2. Особливості сільськогосподарського виробництва

У розв'язанні проблем подальшого розвитку АПК України та його важливої складової — сільського господарства велике значення мають організація і планування виробництва в основних його ланках — сільськогосподарських підприємствах та об’єднаннях.

Сільське господарство є продовольчою базою для населення і джерелом сировини для промисловості. Як і будь-яке виробництво, воно має дві сторони: продуктивні сили, до яких належать люди і засоби виробництва, і виробничі відносини, тобто відносини людей у процесі виробництва.

Процес виробництва включає такі основні елементи: праця, предмети праці та засоби праці. Процес праці — це доцільна діяльність людини, спрямована на виробництво матеріальних і духовних благ, а предмети праці — все те, на що спрямована праця людини (земля, рослини, тварини та ін.). Засобами праці є все те, за допомогою чого людина в процесі виробництва діє на предмети праці і видозмінює їх (трактори, різні сільськогосподарські машини тощо). Предмети праці і засоби праці разом становлять засоби виробництва. За участю людей і засобів виробництва здійснюється виробничий процес, в результаті якого виробляється певна продукція.

Сільське господарство, що є сукупністю галузей, має свої особливості порівняно з іншими галузями економіки. Це треба враховувати при вирішенні питань організації виробництва в сільськогосподарських підприємствах і об'єднаннях, розробленні планів його розвитку.

Земля у сільському господарстві, на відміну від інших галузей, є головним засобом виробництва. В інших галузях економіки вона є лише просторовим операційним базисом здійснення виробничого процесу. Якщо інші засоби виробництва в процесі функціонування зношуються і замінюються, то властивості землі при правильному використанні не погіршуються, а навпаки, поліпшуються. Тому при складанні планів підприємства та їх виконанні слід добиватися максимального поліпшення та повного використання всіх земельних угідь господарства.

У сільськогосподарському виробництві економічний процес відтворення тісно пов’язаний з біологічним, у зв’язку з чим робочий період не збігається з часом виробництва, а, як правило, за тривалістю менший за нього. Це пояснюється тим, що природні умови зумовлюють сезонний характер сільськогосподарського виробництва в багатьох його галузях, особливо в рослинництві. Тому в організації виробництва в сільськогосподарських підприємствах, зокрема під час розроблення планів його розвитку, визначають певне поєднання (пропорції) галузей і культур, створення підсобних підприємств та промислів для зменшення сезонності виробництва, забезпечення найкращого використання трудових ресурсів і засобів виробництва, більш рівномірного надходження коштів.

Особливістю сільськогосподарського виробництва є також використання створеної продукції (насіння, молодняк тварин тощо) як вихідного матеріалу в подальшому процесі виробництва.

На відміну від промисловості, в сільському господарстві виробництво розосереджене на великій території, що призводить до додаткових витрат праці і засобів при виконанні різних виробничих процесів.

Ведення виробництва здійснюється на основі поєднання різних форм власності і форм господарювання. Сільськогосподарську продукцію виробляють недержавні й державні сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, особисті господарства населення. Відповідно значною мірою змінюються форми і методи управління АПК. Згідно із чинним законодавством, підприємства дістали повну господарську самостійність.

У зв’язку з наявністю у сільському господарстві різних форм господарювання існують відмінності у плануванні в сільськогосподарських підприємствах з різною формою власності, розподілі продукції, доходів та ін.

Врахування особливостей сільського господарства при організації і плануванні виробництва дає змогу більш повно використати виробничі ресурси недержавних, державних, міжгосподарських підприємств та об'єднань, інших форм господарювання.

Підприємство є основною організаційною ланкою економіки України. Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання створений органами державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законами України.

Процес приватизації в АПК сприяв розвиткові фермерських господарств, а також особистих селянських господарств.