основні положення бізнес-плану, зокрема цілі і завдання підприємства; дають опис продукції і послуг, зазначаючи їх відмінні особливості, вимоги ринку і оцінку конкуренції; визначають фактори, важливі для забезпечення фінансування необхідних розмірів виробництва; наводять прогноз результатів фінансових операцій, очікуваний розмір виплат інвестором і термін повернення інвестицій.
В одному з розділів плану аналізують сучасний стан галузей підприємства. У цьому розділі показують фактичні результати діяльності підприємства за останні 3-5 років. При цьому наводять обсяги виробництва певних видів продукції, її розподіл та реалізацію. Аналізують показники якості вироблюваної продукції, ефективності її виробництва. Визначають потенційних споживачів та конкурентів в зоні збуту вироблюваних видів продукції. Вказують на недоліки і очікувані переваги у виробництві і продажу продукції порівняно з потенційними конкурентами.
Перспективи розвитку галузей підприємства. В цьому розділі бізнес-плану обгрунтовують тенденції розвитку галузей сільськогосподарського підприємства в умовах ринкових відносин. Наводять розрахунки обсягів виробництва валової і товарної продукції, наданих послуг за роками перспективного періоду. Вміщують якісні характеристики виробленої продукції, а також продукції, одержаної від переробки в господарстві.
У цьому ж розділі зазначають розміри ринку збуту різних видів продукції, визначають головних конкурентів та намічають заходи, які дадуть змогу досягти успіхів у конкуренції (підвищення якості продукції, зниження собівартості її виробництва, певні терміни реалізації та ін.).
Планування рослинницьких галузей. План розвитку рослинницьких галузей в плані підприємства розробляють на основі прийнятої системи землеробства, яка включає освоєння правильних польових, кормових і спеціальних сівозмін. Систему сівозмін уточнюють відповідно до запроектованої структури посівних площ, природно-економічних умов господарства та організації його території. При цьому слід по змозі зберігати організацію земельної території, що склалася, і прийняті сівозміни, якщо вони відповідають завданням, що стоять перед господарством. Якщо впроваджені раніше сівозміни не відповідають перспективній спеціалізації виробництва, прийняті схеми внутрішньогосподарського землеустрою слід змінити відповідно до завдань бізнес-плану.
Урожайність планують на основі проектованих комплексів агротехнічних заходів по культурах. Перш ніж визначити врожайність, треба проаналізувати фактичну врожайність за останні 3–5 років у тісному зв'язку з аналізом застосовуваних агрозаходів. Одночасно вивчають показники врожайності на найближчій дослідній станції або на державній сортодільниці, в кращих господарствах зони, причому аналізують фактичну врожайність і планують її на перспективу окремо на богарних та осушених і зрошуваних землях.
Оскільки в окремих сівозмінах, бригадах, на окремих ділянках можуть бути різні за якістю грунти, різні попередники і способи обробітку грунту, норми внесення добрив, планова врожайність тієї самої культури на різних ділянках істотно відрізнятимуться. Приріст урожайності визначають з урахуванням намічуваних на перспективу зростання кількості застосовуваних добрив, освоєння сівозмін, вапнування кислих і гіпсування солонцюватих грунтів, розширення посівних площ на зрошуваних і осушених землях, впровадження нових високоврожайних сортів, комплексної механізації, вдосконалення технології, запровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур. Щоб передбачити комплекс робіт, чіткість і послідовність технології вирощування сільськогосподарських культур, по кожній з них складають технологічні карти на перспективу.
Посівні площі сільськогосподарських культур планують з урахуванням виконання зобов'язань щодо продажу продукції рослинництва, створення насінних фондів, забезпечення тваринництва концентрованими, грубими, соковитими і зеленими кормами, задоволення потреб працівників господарства у продовольстві тощо. Повністю врахувавши ці потреби і планову врожайність, визначають посівні площі для кожної культури, які потім уточнюють при розміщенні культур у сівозмінах, проведенні балансових розрахунків продукції, кормів. Найбільш точно структуру посівних площ сільськогосподарських культур можна визначити з використанням економіко-математичних методів.
Кормову базу господарства організують, як правило, поєднуючи використання природних кормових угідь з виробництвом кормів у сівозмінах та враховуючи різні відходи і супутню продукцію (солому, гичку, зернові та овочеві відходи тощо). Щоб повністю забезпечити тваринництво високоякісними зеленими кормами, передбачають організацію зеленого конвеєра протягом усього пасовищного періоду.
Обгрунтувавши розвиток рослинницьких галузей і передбачивши валове виробництво продукції рослинництва, планують її розподіл.
У процесі планування розвитку тваринницьких галузей у плані визначають зростання поголів'я і продуктивності тварин; розробляють систему зооветеринарних і організаційно-економічних заходів, які забезпечують виконання намічених показників виробництва валової і товарної продукції.
Обсяг виробництва продукції тваринництва встановлюють відповідно до попиту на неї, показників обороту поголів’я худоби і птиці за роками перспективного періоду, рівня їх продуктивності, раціональної структури стада, планової спеціалізації тваринництва, забезпеченості кормами.
