Гормональна контрацепція

За даними ВООЗ гормональною контрацепцією щорічно користуються від 100 до 120 млн жінок світу. Гормональний спосіб запобігання вагітності є найнадійнішим, його ефективність досягає 100%, у середньому 98%, тому він посідає одне із провідних місць серед інших способів регулювання народжуваності. (див. рис. 24).

Р ис.24. Види гормональної контрацепції.

Аналіз вікового складу користувачів показав, що перевагу гормональним контрацептивам віддають молоді жінки, а жінки старшого віку – іншим методам контрацепції. Вибір методу є результатом впливу різних факторів: системи планування сім'ї, політики уряду, освіти, релігійних переконань та інших культурних характеристик народу, а також ставлення медиків до цієї проблеми.

Теорія можливості гормонального попередження вагітності історично виникла у ХІХ столітті, коли у 1921 році Фабермандт відкрив, що під час вагітності нема зрілих яйцеклітин, а Хамберленд у тому ж році відкрив можливість застосовування екстракту з яєчників запліднених тварин для контрацепції. У 1929 році відкрили естроген, а у 1934 році – прогестерон. Після багаторічних пошуків у 1937 році Курсрок прийшов до висновку, що естрон пригнічує овуляцію і може використовуватися для контролю фертильності. У тому ж році Мейкріс і співробітники виявили вплив прогестерону на овуляцію тварин. Однак лише у 1950 році (Djaerasi)був ізольований напівсинтетичний прогестероноподібний препарат із мексиканської рослини - норетинодрел, а Colton синтезував норетистерон. Поява 19-норстероїдів відкрила нові можливості. У 1956 році Рок і співробітники вже спостерігали вплив 19-норстероїдів на менструальний цикл жінок і невдовзі після цього з’явилася перша гормональна протизаплідна таблетка під назвою Еновид (США). У кінці 50-х років було закінчено дослідження в галузі створення комбінованих гормональних контрацептивів, а на початку 60-х вони з’явилися у всіх країнах світу.