Методика виконання

Науково обґрунтована технологічна карта являє собою важливий документ з планування й організації виробництва, в якому передбачається не тільки сучасна передова технологія виробництва продукції рослинництва, а й фор­мування всіх прямих витрат, пов'язаних з умовами і характером виробництва. Її зміст, розробка та виробниче впровадження спрямовані на підвищення врожайності сільськогосподарських культур, зростання продуктивності праці, зменшення витрат на 1 га посівної площі та зниження собівартості продукції.

Кваліфіковано розроблена технологічна карта на 100, 10 або на 1 га посівної площі не викликає потребу в щорічному складанні, а лише вимагає уточнення, перегляду.

Технологія, види робіт залежать від конкретних умов вирощування певних сільськогосподарських культур. Обсяг робіт у фізичному і умовному обчисленні визначають з урахуванням групи господарства за умовами виконання тракторних робіт (згідно з паспортизацією полів, класом ґрунтів, питомим опором на оранці). При цьому для встановлення конкретної норми виробітку враховують якість виконання робіт - глибину оранки, культивації, норми внесення добрив, дози обприскування та обпилювання культур та ін. Всі розрахунки по кожній культурі виконують у технологічній карті.

Транспортні роботи трактором, живою тягловою силою і автотранспортом необхідно записувати окремими рядками. По тракторних і транспортних роботах вказують назву вантажу і кількість у тоннах там же, де назви робіт, а в одиницях виміру показують у тонно-кілометрах, далі їх фізичну кількість і за коефіцієнтами в умовних гектарах.

Відповідно до фізичного обсягу робіт та норм виробітку по кожній з них обчислюється кількість нормо-змін механізаторів та інших працівників. Далі розраховують затрати праці в людино-днях і людино-годинах. Підсумок нормо-- кількість нормо-змін і людино-годин збігається. Суму людино-годин визначають множенням кількості людино-днів на встановлену тривалість зміни в годинах (7 год).

Оплату праці механізаторів, працівників, зайнятих на кінно-ручних роботах у рослинницьких галузях, здійснюють за тарифними розцінками за виконану норму або за кількість і якість одержаної продукції. До розрахунків за продукцію працівникам нараховують аванс за виконану роботу відповідно до діючих норм виробітку і тарифних ставок.

Трактористи-машиністи, яким щойно присвоєно кваліфікацію, перші шість місяців самостійної роботи за спеціальністю працюють по зменшених нормах, а саме: перші три місяці в розмірі до 40% і протягом наступних трьох місяців - до 20%.

Для жінок-механізаторів, які працюють на тракторах, комбайнах і складних сільськогосподарських машинах, норми виробітку встановлюють на 10% нижчі від діючих у даному господарстві. Коли економіка дозволяє встановлювати вищий рівень оплати праці, використовують підвищені розцінки.

При розрахунку оплати праці в технологічній карті враховують розміри доплат і нарахувань на неї у такій послідовності:

1. За тарифно-кваліфікаційним довідником встановлюють розряд роботи.

2. Відповідно до встановленого розряду по прийнятій системі оплати знаходять тарифну ставку кожного виконавця за норму (зміну).

3. Нараховують доплату за виконання обсягу виробництва продукції в розмірі 25% тарифного фонду (додаткову оплату згідно з положенням про оплату праці за вирощування культури).

4. Для скорочення строків збирання сільськогосподарських культур і без втрат оплату за ці роботи в період перших днів масового збирання врожаю, але не більш як на 10 днів, при умові виконання змінних норм виробітку збільшують трактористам-машиністам на 60 і 30%, а за решту днів підвищують у розмірах, визначених положенням або угодою.

На збиранні врожаю зернових і зернобобових культур оплату праці трактористів-машиністів встановлюють як за зібрані гектари, так і за намолочене зерно: за зібрану площу виплачують 40-50%, а за намолочене зерно (в межах змінної норми виробітку) - 50-60% тарифної ставки. Відповідно до цього поділу встановлюють розцінки за зібраний гектар і намолочену тонну зерна.

5. Трактористам-машиністам І і II класу за виконання механізованих робіт нараховують надбавку до їх заробітку відповідно 20 і 10%. Її нараховують до заробітку за тарифом (включаючи доплати до тарифу за сумісництво робіт, надбавку за роботу без причіплювача, підвищення тарифу на збиранні), встановленим за відрядну та погодинну роботу на тракторах, комбайнах, жатках на транспортних, стаціонарних і інших роботах, де оплату провадять за тарифною сіткою трактористів-машиністів.

