19. Монтаж великоблокових будинків.

Монтаж великих блоків застосовують для зведення підземної і наземної частин будинку. Розрізняють великі блоки з бетону, цегли, природного каменю. Стіни будинку зводять з дво-, три- або чотирирядною розрізкою. Процес монтажу великих блоків складається з наступних операцій: розстилання розчину, піднімання й установлення блока на місце, вивірення блока, заповнення вертикальних швів і порожнин між блоками. Піднімання і установлення блоків виконують двовітковими стропами чи спеціальними захоплювачами. Розчин подають ковшем-лопатою, а розрівнюють скребками або лінійками. Блоки монтують за допомогою баштових кранів методом горизонтального і вертикального нарощування. Правильність опущення блоків на місце контролюють по рисках осей вертикальних швів і монтажному проміжку. При плавному витягуванні клинів блок займає вертикальне положення, а товщина вертикальних прокладок забезпечує потрібну товщину горизонтального шва. Правильність установлення блоків перевіряють рейкою-виском. Блоки монтують з перев’язуванням швів. Монтаж блоків зовнішніх стін починають з установлення маякових блоків у кутах, а також в місцях перетину зовнішніх і внутрішніх стін. Потім за причалкою монтують всі останні блоки. Після простінкових блоків монтують підвіконні блоки, а шви між ними заповнюють вкладками з легкого бетону або дрібнозернистим шлакобетоном. З зовнішнього боку роблять конопачення і замонолічування швів цементом. Монтаж об’ємних блоків у житловому будівництві здійснюється у вигляді блок-кімнат, сантехкабін, блоків лифтових шахт. Блоки приходять на об’єкт з заводу, на будівельному майданчику тільки роблять монтажні і після монтажні роботи. Точність установлення блоків у повздовжньому напрямку контролюють теодолітом по монтажних рисках.

Для піднімання блоків застосовують зрівноважу вальні стропи або траверси. Піднімання блоку виконується в 2 прийоми: з початку на 30 – 50 см над поверхнею причепа, потім коли вже довели надійність стропування піднімають блок на потрібну висоту з відстанню 1,5 – 2 м від раніше встановленого і повільно опускають на місце. Роз стропування виконують після остаточного вивірення. Металеві закладні частини встановлених і опорних блоків зварюють між собою. Спеціальні фіксатори між блоками застосовують для забезпечення потрібного проміжку. Монтаж блокових будинків прямокутної форми до 5 поверхів виконують козловими кранами, а більше 5 із складною конфігурацією – баштовими чи самохідними стріловими кранами. Блоки монтують по захватках, які залежать від конструктивних рішень і розташування комунікацій у блоці. Порожнини між блоками заповнюють звукоізоляційним матеріалом, а шви по фасаду – спеціальними герметиками або мастиками.

23. Просторові та часові параметри будівельних процесів.

До просторових параметрів належать фронт робіт, ярус, дільниця, монтажна дільниця, технологічний вузол, захватка, ділянка. Ярус – частина умовного розчленування об’єкта будівництва по вертикалі з технологічних міркувань. Дільниця – частина загального фронту робіт, що призначається для одного виконавця або для робітничої ланки, бригади. Монтажна дільниця – сукупність захваток, на якій виконується цикл спеціалізованого потоку; частина будинку чи споруди, в межах якої однією бригадою повністю здійснюється складний комплексний будівельний процес. Технологічний вузол – конструктивно відокремлена частина будівельної продукції, в просторових межах якої забезпечується виконання будівельно-монтажних робіт до технічної готовності, необхідної для проведення пусконалагоджувальних робіт, випробування агрегатів, механізмів і обладнання. Технологічними параметрами є : кількість елементарних потоків n ; обсяг робіт (р – для елементарного потоку, Р – для спеціалізованого); трудомісткість (відповідно q , Q); потужність (ω , W). Потужність потоку – це обсяг будівельної продукції, що випускається за одиницю часу.

Потужність елементарного потоку:

w = p / t.

Потужність спеціалізованого потоку:

W = P / T_пр

До параметрів часу належить модуль циклічності, вантажний модуль циклічності, крок потоку.

Основним параметром часу є показник ритму – модуль циклічності, який встановлює циклічність процесу і модулює час виробництва. Під час монтажу будівельних конструкцій, коли розвиток спеціалізованого потоку визначається роботою монтажного крану, виникає потреба у використанні параметра часу – монтажного модуля циклічності, який є тривалістю ритмічного потоку монтажних процесів на одній монтажній дільниці. Крок потоку – проміжок часу між двома суміжними елементарними потоками- не відіграє ролі самостійного вирішального параметру, визначається через модуль циклічності:

k^/= c k

де с більше одиниці; за характером ритмічності будівельні потоки бувають ритмічні k₁=const, краткоритмічні k₂= c k₁ та неритмічні k₃≠const.

За ступенем розвитку спеціалізовані потоки можуть бути сталими або несталими (сталі мають період, в несталих його нема).