20. Стадії проектування інженерної підготовки міських територій:

Составною частиною містобудівного проектування є:

проектна документація по інженерній підготовці території, охоплююча районне планування, розробку генпланів, будівництво нових і розвиток існуючих міст, селищ та сільських населених місць; промислової, приміської і зеленої зон проектів детального планування окремих ділянок міста, забудови мікрорайонів, комплексів і груп будівель. В державі основою містобудівного проектування являються економічні та господарські плани розвитку і регіональні схеми розміщення підприємницьких сил і розселення.

Схеми районного планування являючись проектно-планувальним рішенням служать зв’язком між територіальним планувальним та містобудівним проектуванням.

В проектах районного планування уточнюють і деталізують рішення схем, визначають послідовність формування територіально-підприємницьких комплексів і групових систем розселення, розміщують об’єкти на місцевості. Схеми і проекти виконують з врахуванням 2-х етапів розвитку району:

-1-й: охоплює період 10 років

-2-й: перспективу визначену довгостроковими господарськими планами 20 років, при цьому вивчають демографічні, економічні прогнози на більш пізній період до 50 років, намічаючи шляхи можливого використання території і принципового рішення її планувальної структури на майбутнє.

На наступній стадії містобудівного проектування визначають функції окремого міста в системі районного планування і встановлюють його величину. Стадія відповідає розробці генплану міста як центра визначеного призначення (адміністративного, культурного) займаючи своє місце в системі розселення.

В генплан закладають довгострокові перспективи розвитку міста або іншого населеного місця, всіх його функціональних елементів, сіток громадського обслуговування і інженерного обладнання.

В розвиток і уточнення генплану розроблюють проекти детального планування окремих районів, містобудівних комплексів і функціональних зон міста. Цими проектами визначають архітектурно-просторову композицію забудови, розміщення нового будівництва і реконструкція старого, а також вирішують всі сопутствующие містобудівні задачі.

Проекти детального планування служать основами для проектів забудови мікрорайонів, кварталів, комплексів або груп будинків.

Проекти забудови розробляють в 2 стадії:

1) зі зведеним розрахунком затрат на будівництво;

2) робоча документація з кошторисом.

Питання інженерної підготовки територій вирішують на всіх стадіях містобудівного проектування.

21. Причини карсту та його характеристика:

Карст являє собою процес вищелачування гірських порід (доломіт, гіпс, вапняк) під дією підземних вод і утворення порожнин в самій породі і на поверхні землі. Однією з головних причин карстового процесу є вплив води (атмосферної, річкової, підземної). Найбільш інтенсивний вплив на розчинені породи роблять слабо мінеральна вода і водні розчини, що містять вільну вуглекислоту СО_2. При цьому дія води значно посилюється при підвищенні t⁰.

Інтенсивність процесу залежить від таких чинників:

1) здатність породи розчинятися у воді;

2) наявність проточних вод;

3) геологічна будова ділянки;

4) розміщення тріщин в породі;

5) клімат району.

Карст посилено розвивається в добре водопроникних районах великої потужності при наявності тріщин › 1 мм. Створюється можливість вільної циркуляції води і утворення великих порожнин. В малопотужних породах, прослоєних чи перекритих глиняними відкладеннями, наявність цих ґрунтів перешкоджає циркуляції води і кольматіруєт тріщини порід.

Інтенсифікацію процесу спостерігають поблизу річних долин, там де підвищена водонепроникність і швидкість руху підземних вод. На розвиток процесу впливає клімат:

- кількість і характер розподілення опадів за сезонами року;

- t⁰ режим верхніх шарів земної кори;

- наявність рослинності (лісова підстилка, гумус - збагачують воду вільною вуглекислотою і посилюють процес, і з іншого боку глинясті прошарки покриті рослинністю зменшують інфільтрацію поверхневих вод). Разом з тим знищення покрову сприяє розвитку карсту.

По відношенню до поверхні землі виділяють 2 типа карсту:

- відкритий

- прихований

Відкритий карст спостерігають при розташуванні карстоутворюючих порід безпосередньо поблизу поверхні землі. Тут порожнини (карри, полья, воронки) мають глибину від декількох см до м. Дрібні желоба, борозди або канали утворені на поверхні карстуючих порід називають каррами. Воронки – це поглиблення від 1 до декількох десятків метрів, утворені в наслідок

вищелачування і розмиву порід атмосферними і талими водами або обвалюванні покрівлі над підземними порожнинами.

В наслідок поступового об’єднання воронок або опускання великих ділянок земної поверхні над підземними порожнинами виникають полья,

які можуть розгортатися на 100-тні метрів і мати значну глибину.

Прихований карст – характерний для ділянок, де карстуючі породи перекриваються шарами нерозчинених порід.

Пустоти прихованого карсту (каверни, печери) утворюються при русі підземних вод по багато чисельним тріщинам і формування порожнин нерідко супроводжується ерозією та обваленням.

Наявність каверн робить карсти схожими на бджолині соти. Печери різноманітні за своїми розмірами і формою, і можуть бути пов’язані сумісно ходами і тріщинами, про яким циркулює підземна вода.

Головними гідрогеологічними і гідрологічними проявленнями карсту є зникнення струмків і річок, появлення ділянок з частковими втратами води в річках, проявлення очагів розгрузки карстових вод в руслах річок, появлення карстових озер на поверхні землі і під землею. Всі джерела в карстових породах характеризуються великою концентрованністю виходу вод, особливо потужних в тих випадках, коли на поверхню витікають підземні річки або окремі струмені, утворивши єдиний водний потік на виході. Джерела, які б’ють з глибин під напором іноді утворюють озера в устьєвих воронках, розроблених корозією висхідного струменя. Такі озера мають постійний відтік води у вигляді струмка, нерідко багатоводного.

Режим харчування карстових вод змінюється за сезонами. Водні канали джерела пов’язані з зоною періодичного, а не постійного насичення можуть утворювати тимчасово діючий струмок; деякі з них періодично змінюють водозливні функції на водопоглинаючі.

Річки карстових районів відрізняються великою своєрідністю для гідрографічної сітки характерна розрідженість, поглинання поверхневого стоку порожнинами і перевід його в підземний сток. Карст посилює не тільки інтенсивність підземного стоку, але й порушує його плавний зональний характер розподілення.

В карстових районах може бути підземний водообмін, який може бути „+”, або „-” для річкових басейнів, тому підземні водорозділи можуть не співпадати з топографічними.