Закон самозбереження
Кожному живому організму, у тому числі й кожній людині притаманне прагнення до самозбереження. Таке ж прагнення притаманне і сім’ї – асоціативній організації малого розміру, і іншим невеликим колективам.
Ділова організація представляє собою певну самостійну систему подібну живому організму, який з’являється на світ, росте, розвивається, удосконалюється, хворіє, старіє і вмирає. Тому їй теж притаманне прагнення до самозбереження. У цьому сенсі вона може продовжити своє існування навіть після досягнення поставленої цілі.
Формулювання закону самозбереження: кожна система (біологічна або соціальна) прагне зберегти себе (вижити) і використовує для цього весь свій потенціал (ресурс).
Закон може бути представлений у вигляді такого співвідношення:
Ліва частина формули має назву "потенціал творення" (С), права — "потенціал руйнування" (Р). Сума творчих ресурсів організації завжди прагне бути більшою за суму руйнівних ресурсів. Формулу можна представити таким чином: С> Р. Якщо це співвідношення тривалий час не виконується, то організація припиняє своє існування добровільно або примусово.
Отже, закон самозбереження є теоретичною основою для аналізу загального стану організації і має особливе значення для соціальних систем (компаній, фірм, товариств, об'єднань). Він слугує основою для оцінки здатності організації до виживання в умовах існування, що постійно змінюються.
Далі слід розбити фактори внутрішнього і зовнішнього середовища на дві групи: позитивні і негативні.
Позитивні фактори відносяться до ресурсів, що підвищують можливості організації в боротьбі за виживання. Організація здатна до виживання і стійкого поступального розвитку в тому випадку, якщо енергетичний потенціал позитивних (утворювальних) факторів перевищує відповідний показник негативних (руйнівних) факторів.
Із закону самозбереження витікає, що прибуток не може бути головною ціллю організації, тому що прибуток є сугубо внутрішньою проблемою. Перші роки становлення ринкових відносин в Україні переконливо показали, наскільки недовговічні організації, які працюють лише за принципом досягнення максимального прибутку. Процеси стабілізації ринкових відносин, розвиток конкуренції, стійкий розподіл ринку на сегменти, стабілізація цін привели до самоліквідації таких організацій. Наразі організації такого типу можуть існувати лише досить короткий час і лише на нових сегментах ринку.
Оцінка рівня самозбереження організації і визначення стану стійкості її функціонування - необхідні елементи створення інвестиційної привабливості ділової організації. Причини нестійкості роботи організації можуть бути не лише матеріального, а й психологічного характеру, наприклад, високий рівень конфліктності колективу, безініціативність менеджерів і т.п. Надання кредитів, виділення інвестицій і навіть заключення довгострокових партнерських відносин з такими організаціями пов’язано з високим рівнем ризику, на який навряд чи хтось відважиться.
Отже, у динаміці організація виступає у вигляді різноманітних самоорганізованих процесів з впорядкування елементів, формування та підтримки цілісності природних об'єктів, що створюються або вже функціонують. Динамічна група етапів життєвого циклу організації (етапи народження, зростання, зрілості, старіння і відродження) характеризується тим, що на цих етапах діють закони розвитку (динаміки) організації: закон онтогенезу (перетворення), закон синергії, закон інформованості-упорядкованості, закон єдності аналізу й синтезу, закон самозбереження.
Основна література:
1. Латфуллин Г. Р.,Райченко А. В. Теория организации: Учебник для вузов. — СПб.: Питер, 2004. —395 с : ил. — (Серия «Учебник для вузов»).
2. Мильнер Б. 3. Теория организации: Учебник. – 2-е изд., перераб. И доп. –М:.ИНФРА-М, 2000. – 480с.
3. Монастирський Теория организации
1 див. наприклад, Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. — М.: «Дело», 1992, с. 359-388
2 Лафта Дж.К. Теория организации: Учеб. пособие. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003, с. 206
3 Лафта Дж.К. Теория организации: Учеб. пособие. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003, с. 196
4 Смирнов Э.А. Основы теории организации: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ, 2000, с. 225
5 Смирнов Э.А. Основы теории организации: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ, 2000, с. 191
6 Смирнов Э.А. Основы теории организации: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ, 2000, с. 204
7 Смирнов Э.А. Основы теории организации: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ, 2000, с. 217
8 Смирнов Э.А. Основы теории организации: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ, 2000, с. 222-223