При плануванні процент доплат за класність трактористам-машиністам визначають залежно від кількості механізаторів І, II і III класу (в господарстві 10 механізаторів І класу, 21 - II, 8 - III):

де К_д - рівень планової доплати за класність; П₁ - кількість трактористів-машиністів І класу; П₂ - те ж саме II класу; П_з - те ж саме III класу; 0,20 - коефіцієнт доплати трактористам-машиністам І класу; 0,10 - те ж саме II класу.

6. З метою посилення матеріальної заінтересованості працівників на вирощуванні окремих культур, якісне проведення робіт поряд з основною доплатою застосовують додаткову згідно з “Положенням про оплату праці”, наприклад, за кожний вирощений і зданий на завод центнер цукрових буряків. Остаточний розрахунок здійснюють після закінчення збирання і здачі на завод коренеплодів з урахуванням виданого авансу. Згідно з діючим положенням по окремих культурах у відповідний період необхідно включити визначену суму авансу, а решту додаткової оплати за продукцію слід включити до підсумку.

7. Оплата відпусток для трактористів-машиністів та інших працівників становить 8,6%, основної оплати та всіх доплат.

8. Надбавку трактористам-машиністам за безперервний стаж роботи за спеціальністю в даному господарстві нараховують у таких розмірах від суми річного заробітку: від 3 до 5 років - 8%, від 5 до 10 - 10, від 10 до 15 - 13, понад 15 років - 16%.

^{Для розрахунку планової доплати трактористам-машиністам господарства при складанні технологічних карт, визначенні фонду оплати праці враховують кількість механізаторів відповідного стажу.}

У підприємстві із стажем до 3 років - 2 механізатори, від 3 до 5 - 6, від 5 до 10 - 5, від 10 до 15 років - 14 і понад 15 років - 12 механізаторів. Середній рівень доплати механізаторам за стаж можна визначити за формулою:

де С_д - рівень планової доплати за стаж; П - кількість трактористів-машиністів із стажем до 3 років; П₃ - те ж саме, від 3 до 5 років; П_{5 -} те ж саме, від 5 до 10 років; П₁₀ - те ж саме, від 10 до 15 років; П_{15 -} те ж саме, понад 15 років; 0,08, 0,10, 0,13, 0,16 - коефіцієнти доплати трактористам-машиністам за стаж.

9. Інші нарахування на оплату, включаючи всі доплати.

Оплату праці причіплювачам нараховують у розмірі 70%, а тим, що мають кваліфікацію тракториста-машиніста, - 80% тарифного заробітку тракториста-машиніста (без урахування надбавок за класність).

Затрати живої тяглової сили, вантажного автотранспорту, електроенергії в технологічних картах обчислюють у кількісному і вартісному виразі, тобто розраховують відповідно кількість затрачених коне-днів, тонно-кілометрів, кіловат-годин і вартісну їх оцінку відповідно до планової собівартості 1 коне-дня, 1 т-км; 1 кВт-год (див. відповідні теми).

Кількість і вартість витраченого палива по окремих роботах розраховують за нормами витрат палива на одиницю механізованих робіт та вартістю комплексного палива для тракторів, враховуючи витрати, пов'язані з доставкою.

У зведеній частині технологічної карти “Всього прямих витрат на вирощування” систематизують усі прямі витрати на вирощування відповідної культури. Визначену суму оплати по видах і періодах робіт та вартість палива переносять по періодах і разом за рік у зведену частину технологічної карти.

Суму амортизаційних відрахувань для відповідної культури визначають по тракторах, сільськогосподарських машинах, знаряддях на механічній тязі, а також по виробничих приміщеннях для зберігання техніки, спеціальних приміщеннях і спорудах, зерно- й овочесховищах, теплицях, сушарках, меліоративно-іригаційних спорудах тощо. Відрахування на використання тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин, будівель і споруд провадять пропорційно до обсягу виконаної роботи в умовних гектарах. Для розподілу суми амортизаційних відрахувань по періодах виконання робіт протягом року визначають суму амортизації, що припадає у середньому на один умовний еталонний гектар, за даними відповідних тем. Діленням нарахованої суми амортизації по тракторах, сільськогосподарських машинах, обладнанню та гаражах, будівлях і спорудах машинно-тракторного парку на обсяг механізованих робіт в умовних гектарах визначають середню величину амортизаційних нарахувань на 1 ум. ет. га. Причому спочатку обчислюють суму амортизації по сільськогосподарській техніці та обладнанню, а потім по будівлях і спорудах. Одержану суму амортизації на 1 ум. ет. га множать на весь обсяг виконаних механізованих робіт за відповідний період і добуток записують в графу “Амортизація” всього і в тому числі сільськогосподарської техніки.

