Лабораторна діагностика чоловічого безпліддя

Заснована на оцінці стану генеративної та ендокринної функції яєчок. Основними лабораторними дослідженнями для оцінки запліднюючої здатності є аналіз еякулята й секрета простати, вивчення функціонального стану сперматозоїдів (резервні тести) і парні тести.

Але неможливо оцінити стан організму без загальних клінічних аналізів, які є обов’язковими (загальний аналіз сечі та крові, реакція Вассермана, флюорографія, біохімічні аналізи крові – протеїнограма, трансамінази, цукор після навантаження) і дають можливість оцінити загальний стан організму й функцію печінки.

Дослідження еякулята – основний метод лабораторної діагностики чоловічого безпліддя.

Для одержання еякулята рекомендується мастурбація та утримання від статевих зносин, приймання лікарських препаратів, пива, алкоголю, відвідування сауни протягом 4-5 днів перед аналізами.

Для оцінки еякулята проводять макро- і мікроскопічне дослідження, визначають концентрацію сперматозоонів, кількість рухливих, живих і патологічних форм, визначення фруктози й лимонної кислоти; наявність включень (лецитинові зерна, клітки епітелію, лейкоцити, еритроцити, сперматофаги).

Для визначення спермограми необхідно досліджувати сперму не пізніше, ніж через 1-1,5 години після єякуляції. Сперму отримують шляхом мастурбації, або під час перерваного статевого акту. Збирають її в чисту суху посудину й доставляють у лабораторію.

Об’єм єякулята у здорових чоловіків становить від 2 до 5 мл. Загальна кількість сперматозоїдів повинна складати не менше 50 млн. Нормальною вважається сперма, в якій не менше 50% сперматозоїдів мають хорошу рухливість. Кількість сперматозоїдів визначають у лічильній камері з підрахунком їх в 1 мл єякулята і серед них відсоток рухливих.

При дослідженні єякулята можна виявити: азоспермію (відсутність сперматозоїдів), некроспермію (мертві сперматозоїди), олігоспермія (зменшення кількості сперматозоїдів).

Враховуючи хвилеподібний характер сперматогенеза й тимчасові зміни в еякуляті, бажано дослідження проводити (2-3 рази з інтервалом 1-2 тижні) і при цьому орієнтуватися на кращі показники. У випадку, коли у спермограмі є зміни, чоловіка направляють до сексопатолога чи андролога.

Дослідження секрета передміхурової залози

Секрет одержують методом пальцевого масажу передміхурової залози після 2-3 денного утримання від статевого акту й досліджують нативну краплю. Визначають наявність і кількість у секреті лецитинових зерен, лейкоцитів, епітелію, еритроцитів, сперматозоїдів, мікрофлори, трихомонад. Після чого визначають кристалізацію секрета простати, покрашений за Романовським-Гімзою. Наявність у секреті підвищеної кількості лейкоцитів (у нормі – до 10 в полі зору при збільшенні мікроскопу на 200), є показаннями до проведення бактеріологічного дослідження секрету простати, еякулята, сечі через 48-72 години після 3-разової гонопровокації (мета – ідентифікувати мікроорганізми й визначити антибіотикограму). При високому вмісті лейкоцитів у секреті – провести дослідження на гонорею після гонопровокації у шкірно-венеричному диспансері.

Резервні тести – це тести, які дають можливість визначити функціональний стан сперматозоїдів не залежно від показників спермограми.

До них відносяться:

• Резистентність. У центрифужну пробірку набирають 0,5 мл єякулята після його розведення, добавляють сюди свіжеприготовлений 1% розчин метиленового синього на 1% розчині хлориду натрію. Перемішують. Наносять дві окремі краплі на предметне скло й накривають двома покривними скельцями. Препарат зберігають при кімнатній температурі (22-24 С), щоб на нього не попадали прямі сонячні промені. Відмічають час повного припинення рухомості сперматозоїдів у краплі суміші. Якщо в одній краплі рухливість сперматозоїдів припинилася, а в другій ще зберігається, то час оцінюють по другій краплі. У нормі рухливість зберігається не менше 180 хв.

• Окислювально-відновлювальна здатність. Після розрідження еякулята набирають 0,5 мл його в центріфужну пробірку, добавляють 0,5 мл 0,01% розчину метиленового синього на 0,09% розчині хлористого натрію, перемішують і набирають стовпчик суміші висотою 3-4 см у лейкоцитарний меланжер. Недопустити попадання повітря в стовпчик суміші. Для контролю ставлять по дві проби на кожного пацієнта у двох меланжерах. Меланжери кладуть на білий листок паперу при температурі 22-24 С, щоб на них не попадало пряме сонячне проміння. Відмічають початок дослідження. Після цього, спостерігаючи за меланжерами, відмічаємо час знебарвлення суміші. Якщо в одному меланжері знебарвлення відбулося раніше, ніж у другому, враховується час швидшого знебарвлення. У нормі цей час рівний 20-45 хв.

• Кількість сперматозоїдів із прямолінійними рухами. У лейкоцитарний меланжер до мітки 0,5 набирають розріджений еякулят, додають фізрозчин до мітки 11. Перемішують, випускають дві краплі, а третю заправляють під притерте скельце лічильної камери Горяєва. Для підрахунку кількості сперматозоїдів із прямолінійними рухами відмічають сперматозоїди, які пересікли ліву стінку великого квадрата лічильної камери, скільки із них пересікло праву стінку, і скільки звернуло вбік. Підраховують до 100 сперматозоїдів і виражають у відсотках. У нормі їх повинно бути більше 50%.

