5. Організація виробництва зерна

Виробництво зерна – провідна галузь сільського господарства країни. Зернові культури в Україні займають понад 14 млн. га або 56 % посівних площ. Урожайність зерновіх культур становить біля 30 ц/га, що значно поступається урожайності у розвинутих європейських країна, де вона досягла вже 50-70 ц/га.

Стабілізація і нарощування темпів виробництва зерна можливе лише на основі застосування конкурентоспроможних технологій, які забезпечують врожай зерна на рівні 70 – 90 ц/га.

У процесі виробництва зернових культур можна виділити чотири основних періоди: 1) основний обробіток грунту і внесення добрив; 2) передпосівний обробіток грунту і сівба; 3) догляд за посівами; 4) збирання врожаю.

Основний обробіток грунту і внесення добрив. Технологічний комплекс робіт з основного обробітку грунту і внесення добрив включає лущення або дискування стерні, внесення мінеральних і органічних добрив, оранку або безполицевий обробіток грунту. Залежно від ступеню забур'яненості полів, стану грунту, попередника лущення і дискування здійснюють тракторами класу 1,4 , 3–5 т в агрегаті з дисковими лущильниками ЛДГ-5, ЛДГ-10, ЛДГ-15, ЛДГ-20 або лемішними лущильниками ППЛ-5-25, ППЛ-10-25 чи важкими дисковими боронами БДТ-3, БДТ-7, БДТ-10. Дискові лущильні агрегати під час роботи повинні рухатись у напрямку довшого боку поля, основний спосіб руху — човниковий.

Поле для роботи агрегатів з лемішними лущильниками попередньо слід розбити на загінки і відбити поворотні смуги. Ширина кожної загінки має забезпечувати максимальну продуктивність лущильників, а ширина поворотних смуг — вільне розвертання агрегатів. Ширина загону візначається за формулою:

Ш = 2· ² ,

Де Ш – ширина загону, м;

Д – довжина гону, м;

З – ширина захвату агрегату, м;

Р – радіус розвороту агрегату, м.

При інтенсивних технологіях вирощування зернових культур використовують три способи внесення добрив: допосівне (основне), припосівне (рядкове) і післяпосівне (підживлення).

Для транспортування добрив у поле і перевантаження в агрегати для внесення використовують машини САЗ-3502, ЗМУ-8, ЗАУ-3. Мінеральні добрива вносять розкидачами РУМ-5, РУМ-8, РУМ-16, 1РМГ-4А, РТТ-4,2, КСА-3, МВУ-5, МВУ-16.

При виборі довжини гону слід враховувати, що машини для внесення добрив мають обмежений запас робочого ходу (шлях руху агрегату до повного розвантаження кузова). Запас робочого ходу агрегату в метрах розраховують за формулою

З =

де Д — кількість добрив, завантажених у кузов машини, ц; Ш— робоча ширина захвату машини, м; Н — норма внесення добрив, ц/га.

Для проведення оранки агрегати комплектують залежно від глибини оранки, стану грунту, попередника і швидкості руху машини. Найчастіше використовують агрегати з тракторами класу 3–5 т і плугами загального призначення ПН-4-40, ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛП-6-35, ПЛ-5-35.

Напрям, спосіб руху та вид повороту під час оранки вибирають залежно від розмірів, конфігурації і рельєфу поля. Найпоширенішою є загінна оранка, у процесі якої агрегат рухається петльовим або безпетльовим комбінованим способом з чергуванням оранки загінок усклад і врозгін.

Перед початком оранки поле розбивають на загінки і відбивають поворотні смуги. Ширина останніх має бути кратною робочому захвату плуга і становити 10–25 м залежно від класу трактора і марки плуга. Поворотні смуги перед оранкою відорюють, встановивши плуг на половину глибини оранки і кладучи скибу у бік поворотної смуги.

На оранці рекомендується застосовувати групову роботу агрегатів, проте кожний агрегат працює в окремій загінці.

Зменшенню виробничих витрат при вирощуванні сільськогосподарських культур сприяє суміщення різних операцій за один прохід агрегату. Для цього застосовують різноманітні комбіновані машини. Передпосівний обробіток грунту проводять комбінованими агрегатами АКП-2,5, АКП-5. За один прохід вони здійснюють культивацію, вирівнювання і коткування поля.

Передпосівний обробіток грунту і сівба. Своєчасне і якісне проведення посівних робіт забезпечується при потоковому виконанні взаємозв'язаних операцій — боронування, шлейфування, культивації, сівби і коткування.

Боронування може бути як самостійною операцією, так і доповнювати оранку, культивацію, сівбу. При цьому використовують тракторні агрегати, до складу яких включають шлейфи-борони (ШБ-2,5), важкі (БЗТС-1,0), середні (БЗСС-1,0), легкі (З-ОР-0,7), посівні (ЗБП-0,6) та інші борони.