Крім того, додатково нараховують амортизацію по спеціалізованих машинах, спорудах і будівлях, які лише відносять на відповідну культуру (кукурудзо-, буряко-, картопле-, льонозбиральні та інші комбайни, крім самохідних зернозбиральних, зерно-, картопле-, овоче-, плодосховища, сапетки та інші будівлі і споруди) і додають до нарахованої суми амортизації машинно-тракторного парку, віднесеної на дану культуру. В такій же послідовності, але окремим розрахунком визначають суму амортизації на 1 га фізичної площі збирання самохідними зернозбиральними комбайнами.

Собівартість продукції являє собою грошовий вираз затрат праці і матеріальних ресурсів на виробництво продукції. Зниження собівартості продукції — одне з головних джерел збільшення прибутків. Тому при плануванні необхідно врахувати резерви зменшення витрат по кожній культурі.

В основу калькуляції собівартості на плановий період повинні бути покладені розрахунки по кожному виду продукції. Для правильного визначення собівартості продукції велике значення має дотримання певної послідовності розрахунків як по галузях і видах продукції, так і по статтях витрат. Спочатку складають технологічні карти по кожній культурі або групах культур з однорідною технологією, під урожай планового і окремо під урожай майбутнього року (незавершене виробництво).

Розраховані в технологічних картах на вирощуванні сільськогосподарських культур затрати праці і коштів на її оплату, кількість палива і мастильних матеріалів, їх вартість, амортизація, витрати на поточний ремонт основних засобів виробництва, кількість і вартість витраченого насіння, внесених добрив, пестицидів, послуги автотранспорту, живої тяглової сили, електростанції та інші витрати заносять у відповідні розділи річного плану підприємства або розрахункові таблиці. Вартість витрачених матеріалів та оплати праці на площу посіву кожної культури в плановому році показують у зведеній таблиці «Витрати на виробництво і собівартість продукції рослинництва». Вихідними даними для розрахунку загальної суми витрат є нормативи, визначені в технологічній карті по кожній статті на одиницю площі (1 га або 100 га), та запланована площа посіву тієї чи іншої культури. Зокрема, з технологічної карти для зведеної частини її необхідно обчислити витрати:

I. Минулих років (усього, грн., у тому числі оплата праці ).

II. Поточного року:

2. Праці (люд.-днів, люд.-год, основна і додаткова оплата праці, грн.);

3. Насіння та посадкового матеріалу, грн.;

4. Палива та мастильних матеріалів, грн.;

5. Добрив органічних і мінеральних, грн.;

6. Автотранспорту, грн.;

7. Амортизацію основних засобів (усього, грн.), у тому числі сільськогосподарської техніки;

8. Поточний ремонт основних засобів (усього, грн.), у тому числі сільськогосподарської техніки, грн.;

9. Інші основні, грн.;

а) вартість пестицидів;

б) послуги живої тяглової сили;

в) вартість витраченої електроенергії;

г) витрати на зрошення;

д) знос дрібного інвентаря та ін.

Крім того, при калькуляції собівартості продукції рослинництва враховують страхові платежі, витрати по організації виробництва в рослинництві.

Визначені суми відрахувань відносять на собівартість основної, супутньої та побічної продукції.

Відповідно до діючих положень страхуванню підлягають: урожай сільськогосподарських культур; сільськогосподарські тварини, домашня птиця, кролі, хутрові звірі, бджоли; будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина.

Урожай сільськогосподарських культур страхують на випадок загибелі чи пошкодження внаслідок посухи, вимерзання, вимокання, випрівання, градобою, бурі, урагану та ін., а також хвороб, шкідників рослин і пожежі, а продукцію, матеріали, сировину - на випадок загибелі від урагану, бурі, повені, зливи, граду, обвалів, селю, пожежі, землетрусу тощо.

