3. Теплопостачання

   1. Стаціонарні парові котли, пароперегрівники і водяні економайзери з робочим тиском вище 0,069 МПа, а також водогрійні котли з температурою підігріву води вище 115°С повинні встановлюватися в окремих будинках, що задовольняють вимоги чинних Будівельних норм і правил, протипожежних норм будівельного проектування промислових підприємств і населених місць, санітарних норм проектування промислових підприємств і Правил устрою і безпечної експлуатації парових котлів.

Будівлі котелень, що обслуговують виробничі приміщення вибухо- і пожежонебезпечних категорій, повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості.

На технічній території в районі розташування працюючої котельні дозволяється зберігання необхідних запасів палива.

При цьому кам'яне вугілля повинне знаходитися на відстані не менше 20 м, торф - на відстані не менше 50 м, нафта і мазут - у підземних сховищах на відстані не менше 30 м від будівлі котельні.

При організації зберігання палива і пально-мастильних матеріалів на адміністративно-господарській території слід керуватися правилами, установленими чинними Протипожежними нормами будівельного проектування.

2. Стаціонарні парові котли з тиском пари не вище 0,069 МПа, водяні економайзери до них, водогрійні котли з температурою підігріву води до 115° С, водопідігрівачі (бойлери) при температурі теплоносія (пари чи води) не більше 115° С и при тиску не вище 0,069 МПа можуть установлюватися:

• в окремих будівлях (бойлери з зазначеними вище характеристиками дозволяється встановлювати в окремих приміщеннях виробничих цехів);

• на адміністративно-господарській території й у приміщеннях, що прилягають безпосередньо до житлових, комунальних чи виробничих будівель, а також на нижніх чи підвальних поверхах житлових, комунальних чи виробничих будинків.

При розташуванні котелень під будівлею стіни будівлі і перекриття повинні бути вогнестійкими з межею вогнестійкості не менше 1,5 год.

Обладнання виходу з котельних приміщень на сходові клітки житлових і комунальних чи виробничих будівель не допускається.

3. Водяні та парові котли, а також економайзери до парових котлів розташовувати в приміщеннях, що прилягають безпосередньо до будівель класів В‑1, В-1а, В-1б, П-1 і П-2 чи під ними, забороняється.

4. Для видалення зольних залишків котельня повинна мати зольне приміщення. При механізованому видаленні золи, а також при середньодобовому виході зольних залишків не більше 0,1 т/год допускається обладнання котелень без зольного приміщення. Над місцем заливання водою шлаку і золи повинна бути обладнана спеціальна витяжна вентиляція.

5. Дозволяється тримати в приміщеннях котелень в бункерах запас палива в кількості, що не перевищує 2-х добових потреб.

6. Обладнання аварійного освітлення котелень є обов'язковим. Аварійне освітлення повинне забезпечувати нормальну і безпечну роботу. Джерела аварійного освітлення не повинні залежати від загальної електроосвітлювальної мережі. Для котелень із площею до 250 м² дозволяється використовувати переносні електричні ліхтарі.

7. Стаціонарні парові котли, пароперегрівники і водяні економайзери з робочим тиском вище 0,069 МПа, а також водогрійні котли з температурою підігріву води вище 115°С за своїми будовою, виготовленням, установленням, вмістом і доглядом повинні відповідати Правилам обладнання і безпечної експлуатації парових котлів і до пуску в роботу повинні бути зареєстровані в органах Держнаглядохоронпраці України.

8. Зазначені в п. 3.3.7 котли, пароперегрівники, економайзери та їх елементи можуть бути виготовлені тільки підприємствами, що мають на це дозвіл органів Держнаглядохоронпраці України.

9. Парові котли з робочим тиском пари до 0,069 МПа, водяні економайзери до цих котлів, водогрійні котли з температурою води до 115°С і водопідігрівачі (бойлери) з температурою первинного теплоносія (пари чи води), що не перевищує 115°С, можна застосовувати промислового виробництва та власного виготовлення за умови, що вони виготовлені за спеціальними проектами та технічними умовами з належних матеріалів, передбачених проектом, а зварювальні роботи виконані відповідним кваліфікованим фахівцем.

10. Монтаж котлів усіх типів проводиться як спеціальними організаціями, так і власними силами бази з обов'язковим виконанням технічних правил монтажу й оформленням документації, яку вимагають органи Держнаглядохоронпраці України.

11. До робіт з обслуговування парових котлів допускаються особи, що мають необхідну теоретичну підготовку, практичні навички в роботі та посвідчення на право обслуговування котлів.

Атестація персоналу, що обслуговує парові котли, проводиться в комісіях при навчальних закладах відповідного профілю, чи у навчальних організаціях (пунктах, комбінатах, центрах) військових частин, підприємств, будівництв. Протоколи атестації і щорічної перевірки знань персоналу, а також бланки посвідчень повинні зберігатися нарівні з документами суворої звітності.

Атестація машиністів (кочегарів) парових котлів та їх помічників проводиться в комісіях за участю інспектора Держнаглядохоронпраці України.

Комісії з щорічної перевірки знань обслуговуючого персоналу котлів призначаються начальником бази.

12. Установлення, монтаж і технічний огляд парових котлів повинні проводитися відповідно до Правил улаштування і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів.

13. У кожній котельні ведеться ремонтний журнал, у який особи, відповідальні за безпечну роботу котлів, вносять відомості про ремонтні роботи, виконані на котлах.

14. Відомості про ремонтні роботи, які зумовили необхідний позачерговий огляд котла, записуються до паспорта котла.

15. У котельні повинні бути вивішені правила роботи для персоналу котельні й інструкція з обслуговування агрегатів котельні.

16. Стаціонарні трубопроводи, що транспортують водяну пару з тиском пари понад 0,196 МПа чи гарячу воду з температурою понад 120° С, за своєю будовою, виготовленням, установленням і доглядом повинні відповідати Правилам улаштування, установки і огляду паропроводів і трубопроводів гарячої води.

17. Усі трубопроводи (у котельнях, прохідних каналах, виробничих будівлях) повинні фарбуватися по всій довжині в умовні кольори відповідно до вказівок щодо проектування кольорового опорядження інтер’єрів виробничих будівель промислових підприємств.

18. У виробничі будинки для технологічних потреб дозволяється вводити пар тиском до 1,275 МПа.

У цехах збирання боєприпасів, випробувань ракет тощо дозволяється прокладати паропроводи і трубопроводи з нагрітою водою до 150С для калориферних установок, при цьому теплопроводи повинні бути ізольовані і мати гладку пофарбовану поверхню. Відстань між стіною та ізоляцією теплопроводів повинна бути не менше 60 мм.

19. У вибухонебезпечних приміщеннях температура на поверхні нагрівальних приладів не повинна перевищувати 90С.

Поверхня нагрівальних приладів повинна бути гладкою і легко очищуватись.

Застосування ребристих радіаторів і ребристих труб у приміщеннях класів В-1 і В-1а не допускається.

Відстань від стіни до нагрівальних приладів повинна бути не менше 100 мм. Установка нагрівальних приладів у нішах не дозволяється.

20. Допустима температура повітря в приміщеннях повинна становити:

• для цехів випробувань і складання ракет 12-22С;

• для цехів споряджувально-складального виробництва 15-20°С;

• для опалюваних сховищ 8°С.

У найхолодніший період допускається зниження температури повітря на робочих місцях виробничих приміщень до 15°С.