Розрахунки, пов'язані з плануванням галузей тваринництва, здійснюють у такій послідовності. Насамперед аналізують розвиток їх у господарстві за останні 3–5 років. На основі завдань господарства щодо обсягу товарної продукції, даних аналізів, практики ведення галузей тваринництва в даній зоні, а також рекомендацій науково-дослідних установ визначають продуктивність тварин, типи раціонів і рівень годівлі, умови утримання поголів'я, структуру стада і нормативи щорічного вибракування тварин, живу масу худоби при реалізації та інші показники.
Дані про рівень годівлі тварин і передбачене поголів'я худоби по роках є основою для розрахунку потреби в кормах. Потребу в кормах на перспективу визначають відповідно до норм витрат кормів (у кормових одиницях) на одиницю продукції, а потім — за рекомендованою або установленою в господарстві структурою раціонів для різних видів тварин визначають потребу в кормах у натурі.
Основними факторами при плануванні продуктивності тварин є рівень годівлі, породні якості, умови утримання. При цьому враховують фактичну продуктивність, рекомендації науково-дослідних установ і прогресивний досвід. При підвищенні загального рівня годівлі за збалансових раціонів зростає продуктивність тварин, а витрати кормів на одиницю продукції знижуються.
При плануванні продуктивності тварин важливе значення має розроблення повноцінних, збалансованих за протеїном раціонів. На одну кормову одиницю, відповідно до зоотехнічних норм, має припадати у середньому 100–110 г перетравного протеїну.
За показниками планування поголів'я худоби, збільшення її кількості та підвищення якості, структурних змін складають оборот стада по роках перспективного періоду. На основі запланованого поголів'я худоби і рівня продуктивності однієї голови (надій молока, приріст, настриг вовни, несучість) визначають валовий вихід продукції тваринництва та її розподіл. Виділяють продукцію, яка підлягає продажу за межі господарства, на виробничі потреби, громадське харчування, для продажу працівникам господарства.
У плані також передбачають розвиток підсобних підприємств, визначають обсяг їх виробництва і вартість валової продукції. Розвиток підсобних підприємств і промислів планують, враховуючи наявність місцевої сировини і матеріалів, робочої сили в господарстві, а також можливості реалізації продукції.
Планування засобів виробництва. Цей розділ плану включає: визначення потреби в тракторах, сільськогосподарських машинах, устаткуванні і транспортних засобах, показників механізації галузей виробництва; планування заходів щодо розвитку електрифікації; організацію технічного обслуговування і ремонту машинно-тракторного парку. Для розроблення цих показників складають перспективні технологічні карти і визначають потребу в машинно-тракторному парку для комплексної механізації усіх галузей господарства.
Потребу в тракторах, комбайнах, автомобілях та інших сільськогосподарських машинах визначають різними способами. Найточніший з них — використання технологічних карт і побудова графіків завантаження машинно-тракторного парку.
Потребу в автомобілях визначають за кількістю перевезених вантажів, відстанню перевезення їх, строками виконання робіт, змінною продуктивністю однієї машини. Для планування річної потреби в автотранспорті й використанні його протягом року доцільно скласти план-графік, аналогічний графіку визначення потреби в тракторах.
Основні засоби сільськогосподарських підприємств планують як у натуральних показниках, так і у вартісному виразі. Потребу в коштах на капітальні вкладення обчислюють по кожній групі основних засобів за плановими показниками розвитку відповідних галузей виробництва і нормативами витрат. Спорудження тваринницьких приміщень планують з урахуванням поголів'я худоби по роках; об'єктів рослинницьких галузей — залежно від обсягу продуктів, матеріалів і машин, які підлягають зберіганню. Від визначеної потреби в будівлях, спорудах, тракторах, автомобілях та інших видах основних засобів віднімають кількість об'єктів, що є в господарстві, і визначають планові дані будівництва різних об'єктів, завезення машин тощо. При цьому враховують списання різних господарських об'єктів і машин по роках планового переходу.
Витрати на формування основного стада розраховують за видами худоби на основі обороту стада. Вони складаються з витрат на вирощування ремонтного молодняку в господарстві і на придбання худоби основного стада зі сторони.
До джерел покриття витрат на капітальні вкладення належать: суми амортизаційних відрахувань; виручка від ліквідації зношених основних засобів виробництва і продажу худоби, вибракуваної з основного стада; відрахування від прибутку у фонд розвитку виробництва тощо. Нестача коштів на капітальні вкладення у господарстві може бути покрита за рахунок довгострокового кредиту.