Суми страхових платежів підприємства планують відповідно до ставок, встановлених страховиками, та вартості продукції чи майна (засобів). Наприклад, тарифні ставки страхових платежів встановлено в процентах від вартості врожаю сільськогосподарських культур. Страхові платежі по окремих культурах обчислюють раз на рік за даними звітності. Їх визначають з певної вартості врожаю сільськогосподарських культур виходячи з середньої врожайності за останні п'ять років і діючих цін з розрахунку на площу, яка була зайнята в господарстві під культурою за попередній рік.

Суму страхових платежів по кожній культурі обчислюють множенням вартості врожаю за 5 останніх років на ставку.

Крім цієї суми страхових платежів, до витрат виробництва певних видів рослинницької продукції також відносять суму страхових платежів по страхуванню основних засобів виробництва прямого призначення (буряко-, картоплезбиральні комбайни, картопле-, зерносховища та ін.), а також засобів, які використовують взагалі в рослинництві (трактори, причіпні знаряддя, по зернових - зернозбиральні комбайни, зерносушарки тощо). Для визначення страхової суми основних засобів прямого призначення від балансової вартості їх на початок планового року віднімають суму зносу основних засобів у розмірі нарахованої амортизації, після чого за відповідною ставкою розраховують розмір страхових платежів, які відносять на витрати відповідної культури.

Потребу в матеріальних і трудових затратах на вирощування кожної сільськогосподарської культури відповідно до вибраної агротехніки обчислюють на підставі технологічних карт і зводять в узагальнюючому кошторисі витрат на виробництво продукції рослинництва.

Плануванню витрат на виробництво передує аналіз змін собівартості продукції у звітному, передплановому періодах по елементах витрат і техніко-економічних факторах. У процесі аналітично-планової роботи використовують такі показники: натуральні й вартісні, кількісні і якісні, абсолютні та відносні, синтетичні й часткові. Використовуючи систему показників, затрати праці і фонд її оплати визначають з урахуванням обсягів відповідних видів робіт, послуг, продукції.

Організація використання ресурсного потенціалу насамперед передбачає раціональне його витрачання по кожній з вирощуваних сільськогосподарських культур.

Для планової калькуляції собівартості продукції рослинництва використовують кошторисний метод обчислення сукупних витрат по культурах на основі статей витрат, грн.:

1. Витрати на оплату праці.

2. Насіння та посадковий матеріал.

3. Паливо та мастильні матеріали.

4. Добрива органічні і мінеральні.

5. Засоби захисту рослин.

6. Роботи та послуги.

7. Витрати на ремонт необоротних активів.

8. Інші витрати на утримання основних засобів.

9. Інші витрати.

10. Загальновиробничі витрати.

Всього витрат на культуру (сума рядків 1-10).

Загальновиробничі витрати розраховуються орієнтовно в розмірі 40% до суми оплати праці і відрахувань на ремонт необоротних активів та інших витрат на утримання основних засобів.

До інших витрат відносять витрати, пов’язані з виробництвом певного виду продукції і не передбачені жодною із вище наведених статей витрат і плануються на рівні 4% від загальної суми витрат.

Після обчислення витрат по кожній культурі уточнюють кількісні співвідношення, розміри витрат на основну, супутню та побічну продукцію разом і з розрахунку на 1 ц.

Собівартість соломи, полови, гички, стебел кукурудзи тощо визначають відповідно до віднесених на них витрат по збиранню, пресуванню, транспортуванню, скиртуванню та інших роботах по збиранню відповідних видів продукції. Решту планових витрат відносять на основну та супутню продукцію пропорційно до їх обсягів. Наприклад, витрати на вирощування і збирання зернових культур становлять собівартість зерна, зерновідходів, соломи. Загальну суму планових витрат (за винятком вартості соломи) розподіляють на зерно і зерновідходи пропорційно до частки вмісту в них повноцінного зерна. За даними лабораторного аналізу, вміст зерна в зерновідходах досягає 30, 40, 50, 60%. Так, господарство одержало 10 тис. ц зерна озимої пшениці та 3% зерновідходів, в яких 40% зерна.

Собівартість 1 ц повноцінного зерна, зерновідходів обчислюють таким чином: зерновідходи перераховують у повноцінне зерно - 120 ц . Загальний обсяг зерна з урахуванням його в зерновідходах становитиме 10120 ц.