• Швидкість руху сперматозоїдів.За допомогою секундоміра визначають час, за який сперматозоїд пройде відстань від однієї стінки великого квадрата лічильної камери до протилежної (по прямій). Підраховують цей час для 50 сперматозоїдів і одержують середню величину. Відстань між двома паралельними стінками великого квадрата лічильної камери Горяєва рівна 0,2 мм. виходячи з цього, вираховують швидкість руху сперматозоїдів. У нормі вона рівна 3мм/хв.

• Втомлюваність. Втомлюваність визначається різницею в кількості рухливих сперматозоїдів через 1 годину і 5 годин після первинного дослідження єякулята. У нормі втомлюваність через одну годину рівна 5-8%, а через 5 годин – 15-18%.

• Тривалість збереження рухливості. Після проведення всіх досліджень єякулят залишають у стакані при кімнатній температурі (22-24 С), оберігаючи від попадання прямих сонячних променів. Кожні 6-12 годин досліджують краплю нативного препарату, визначаючи рухливих сперматозоїдів. Визначають час, коли всі сператозоїди втратили рухливість. У нормі він становить 48-72 години.

Парні тести

Парні тести проводяться обов’язково, коли кількість сперматозоїдів у 1 мл еякулята не менше 5млн. Парні тести дають можливість визначити стан сперматозоїдів і особливо їх переміщення по статевим шляхам жінки, зокрема у піхві й цервікальному каналі. Парні тести проводяться в дні овуляції у жінки.

• Посткоітальний тест – проба Шуварського- Симса-Гунера.

Техніка теста: у день овуляції в жінки, подружжю рекомендують статевий акт, після якого жінка протягом 30хв повинна полежати на підложеній під таз подушці. Потім протягом 1-1,5 години жінка приїздить на прийом до лікаря, де у неї беруть цервікальний слиз і вміст піхви, які досліджують під мікроскопом. Результати дослідження заносять у спеціальний бланк. В останню чергу проводиться окрашування 5% розчином еозіна для визначення живих і мертвих сперматозоїдів. Велика кількість сперматозоїдів з коливальними рухами дозволяє запідозрити наявність імунологічного конфлікту й провести цілеспрямоване обстеження. У нормі повинно бути в полі зору (Х 200) більше 15 добре рухливих сперматозоїдів, які зберігають прямолінійні рухи.

• Тест контакту сперми з цервікальним слизом (ТКСЦС) – проба Курцрока-Міллера. Перед постановкою теста проводиться оцінка цервікального слизу й розвернута спермограма. На предметне скло наносять краплю слизу й сперми, накривають покривним скельцем і вивчають: час проникнення сперматозоїдів у цервікальний слиз, максимальну відстань проникнення, характер рухів сперматозоїдів в цервікальному слизу (кількість сперматозоїдів із прямолінійними, коливальними рухами; кількість нерухомих), кількість патологічних форм і види патології. Дослідження проводиться при кімнатній температурі (220) на чашці Петрі (зберігаючи скло у вологій камері). Усі перераховані показники визначаються через 30, 60, 120хв. Показники тесту оцінюються так же, як і при посткоїтальному тесті. Результати дослідження заносяться у спеціальний бланк.

• Пенетраційний тест (ПТ) – капілярний тест, проба Кремера.

Для постановки ПТ цервікальний слиз набирають у спеціальний капіляр діаметром 1 мл, один кінець якого герметично закривають пластиліном, а другий занурюють у стакан зі спермою на глибину не більше 5 мм, ставлять в термостат при температурі 37⁰ С на годину і розглядають капіляр під мікроскопом: визначають відстань, на яку проникли сперматозоїди, їх кількість, кількість рухливих сперматозоїдів на максимальній відстані. У нормі, через 1 годину на відстані 3-5 см повинно бути 10-15 добре рухливих сперматозоїдів.

Спеціальні дослідження.

До них відносяться: медико-генетична консультація з визначенням каріотипу й статевого хроматину, яке проводиться при підозрі на генетично обумовлені або спадкові форми безпліддя, а також генікографія з наступною біопсією яєчка й морфологічним дослідженням тканини яєчка. Спеціальні методи дослідження проводяться тоді, коли на першому етапі обстеження була виявлена олігоспермія III-IV (до 5 млн. в 1 мл еякулята), аспермія або азоспермія.

У випадку аспермії треба провести диференційну діагностику тестикулярної та обтураційної форми. Тестикулярна аспермія частіше обумовлена синдром Клайнд-фельтера (кариотип ХХV, малі щільні яєчка, характерний фенотип, високий рівень ФСГ, низький або нормальний рівень тестостерона) і синдром Дель-Кастилло (каріотип 46ХV, нормальний фенотип, нормальних розмірів яєчка, немає ознак гіпоандрогеній. Високий рівень ФСГ. Високий рівень ФСГ при аспермії (і при відсутності гіпоплазій яєчок (дає підставу говорити про тестикулярну її форму навіть без біопсії і рекомендувати інсемінацію спермою донора.

Гіпоплазія яєчок, картіотип 47ХХV, позитивний статевий хроматин (4%), високий рівень ФСГ свідчить про синдром Клайндфельтера. У даному випадку не потрібна біопсія.

Нормальний рівень тестостерона й ФСГ при відсутності гіпоплазії яєчок свідчить про збереження сперматогенеза й обтураційний характер аспермії, яка потребує відповідного лікування. У сумнівних випадках необхідна генітографія та біопсія. При біопсії з’ясовують стан сперматогенного епітелія в сім'яних канатиках.