6. Планування собівартості продукції і рентабельності виробництва

Собівартість продукції — це витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг. Визначають планову і звітну собівартість продукції. Планову калькуляцію складають, розробляючи плани у господарстві на основі нормативів затрат праці і коштів при проектованій технології виробництва продукції. Звітна калькуляція потрібна при підбиванні підсумків господарсько-фінансової діяльності за фактичними даними виходу продукції та витрат на її виробництво. У практиці сільськогосподарських підприємств розрізняють виробничу і повну собівартість продукції. До виробничої собівартості продукції включають прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати. До повної собівартості включають адміністративні витрати, витрати на збут продукції та інші витрати операційної діяльності.

Основою для планування собівартості продукції сільськогосподарських культур і окремих видів тварин є технологічні карти, в яких за статтями витрат на підставі переліку передбачених в технології робіт встановлених норм виробітку, нормативів витрат праці, матеріальних та інших ресурсів із урахуванням раціонального використання землі, основних засобів, застосування прогресивних агрозоотехнічних і організаційних заходів визначають загальну суму затрат виробництва.

Витрати на виробництво групують за елементами, статтями, місцем виникнення, об'єктами планування та обліку. Під елементами витрат розуміють витрати, однорідні за економічним змістом, під статтями витрат — витрати, які включають один або кілька елементів.

За участю в процесі виробництва витрати поділяються на основні (прямі) та витрати на управління і обслуговування виробництва. Основні витрати пов'язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій з виробництва продукції (робіт, послуг), а витрати на управління та обслуговування виробництва — з діяльністю підрозділу (бригади, ферми, цеху, орендного колективу тощо), галузі чи підприємства в цілому.

Планування загальновиробничих витрат. Відповідно до номенклатури витрат у статті “Загальновиробничі витрати “ відображаються бригадні, фермерські, цехові та загальновиробничі витрати. До бригадних, фермерських, цехових та загальновиробничих витрат відносяться витрати на оплату праці працівників апарату управління; орендна плата; амортизаційні відрахування і витрати на утримання та поточний ремонт необоротних активів загального призначення; витрати на заходи з охорони праці та техніки безпеки; витрати на приведення працівників до місця безпосередньої роботи; на утримання польових станів; інші витрати; пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва окремих підрозділів та галузей.

Бригадні, фермерські, цехові та загальновиробничі витрати рослинництва, тваринництва та промислових виробництв розподіляються між об'єктами планування і обліку пропорційно загальній сумі витрат, за винятком вартостінасіння, кормів, сировини та напівфабрикатів і відносяться на собівартість тільки тієї продукції, яка виробляється в даній бригаді, фермі, цеху чи у відповідній галузі.

Планування адміністративних витрат і витрат на збут продукції. До адміністративних витрат відносяться витрати на управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого адміністративного персоналу; витрати на утримання основних засобів та необоротних активів адміністративного призначення (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона тощо;винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факстощо);витрати на вирішення судових спорів; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі; плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати адміністративного призначення.

Витрати на збут включають витрати пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

Адміністративні витрати та витрати на збут в кінці року списують на результати діяльності підприємства.

Планування собівартості робіт і послуг допоміжних виробництв. До визначення планової собівартості продукції рослинницьких і тваринницьких галузей, поряд з розрахунком суми бригадних, фермських, цехових і загальновиробничих витрат, обчислюють планову собівартість робіт і послуг допоміжних виробництв (тонно-кілометра роботи автотранспорту, коне-дня живої тяглової сили, тонно-кілометра транспортних робіт тракторів, кіловат-години електроенергії, кубометра води, водопостачання, одиниці робіт ремонтно-механічних майстерень тощо).

Після обчислення собівартості одиниці робіт і послуг допоміжних виробництв витрати на ці виробництва розподіляють між окремими культурами, галузями, видами худоби та іншими об'єктами пропорційно плану виконання зазначених робіт і послуг на цих об'єктах.

Витрати допоміжних виробництв планують за такими статтями: витрати на оплату праці; паливо та мастильні матеріали, корми (при розрахунку коне-дня живої тяглової сили), сировина та матеріали; роботи та послуги; витрати на ремонт необоротних активів, інші витрати на утримання основних засобів; інші витрати; загальновиробничі витрати.

