Розмір вихідної допомоги залежно від умов при­пинення трудового договору

Мінімальний обов'язковий розмір вихідної допомоги при звільненні (ст. 44) КЗпП)*	Підстава припинення трудового договору
1	2
Не менше одного серед­ньомісячного заробітку	Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП)
	Зміни в організації виробництва і праці, в тому числі лік­відації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисе­льності або штату працівників ( п. 1 ст. 40 КЗпП)

Продовження табл. 8.2

1	2
	Виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної ро­боти, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП)
	Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП)
Не менше двомісячного се­реднього заробітку	Призов або вступ працівника на військову службу, направ­лення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП)
У розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку	Розірвання трудового договору працівником (за власним бажанням) внаслідок порушення власником або уповнова­женим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. ст. 38,39 КЗпП)

*Розрахунок проводять виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи.

Не входить у витрати виробництва і враховується на субрахунку № 663 допомога з тимчасової непрацездатності. Первинним документом для нарахування допомоги є листок непрацездатності. Обрахування денної допомоги ведуть виходячи з заробітку за попередні 6 місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому людина захворіла. Якщо застрахована особа працювала та сплачувала або за неї сплачува­лись страхові внески за період менше 6-ти місяців, то середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані місяці. У разі, якщо час роботи та сплати страхових внесків менше місяця, середня заробітна плата визначається виходячи з фактично відпрацьованого часу і якщо на день настання страхового випадку застрахована особа не мала заро­бітку, або страховий випадок настав у перший день роботи — середня заробітна плата для нарахування страхових виплат визначається вихо­дячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу).

За перші п'ять днів тимчасової непрацездатності допомога сплачується за рахунок коштів роботодавця, а за наступні дні — за рахунок фонду.

Розмір допомоги залежить не від трудового, а страхового стажу. Так при страховому стажі до 5-ти років — 60 %, від 5-ти до 8-ми років — 80 % і більше 8 років — 100 %. Допомога з тимчасової непрацездат­ності внаслідок захворювання або травми, непов'язаної з нещасним ви­падком на виробництві у загальному випадку оплачується за перші 5 днів за рахунок підприємства, а за наступні дні за рахунок фонду соціа­льного страхування з тимчасової втрати працездатності. Порядок опла­ти за дні тимчасової непрацездатності встановлено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими наро­дженням та похованням" від 18.01.2001 №2240-ІІІ.

Законом визначено також категорії працівників, яким допомога з тимчасової непрацездатності нараховується у розмірі 100 % незале­жно від їх страхового стажу, а саме: ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; потерпілим від Чорнобильсь­кої катастрофи 1—4 категорій; одному з батьків або особі, що їх замі­нює і доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Останнім працівникам допомога на­раховується залежно від стажу роботи у встановлених відсотках.

Підставою для виплати допомоги з тимчасової непрацездатності є протокол комісії із соціального страхування, яка утворюється на ко­жному підприємстві з чисельністю працівників понад 15 із представ­ників застрахованих осіб та роботодавця у рівній кількості. Якщо на підприємстві менше 15 працюючих, то на загальних зборах обираєть­ся уповноважений із соціального страхування. (Положення про комі­сію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загаль­нообов'язкового соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, затверджене постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 9.07.2001 № 21).

Комісії підвідомчі наступні основні питання:

• призначення одноразової допомоги з тимчасової непрацездат­ності, по вагітності і пологах;

• призначення одноразової допомоги на народження дитини, по­ховання;

• контроль за правильністю нарахування та своєчасною виплатою матеріального забезпечення або прийняття рішення про відмову у йо­го призначенні;

• призупинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково);

• здійснення контролю за правильністю обґрунтованістю видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг;

• забезпечення оздоровчих заходів: виділення путівок на санато­рно-курортне лікування та до санаторіїв-профілакторіїв застрахова­ним особам, членам їх сімей та студентам, до дитячих оздоровчих за­кладів, а також питання утримання санаторіїв-профілакторіїв, надан­ня соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми.

Допомога у зв'язку з втратою працездатності внаслідок виро­бничої травми або професійного захворювання сплачується відпо­відно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Порядок визначення допомоги у зв'язку з втратою працездатності внаслідок виробничої травми або професійного захворювання визна­чений Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ від 26.09.2001 №1266. Слід зазначити, що відповідно до П(с)БО 26 виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зо­бов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді. Ви­знаються також зобов'язанням через створення забезпечення у звіт­ному періоді премії та інші заохочувальні виплати, якщо робота, ви­конана працівниками у цьому періоді, дає їм право на отримання та­ких виплат у майбутньому. Інші довгострокові виплати працівникам визнаються зобов'язанням через створення на дату балансу забезпе­чення в сумі теперішньої вартості цього зобов'язання на дату балансу за вирахуванням справедливої вартості на дату балансу активів про­грами, якими буде погашатися це зобов'язання.