6. Рельєф територій, схили місцевості:

Рельєф зображають на планах території умовними лініями (горизонталями), які поєднують на вертежі точки однакових висот.

Такі лінії являються горизонтальними проекціями перерізу рельєфу системи паралельних площин, розташованих друг над другом з певним кроком. Крок характеризує різницю відміток між сусідніми горизонталями і носить назву перетинів рельєфу.

На плані місцевості існуючу денну поверхню позначають існуючими чорними горизонталями, а проектні – червоними горизонталями.

Їх взаємне роз положення визначають уклони поверхні і особливості форм рельєфу, водорозподільні лінії і найбільш низькі місця, де концентрується поверхневий відтік.

Про уклони рельєфу судять по закладенню горизонталей – відстані між ними в плані. Найбільший уклон мають ті ділянки, на яких закладення горизонталей буде найменшим.

Уклон місцевості i виражають в % чи %_º . Його розраховують між двома фіксованими точками:

i=100Δh/l (%),

i =1000Δh/l (%_º).

При визначенні уклону території між двома точками які не знаходяться на горизонталі їх відмітку обчислюють інтерполяцією. За основу беруть відмітки 2-х горизонталей між якими лежить точка.

В залежності від стадійності проектування назначають детальність зображення і масштаб плану. Розроблюючи схему ВП генплану міста використовують топографічний план в масштабі 1:5000, з кроком горизонталей 1м,

а в проектах планування забудови окремих районів міста топографічний план в масштабі М 1:2000 і з кроком горизонталей 0,5 або 1м.

Технічні і робочі проекти планування і забудови окремих ділянок розроблюють на топографічних планах в М 1:500, де поверхня нівелірується по сітці 20*20 з позначенням відміток по її кутам.

На реконструйованих міських територіях додатково нівелюють і відображують на плані відмітки кутів, входів і полів 1-х поверхів будівель, лотків підземних трубопроводів і кришок колодязів з зручним кроком горизонталей 0,1 0,2 0,5 і 1 м.

Категорії місцевості за енергією рельєфу:

1. Плоско рівнинна: уклони від 2-6%_º, енергія рельєфу незначна (від 20 м на 5 км, до 10 м на 100 км). Виділяються окремі височини висотою від 2-5 м і невеликі западини глибиною 1-2 м.

2. Пересічена, рівнинна чи всхолмлена: уклони скатів від 20-30 %_º, енергія рельєфу від 175м на 5км до 40м на 100м.

3. Передгірна і гориста: енергія рельєфу від 500 до 900м на 5 км, до 300-500 на 1 км.

4. Високогірна: енергія рельєфу від 3000 на 5км, до 1000 на 1 км. Середні різниці висот між 2-ма водорозділами і тальвегами досягають від 90-300м при відстанях між ними від 200-900м.

Для містобудівного освоєння пригодна місцевість тільки 1 та 2 категорії. В районах, які відносяться до 3 категорії, районні пункти розміщують тільки при наявності окремих ділянок з енергією рельєфу перших 2-х категорій. В районах 4 категорії населені пункти не розміщують.

Для розміщення сельбищних територій найбільш пригодна місцевість від 5-50%_º. При великих уклонах накладаються певні обмеження на посадку і етажність будівель, а також на трасіровку вуличної мережі. При уклонах від 5-80 %_º багатоповерхову забудову вздовж схилів – затруднітельно, на території з уклонами більше 80%_º (до 100-150) можна розміщати лише будівлі з особливими конструктивними схемами (каскадні, терасні) або малоповерхові.

В умовах складного рельєфу для детальної розробки проектування генплану повинен бути проведений геоморфологічний аналіз планувальної території, дозволяючий виявити території з уклонами меншими чи більшими допустимих для розміщення елементів міста. При більшому об’ємі робіт при дифектовці рельєфу приміняють шаблоні закладення.

Кожний масштаб відповідає певному масштабу топооснови, перерізу рельєфу і значенням окремих уклонів.

При більш глибокому аналізі умов рельєфу в межах пригодних для освоєння території виділяють ділянки з різною крутизною схилів. Найбільше виділяють території з градацією уклонів

в %_º:

- від 0-30

- від 30-60

- від 60-100

- від 100-150

- більше 150