Технологічна карта вирощування озимої пшениці

												з 1 га			Всього
Культура Озима пшениця					Валовий збір основної продукції, ц							40			4000
Площа посіву 100 га					Валовий збір побічної продукції, ц							48			4800
Найменування робіт	Один. виміру	Обсяг робіт		Склад агрегату				Но-рма виро-бітку	Кіл-сть нор-мо змін	Затрати праці		Оплата по тарифу		Оплата за якість роб.			Всього зарплата			Кількість		Пальне, кг
		фіз..од.	умовних га	Назва трактора і машини		меха нізат.	інші прац			трактористів	Ін. праців.	трактористів	Ін. працівник	трактористів		Ін. праців.	трактористів	Ін. працівник		т·км	Квт.год.	на 1га, т	Всьо-го
						тарифна ставка, грн..
1.Дискування	га	100	15,4	Т-150 ЛДГ-15		43,77	-	66,2	1,51	10,6	-	66,08	-	-		-	66,08	-		-		2,5	250
4.Транспорт. добрив	т	50	ГАЗ-	САЗ-350				35	1,43	10,0	-	-	-	-		-	-	-		250		-	-
5.Внесення .добрив	га	100	14,2	МТЗ-801РМГ-4		43,77	-	27	3,7	26,0	-	161,9	-	-		-	161,9	-		-		2,3	230
6.Оранка	га	100	111,6	Т-74 ПЛН-4-35		43,77	-	6,3	15,9	111,1	-	695,94	-	139,2		-	835,14	-		-	-	14,1	1410
29.Скошування пшениці	га	94	-	СК-5 ЖВН-6		43,77	-	16	5,9	41,1	-	258,24	-	129,12		-	387,37	-				3,5	329
30.Обмолот валків з копнуванням	га	47	-	СК-5		43,77	-	7,1	6,6	46,3	-	288,86	-	144,43		-	433,3	-				9,5	446
31.Теж з подріб. соломи	га	47	-	СК-5		43,77	-	6,5	7,2	50,6	-	315,08	-	157,6		-	472,66	-				11,5	541
32.Транспорт. зерна	т	376	-	ГАЗ-53Б		-	-	38	9,9	69,2	-	-	-	-		-	-	-		1880
Всього по культурі	х	х	425,9	х		х	х	х	122	815,7	607	4328,	2643	1058		88,	5386	2731		2403	63	х	5735

Доплата за класність	(8%) 346,28		Кіл-сть	Ціна, грн	Вартість. грн.		На 1 ет га, т-га, грн.	Всього, грн		Вартість од. грн.	Вартість, грн.
Доплата за стаж	(11,8) 704,84	Насіння, т	18	783	14094	Амортизація трактор.	36,47	15532,6	Пальне, кг	7,3	41869,9
Доплата за продукцію	(30%) 2091,47	Мін. добрива: аміач. селітра, т	35	1095	38325	Амортизація с.-г. машин	11,0	4684,9	Автотранспорт, т.км	1,74	4181,2
Відпустки	(8,57) 965,06	Суперфосфат, т	35	650	22750	Амортизація комбайнів	66,19	26476	Ел. енергія, квт.год	0,32	20,2
Всього оплата праці	12226,02	Каїніт, т Засоби захисту:	16,6	1135	18841	Амортизація, всього Ремонт трактор.	х 30,32	46693,5 12913,3
		Віта вакс-3 л/т	54	62,42	3370,7	Ремонт с.-г. машин	10,0	4259
		Карате050 -0,2л/га	20	83,69	1673,8	Ремонт комбайнів	32,58	13032
		Фастак-0,2 л/га	20	118,65	2373	Ремонти, всього		30204,3

Розрахунки провести в таблиці 9.

Таблиця 9. Розрахунок собівартості 1 ц зерна озимої пшениці

Показник	Значення показника	Витрати на 1 ц зерна
Статті витрат, тис. грн.:		грн.	%
Витрати на оплату праці
Відрахування на соціальні заходи
Насіння на садивний матеріал
Паливо та мастильні матеріали
Добрива
Засоби захисту рослин
Роботи і послуги
Витрати на ремонт необоротних активів
Інші витрати на утримання основних заходів
Інші витрати
Загально виробничі витрати
Усього витрат			100%
Вихід продукції, ц:
зерно
зерно відходи (вміст зерна – 50%)
солома
Витрати на солому, тис. грн.
Собівартість 1 ц соломи, грн.
Витрати на зерно, тис. грн.
Собівартість 1 ц зерна, грн.
Собівартість 1 ц зерновідходів, грн.