3. Часткові та ситуативні принципи організації

Часткові принципи мають обмежене поширення в соціально-економічних системах. їх поділяють на такі групи:

- принципи, що використовуються у різних підсистемах суспільства (економічній, соціальній, політичній, сімейно-побутовій);

- принципи, що використовуються в процесі різних видів організаційної діяльності (принципи державної служби, принципи управління персоналом, принципи побудови системи управління персоналом в організації, принципи планування службово-професійного просування);

- принципи управління фірмою, корпорацією.

Е. Смирнов — відомий фахівець в галузі теорії організації й управління — розробив систему принципів організаційного аудита:

- принцип виокремлення головного;

- принцип відповідності;

- принцип енциклопедичності;

- принцип повноти;

- принцип системності;

- принцип стандартизації;

- принцип своєчасного використання облікових даних;

- принцип еластичності;

- принцип планування;

- принцип координації;

- принцип включення.

Особливості дії ситуативних принципів обумовлені ситуацією, що складається, або певним характером діяльності. Наприклад, відомий американський топ-менеджер Лі Якока при формуванні своєї команди керувався такими принципами: професіоналізм, досвід, здатність вирішувати проблеми, уміння взаємодіяти, працювати в колективі, готовність вирішити складне питання, особиста відданість, надання повної самостійності, рішучість та оперативність в підборі членів команди. До цієї ж групи правил-принципів можна віднести правила-повчання.

4. Суть принципів ланцюгового зв'язку, інгресії, підбору, рухомої рівноваги, слабкої ланки

Універсальними організаційними принципами в теорії організації прийнято вважати принципи:

• ланцюгового зв'язку,

• інгресії,

• підбору,

• рухомої рівноваги,

• слабкої ланки.

Принцип ланцюгового зв'язку. Організація пронизана прямими й зворотними зв’язками. Цей принцип означає, що виробничі та інформаційні процеси повинні протікати найбільш коротким шляхом з мінімальною кількістю допоміжних операцій, щоб уникнути додаткових витрат і спотворень (принцип прямого зв’язку). Він вказує на необхідність регулювання керованих систем (принцип зворотного зв’язку).

Принцип інгресії та принцип підбору. А.А. Богданов найбільше уваги в своїй роботі приділяв дослідженню саме цих двох універсальних організаційних принципів: «формуючого принципу інгресії та регулюючого принципу світового підбору». Завдання методу інгресії — дослідити можливості входження елементів у комплекс або одного комплексу в інший (інгресія — «входження»), дослідити проміжні ланки — зв’язки-з’єднання, необхідні для будівництва комплексів. З’єднання комплексів — основний механізм тектології, він називається біологічним терміном кон’югація. Системи інгресивні, якщо складаються з комплексів, об’єднаних зв’язкою. Наряду зі з’єднанням комплексів відбувається їх постійне розділення і утворення «нових окремостей», значить, нових меж, кордонів. Цей процес має назву дезінгресія. Таким чином, найбільш важливе завдання тектології — це оптимальний підбір елементів комплексу і «можливостей їх зв’язки».

Принцип рухомої рівноваги. Розрізняючи урівноважені й неврівноважені системи, А.А. Богданов розглядає рівноважний стан системи не як раз і назавжди даний, а як динамічну рівновагу. Система, що знаходиться у рівновазі, в процесі розвитку поступово втрачає цю якість і переживає цей стан як «кризу», а переборюючи його, приходить до нової рівноваги на новому рівні свого розвитку. «Збереження є лише результатом того, що кожна зі змін, що виникає, урівноважується тут же іншою, їй протилежною, - воно є рухомою рівновагою змін».

Принцип слабкої ланки. Ефективність організації в кінцевому підсумку визначається станом її найбільш слабкої ланки. Однак, вчені виділяють ще один принцип – принцип головної ланки.

Принцип головної ланки. Визначальну роль у формуванні цільових властивостей організації відіграє її головна ланка. Власне, результативна організація, її основний ефект — синергія багато в чому визначаються участю в ній головної ланки, що обумовлює не лише нові якості, а й нові структури, форми, процеси. Така ланка, виконуючи роль «каталізатора», «золотника», «стержня», «домінанти», формує, мобілізує і концентрує основні якості організації, обумовлюючи найбільш повне проявлення або досягнення ефекту синергії. В цьому відображається ключове значення головної ланки в об’єктивній організації і її цілеспрямоване використання в суб’єктивних організаціях.