Тема 1. Методологічні засади теорії організації

(8, 8’ год)

Лекція №1 – сутність та закони організації (2, 2’ год)

План

1. Сутність поняття «організація».

2. Сутність поняття «закон».

3. Система законів організації.

4. Загальні закони організації.

5. Часткові закони організації.

6. Специфічні закони організації.

Ключові слова: організація, закон, загальні закони, специфічні закони, специфічні (особливі) закони.

1. Сутність поняття «організація»

У повсякденному житті ми досить часто звертаємося до слова «організація», використовуючи його у своїй мові як стосовно різноманітних утворень, так і стосовно певних процесів. Одні вважають, що поняття «організація» походить від давньогрецького слова «organ» – «знаряддя» або «інструмент», інші – від латинського «organize», що в перекладі означає «повідомляю», «стрункий вигляд», «влаштовую», а ще за однією версією - від французького «organisation» — «устрій», «формування», «взаємозв’язок».

Перший із запропонованих варіантів походження досліджуваного поняття вказує на те, що організація є:

• знаряддям створення товарів і послуг, розвитку трудових ресурсів тощо;

• інструментом забезпечення внутрішньої впорядкованості цілого (певної системи) та досягнення цілі.

Другий – на те, що організація це:

• об’єкт, який має впорядковану внутрішню структуру, утворення з чіткою «стрункою» побудовою: чітко визначеними частинами цілого (для підприємства – це структурні підрозділи, ланки та рівні управління тощо) та взаємозв’язками між ними;

• діяльність по упорядкуванню всіх елементів певного об’єкта в часі і просторі. З цієї точки зору «організувати» означає: налагодити взаємодію, узгодити діяльність більш чи менш диференційованих та автономних частин цілого, упорядкувати відносини у ньому.

Третій – на те, що організація це:

• формування, яке має певну побудову;

• взаємозв’язок складових цілого (певної системи).

• Тому наразі різні науки по різному трактують термін “організація”.

Проблема узагальнення різноманітних трактувань терміна «організація» досліджувалася різними вченими, однак, майже всі вони дійшли думки, яку Г.Л. Монастирський сформулював так: існуючі визначення «організації» або взаємодоповнюють одне одного, характеризуючи її як універсальне явище, відображаючи певний стан і процес, або мають вужчий, соціальний додаток стосовно людських організацій.

Отже, під організацією слід розуміти:

• об’єкт (суспільну організаційну систему як ціле) з упорядкованою в часі і просторі внутрішньою структурою, тобто впорядкованим станом його елементів, для якого характерна цілеспрямованість функціонування і розвитку;

• діяльність по упорядкуванню всіх елементів об’єкта в часі і просторі, результатом якого є створення доцільної єдності.

2. Сутність поняття «закон»

Саме поняття «закон» можна визначити як залежність між двома або більше явищами, що має властивості об’єктивності, значимості, стійкості та необхідності.

У повсякденному житті ми часто зустрічаємося з класифікацією законів, згідно якої вирізняються:

- правові закони - залежності, які зафіксовані в законодавчих та інших нормативних офіційно оформлених документах

- морально-етичні закони - правила поведінки, що являються загальноприйнятою нормою;

- наукові закони - залежності, які отримали визнання серед спеціалістів.

Однак, у науковій літературі часто використовують іншу класифікацію законів, згідно якої вирізняються чотири їх категорії:

- закони природи - математичне вираження якого-небудь природного явища, що здійснюється за відомих обставин з однаковою необхідністю;

- закони науки — знання, що формулюється людьми в поняттях, які відображають об'єктивні процеси, що відбуваються в природі і суспільному житті на мікро- і макрорівнях;

- закони-приписи — норми, правила поведінки, яких людина повинна дотримувати в організації, громадських об'єднаннях (правові, етичні закони);

- закони мислення - правила, застосування яких сприяє досягненню оптимальної розумової діяльності (закони логіки).

У контексті нашої дисципліни закони доцільно розуміти як:

- нормативні акти, прийняті і затверджені в установленому порядку найвищими органами державної влади;

- необхідні, істотні, стійкі, такі, що повторюються, відносини між явищами в природі та суспільстві.