Для культивації застосовують як гусеничні, так і колісні трактори класу 1,4 ,3 і 5 т з культиваторами КПС-4, КПЕ-3,8А, КШУ-12, КШУ-18, УСМК-5,4 та ін. Під час культивації визначають напрям і спосіб руху агрегату по полю, розбивають поле на загінки і відбивають поворотні смуги. Першу культивацію проводять упоперек напрямку оранки або під кутом до неї. Повторну культивацію здійснюють упоперек напрямку попереднього обробітку.

Сівба – один з найвідповідальніших прийомів вирощування сільськогосподарських культур. При сівбі зернових культур застосовують звичайний рядковий, вузькорядний, широкорядний, перехресний та інші способи; при сівбі кукурудзи – пунктирний, квадратно-гніздовий або широкорядний з різною шириною міжрядь.

Марку сівалки і склад агрегату вибирають з урахуванням зони використання, способу сівби, культури, періоду сівби та ін. Так, для сівби зернових культур з одночасним внесенням у грунт гранульованих мінеральних добрив застосовують зернотукову сівалку СЗ-3,6 та її модифікації. При сумісній сівбі зернових і насіння трав під покрив зернових культур використовують сівалку СЗТ-3,6, сівбі зернових по стерні — сівалку СЗС - 2,1, СЗС - 6, СЗС - 12.

Проведення сівби у стислі строки значною мірою залежить від своєчасної підготовки, доставки і завантаження насіння, добрив у сівалки. Для доставки і завантаження сівалок насінням і добривами доцільно використовувати автозавантажувачі. Потребу в них розраховують за формулою

М =

де М — необхідна кількість автозавантажувачів; П — продуктивність посівного агрегату, га/год.; К — кількість посівних агрегатів; Т — час одного рейсу завантажувача (машини), год.; Н — норма висіву насіння, кг/га; В — вантажопідйомність завантажувача, т.

Заправляють агрегати насінням і добривами на дорогах, які розділяють суміжні поля, а якщо їх немає, — на поворотних смугах.

Догляд за посівами. Система догляду за посівами включає: до- і післясходове боронування, міжрядне розпушування грунту, формування густоти посівів, підживлення рослин, обробку посівів пестицидами (гербіцидами, інсектицидами, фунгіцидами) і регуляторами росту (ретардантами).

Для розпушування грунту в міжряддях і підживлення посівів просапних культур використовують культиватори УСМК-5,4Б, КРН-4,2, КРН-5,6. Для цього їх обладнують відповідними робочими органами.

Обробляють посіви пестицидами за допомогою обприскувачів ОПШ-15, ПОМ-630, ПОУ, ОН-400 та ін. Воду до пункту приготування розчину і робочої рідини транспортують від пункту до обприскувачів заправниками ЗЖВ-1,8, ЗЖВ-3,2, а також машинами РЖТ-4, РЖУ-3,6.

Збирання врожаю. Організацію збирання зернових культур починають з визначення строків та способів збирання, підготовки до цього системи машин і полів, маршрутів руху агрегатів. Поля, призначені для збирання врожаю, обкошують, розбивають на загінки і прокошують, готують поворотні смуги, проорюють протипожежні смуги між загінками, намічають транспортні магістралі.

Зернові збирають роздільним способом або прямим комбайнуванням. При роздільному способі зернові культури скошують у валки у фазі воскової стиглості зерна. Для скошування у валки зернових колосових, круп'яних і зернобобових культур використовують переважно жатки ЖВС-6, ЖНС-6-12, ЖВН-6А, ЖРБ-4,2, ЖРК-5. До підбирання і обмолочування валків зернозбиральними комбайнами приступають на 3–4-й день після скошування при вологості зерна не вище 18%.

Збирання прямим комбайнуванням потрібно проводити, коли основна маса зерна (більше 90%) в масиві дозріє і його вологість не перевищує 18%. Щоб втрати зерна були найменшими, збирання прямим комбайнуванням проводять в короткі строки (5–6 днів).

На збиранні зернових, зернобобових і круп'яних культур використовують комбайни , Дон-1200, „Обрій”, „Домінатор 108”, КЗС„Славутич”, „Дон-1500, „Джон Дір”, „Лексіон”, „Аркус” та інші.

Продуктивність зернозбиральних машин значною мірою залежить від узгодженості роботи комбайнів і транспортних засобів. Зерно від комбайнів транспортують переважно автомобілями ГАЗ-САЗ-53Б, ЗІЛ-130, КамАЗ-5410, КамАз-5330 з причепом 3ПТС-12-12, КРАЗ-65101 та ін.

Потрібну кількість транспортних засобів для відвезення зерна визначають за формулою

Тз = ,

де Тз – потрібна кількість транспортних засобів для відвезення зерна, шт.;

У – урожайність, ц/га;

П – продуктивність кобайнового агрегату, га/год.;

Ч – час одного рейсу транспортгого засобу, хв.;

В – вантажопідйомність транспортного засобу, ц.