Визначення періоду плідності
Він починається:
в перший день появи будь-якого відмінного в порівнянні до періоду відносної передовуляційної неплідності слизу чи зміни відчуття;
в день отриманий з підрахунків.
Період плідності закінчується:
ввечері третього дня постійної температури з фази найбільш високих температур;
ввечері третього дня після піку слизу;
ввечері третього дня низької, твердої, і закритої шийки матки.
Визначення періоду неплідності
Період післяовуляційної неплідності починається після встановленого, як описано вище, закінчення періоду плідності і триває до кінця циклу.
РОЗДІЛ VI
Сучасні методи контрацепції
Планування сім’ї – важливий етап у житті жінки, який передбачає народження лише бажаних дітей. У нашій країні висока частота штучних абортів, що протягом багатьох років традиційно є головним методом планування сім’ї. Виходячи з ускладнень, які виникають після штучного аборту (запальні процеси органів малого таза, безплідність, невиношування, кровотечі, аномалії пологової діяльності, третина причин материнської смертності), зниження кількості абортів може суттєво вплинути на акушерську та гінекологічну захворюваність і знизити рівень материнської смертності.
Один із шляхів зниження кількості абортів - широке впровадження засобів контрацепції. Питанням контрацепції повинні займатися не лише центри планування сім'ї, які останнім часом широко відкриваються в Україні, а й середній медичний персонал, тому вони повинні знати про цю проблему. Застосування контрацептивних засобів має важливе значення для охорони здоров'я жінки репродуктивного віку ще й тому, що використання деяких із них (презервативи, піхвові контрацептиви) дає можливість запобігти виникненню захворювань, що передаються статевим шляхом – гонореї, хламідіозу, мікоплазмозу, гарднерельозу, трихомоніазу, герпетичної і цитомегаловірусної інфекції. Пропагуючи контрацептиви, медпрацівники повинні пояснювати, що негативного впливу на народжуваність вони не мають, а лише попереджають небажану вагітність.
Вибір методів контрацепції проводиться з урахуванням багатьох факторів – неконтрацептивних властивостей, які можна використати для покращення здоров'я жінки і профілактики низки захворювань, ефективності методу, його безпечності, а також індивідуального ставлення жінки до протизаплідного засобу. Жінку слід детально поінформувати про переваги того чи іншого контрацептиву, про показання та протипоказання до застосування тих чи інших контрацептивів. Знання жінки і можливість власного вибору підвищують ефективність методу. Ефективність будь-якого контрацептиву виражається індексом Перля, який визначається кількістю вагітностей у 100 жінок, що використовували даний метод протягом року.
Серед контрацептивів розрізняють гормональні, внутрішньоматкові, бар’єрні (механічні та хімічні), хірургічні, посткоїтальні, метод лактаційної аменореї (див.рис.17)
Бар’єрні методи контрацепції
До бар’єрних методів контрацепції належать механічні протизаплідні засоби (презервативи, вагінальні діафрагми і цервікальні ковпачки) та сперміциди.
Рис.17. Методи контрацепції.
Кожен метод регулювання фертильності має переваги і недоліки. Жоден із запропонованих у даний час засобів регулювання народжуваності не може вважатися прийнятим для всіх культур, віросповідань і соціальних умов. Із усього розмаїття запропонованих методів контрацепції тільки три види протизаплідних засобів – презервативи, пінисті таблетки та суппозиторії – можуть бути включені у будь-яку систему розповсюдження. Вони можуть виявитися оптимальним засобом контрацепції для певної пари, у певних обставинах, у той чи інший період життя.
Бар’єрні методи контрацепції можна визначити як запобігання від небажаної вагітності шляхом перешкоди потраплянню сперми у піхву або шийку матки хімічним чи механічним шляхом або сполученням того й іншого.