3. Мікрорайон - характеристика, основні особливості.

Мікрорайон є структурною одиницею сельбища, пов'язаною з повсякденним обслуговуванням насе-лення. Мікрорайони розміщують в межах міжма-гістральних територій. Чисельність населення мікрорайонів складає 4-6 тис. мешканців в малих містах, 6-12 у великих і середніх, до 20 тис в крупних і найбільших містах. В деяких випадках передбачається формування житлових груп ( 2-3 тис.мешканців) з первинними пунктами обслуго-вування, а в багатоповерховій забудові – домів комплексів з первинним обслуговуванням.

У мікрорайоні розміщують дитячі установи і школу (з ділянкою 2-4 га залежно від місткості і містобудівних умов), суспільно - торгівельний центр (0,5-1,5 га).

Важливим чинником планувальної організації сельбища є розчленовування її на міжмагістральні житлові території мережею міських доріг. Житлові райони і мікрорайони формують відповідно до структури міжмагістральних територій.

Характерна динаміка уявлень про житловий комплекс. На визначеном етапі житловий комплекс ототожнювався з поняттям кварталу, потім – мікрорайону. У теперішній час його трактування ширше і відноситься до житлових утворень різної величини, часто він розуміється як міжмагістральна територія що включає декілька мікрорайонів.

Ділення сельбищної території проводять по при-родних і штучних планувальних межах. ці межі у вигляді річок, ярів, крупних зелених масивів, введень залізниць і автострад розчленовують сельбищну територію великих і крупних міст на відособлені зони, забудова яких і утворює крупні житлові масиви – сельбищні райони.

На території мікрорайону розміщують крупні комплекси житлових будівель, а між ними або в безпосередньому зв'язку з ними розміщують різні установи (державного управління, культурно - освітні, торгівельні, лікарняні, спортивні), масиви зелених насаджень, міські вулиці і площі.

Мікрорайони організують за принципом набли-ження до житла тих установ обслуговування, якими населення користується щодня з радіусом їх дії 500м. Цей радіус і визначає площу і чисельність населення мікрорайонів, яке приймається 6-12 тис. людей при 5-ти поверховії забудови, до 18 тис. чоловік - при змішаній забудові з будинками підвищеної поверховості. Мікрорайони розмежовують житлови-ми і магістральними вулицями районного значення. Кількість мікрорайонів, що входять до складу житлового району, залежить від розмірів і місцевих умов останнього. Залежно від конкретної плануваль-ної ситуації житловий район проектують або у виг-ляді групи мікрорайонів з населенням в 6-8 тис. чоловік кожен, або у вигляді єдиної території (укруп-нений мікрорайон) з населенням до 25-35тис. чоловік.

Планувальна структура мікрорайону складається з окремих груп житлових будинків з населенням 2-4 тис. чоловік в кожній.

Житлові райони, мікрорайони забудовують будівлями різного призначення і експлуатаційного режиму, тому необхідно дотримувати зонування території:

-житлова, на якій розміщують житлові будинки з озелененими дворами і зеленими смугами між червоною лінією і лінією забудови;

-шкільна; -дитячих установ;

-мікрорайонного і районного саду із спортивними майданчиками;

-культурно-побутових установ (центри житлового району і мікрорайонів)

-господарча, на якій розміщують гаражі для машин індивідуальних власників, госпблок , котельну.

Ці зони відокремлюють одна від одної зеленими смугами рядових посадок чагарників або дерев.

Мікрорайон міста є його архітектурно – просто-ровою основою. Саме тут розв'язуються головні функціональні і архітектурно – композиційні проб-леми містобудування, проблеми організації мате-ріального середовища для життя людини. Тому при проектуванні міста для району вибирають кращі за природними умовами території, які повинні бути добре інсольовані, і провітрювані і повинні включати достатні зелені масиви і водні простори.