Планування собівартості продукції рослинництва. Планову суму витрат у рослинництві обчислюють за такими статтями:

1) витрати на оплату праці, де зазначають усі суми грошових і натуральних видач, які мають характер оплати праці, працівникам підприємств, які беруть безпосередню участь в технологічному процесі з виробництва продукції даної культури або групи культур; 2) насіння та посадковий матеріал; 3) паливо та мастильні матеріали; 4) добрива; 5) засоби захисту рослин; 6) роботи і послуги; 7) витрати на ремонт необоротних активів (суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях, вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та інших матеріалів, витрачених на поточний ремонт основних засобів, та ін.);8) інші витрати на утримання основних засобів (витрати на оплату праці персоналу, що що обслуговує основні засоби, крім працівників, зайнятих в технологічному процесі виробництва продукції рослинництва; вартість пального та мастильного матеріалів на проїзд тракторів (самохідних) машин з однієї ділянки на іншу; амортизаційні відрахування, які прямо не відносяться на певні сільськогосподарські культури, та ін.); 9) інші витрати (вартість спецодягу та спецвзуття, а також інших малоцінних і швидкозношуваних предметів, платежі за страхування майна, урожаю сільськогосподарських культур та ін.); 10) загальновиробничі витрати.

Плануючи витрати на сільськогосподарські культури, враховують витрати минулих років на основі звітних даних; витрати планового року визначають на основі технологічних карт вирощування і збирання сільськогосподарських культур.

Загальну суму планових витрат на культуру відносять на один вид продукції або розподіляють між супутніми видами продукції. Для розподілу виробничих витрат при плануванні собівартості продукції рослинництва обчислюють витрати на побічну продукцію (солому, гичку та ін.). Віднявши їх від загальної суми витрат на культуру, дістають витрати на основну продукцію. Визначені витрати ділять на кількість відповідної продукції і отримують планову собівартість 1ц її.

Планування собівартості продукції тваринництва. Витрати у тваринництві планують за такими статтями: 1) витрати на оплату праці. До цієї статті відносять основну і додаткову оплату праці працівників тваринництва, які безпосередньо зайняті в технологічному процесі по обслуговуванню худоби і птиці за видами і групами; 2) паливо та мастильні матеріали; 3) корми; 4) засоби захисту тварин; 5) роботи та послуги; 6) витрати на ремонт необоротних активів (суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях, вартість запасних частин та ін.); 7) інші витрати на утримання основних засобів (витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує основні засоби, крім працівників зайнятих в технологічному процесі виробництва продукції тваринництва; вартість пального та мастильних матеріалів на прїзд тракторів; амортизаційні відрахування, які прямо не відносяться на певні види тварин, та ін.; 8) інші витрати (вартість спецодягу та спецвзуття, що видаються працівникам, зайнятим доглядом за худобою, птицею, а також інших малоцінних і швидкозношуваних предметів, витрати на утримання літніх таборів, загонів, навісів, платежі за страхування майна, тварин та ін.); 9) загальновиробничі витрати.

Планову собівартість одиниці продукції тваринництва обчислюють діленням суми витрат, віднесених на дану групу тварин (без вартості побічної продукції) на кількість продукції. Наприклад, у молочному скотарстві розраховують собівартість 1 ц молока і однієї голови приплоду. Собівартість однієї голови приплоду визначають за вартістю 60 кормо-днів утримання корови.

Собівартість одного кормо-дня обчислюють діленням усієї суми витрат на утримання основного стада на кількість кормо-днів.

Для визначення собівартості 1 ц молока треба загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) поділити на кількість центнерів одержаного молока.

Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначають виходячи з нормативно-розрахункових витрат і витрат на його прибирання та вартості підстилки. Собівартість 1 т гною дорівнює частці від ділення загальної суми витрат на його фізичну масу.

За цією методикою з урахуванням особливостей тієї або іншої галузі планують собівартість продукції інших тваринницьких галузей.

Після виконання планових розрахунків собівартості усіх видів продукції планують фінансові результати від реалізації товарної продукції, тобто обчислюють суму прибутку від культур, галузей та господарства в цілому, а також рівень рентабельності виробництва. Рівень рентабельності визначають з відсоткового відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції.

Для оцінки використання основних і оборотних фондів використовують інший показник — відсоткове відношення прибутку до вартості основних і оборотних фондів, що становить норму прибутку.