Планування затрат праці і потреби в робочій силі. Розроблені плани розвитку різних галузей виробництва в сільськогосподарському підприємстві обгрунтовують балансовими розрахунками по праці. Для цього складають баланс трудових ресурсів. Насамперед обчислюють загальну потребу в робочій силі для сільськогосподарського виробництва (рослинницькі і тваринницькі галузі, загальногалузеві і загальногосподарські витрати) і для несільськогосподарського виробництва (будівництво і капітальний ремонт будівель, підсобні промислові підприємства й промисли, культурно-побутові підприємства тощо). Потім зіставляють потребу в робочій силі з наявністю трудових ресурсів у господарстві і складають баланс трудових ресурсів. На основі даних потреби в працівниках розраховують фонд оплати праці, соціальних заходів
Ринкова стратегія. Основними питаннями в цьому розділі плану є аналіз ринку постачальників ресурсів та збуту продукції, вивчення попиту на неї, аналіз динаміки цін на окремі види продукції. При складанні цього розділу плану визначають споживачів продукції на перспективу, канали її розподілу і реалізації, рівень цін на продукцію. Передбачають також оснащення господарства необхідним обладнанням та виробничими потужностями, які потрібні для збуту продукції. Порівняння витрат на виробництво і збут продукції із сумою грошових надходжень від її реалізації дає змогу визначити прибутковість окремих видів продукції, галузей та підприємства в цілому.
Організація і управління. Виробничо-фінансова діяльність підприємства значною мірою залежить від раціональної організації виробництва і управління. Тому в цьому розділі бізнес-плану відображують діючу організаційну структуру підприємства, а також передбачають необхідні вдосконалення її на найближчі роки. При цьому визначають склад і взаємозв'язки внутрішньогосподарських виробничих і обслуговуючих підрозділів підприємства та його служб. Щодо системи управління передбачають склад управлінських органів і працівників з чітко розмежованими функціями, їхнє підпорядкування у процесі управління виробництвом. Організаційну структуру підприємства та структуру управління наводять в бізнес-плані у вигляді схем, на яких відображують систему управління, взаємодії підрозділів і служб господарства, координації і контролю їх діяльності.
Оцінка ризиків і страхування. Досягнення передбачених у плані показників обсягу валової продукції, її реалізації, одержання прибутку тощо пов'язане з певними ризиками, зокрема з впливом несприятливих природних умов, більш ефективною технологією виробництва у конкурентів, коливанням цін на окремі види продукції. Крім того, можуть виникати ризики, пов'язані з несвоєчасним одержанням платежів, невиконанням певних зобов'язань партнерів по виробничій діяльності і у зв'язку з цим порушення технології виробництва та ін. Тому в плані дають оцінку можливих ризиків з метою їх страхування. Основними заходами щодо зменшення негативного впливу можливих ризиків на показники виробничо-фінансової діяльності підприємства є створення в необхідних розмірах страхових фондів насіння, кормів, внесення певних змін у розміри посівних площ сільськогосподарських культур, створення резервного фонду прибутку (до 10% від його планової суми) та ін.
Фінансовий план є досить важливим розділом бізнес-плану підприємства. В ньому узагальнюють матеріали попередніх розділів і наводять розрахунки доходів та витрат підприємства. Фінансовий план має три частини. У першій частині плану вміщують показники грошових надходжень від реалізації продукції, витрат на її виробництво по статтях та реалізацію, одержаний прибуток. На перший рік перспективного періоду розрахунки проводять по місяцях, на другий і третій роки — щокварталу, на четвертий і п'ятий — по роках.
У другій частині фінансового плану розробляють план готівки. У перший рік проводять розрахунки також по місяцях, на другий і третій роки — щокварталу. При цьому, з одного боку, підраховують надходження коштів від продажу продукції, наданих послуг та ін., а з другого — показують передбачувані платежі (оплата праці, обладнання, добрива, пально-мастильні матеріали, засоби захисту рослин і тварин, страхування, податки та ін.). Показують залишок готівки на початок і кінець року. Такі розрахунки є особливо важливими для сільськогосподарських підприємств з вираженим сезонним характером робіт, витрат на них і одержанням коштів від реалізації продукції.
Заключною частиною фінансового плану підприємства є балансовий план, у якому показують стан його активів і пасивів.
В активі балансу наводять вартість основних засобів та інших позаоборотних активів, запаси і витрати, кошти, розрахунки та ін. В пасиві балансу відображують розмір довгострокових і короткострокових зобов'язань підприємства і власний капітал. В окремих його розділах наводять джерела власних і прирівняних до них коштів, довгострокові пасиви і розрахунки та інші короткострокові пасиви.
Додатками до бізнес-плану є різні документи, які використовують при складанні плану. До них належать договори купівлі-продажу з постачальниками ресурсів і споживачами продукції, з підрядними організаціями, іншими партнерами по виробничо-фінансовій діяльності підприємства, прейскуранти цін, листи підприємств та організацій, копії документів, з яких використана певна інформація, документи страхування, договори про прийняття на роботу та ін.
Питання для самоперевірки
Сформулюйте поняття планування і прогнозування сільськогосподарського виробництва.
Які основні принципи планування сільськогосподарського виробництва?
Які ви знаєте методи планування сільськогосподарського виробництва?
Що являє собою бізнес-план сільськогосподарського підприємства?
В чому полягає методика планування рослинницьких галузей у бізнес-плані підприємства?
Які основні положення методики планування тваринницьких галузей у бізнес-плані підприємства?
Охарактеризуйте зміст державного плану як складової частини бізнес-плану підприємства?