- •2. Інженерне освоєння територій та екологія:
- •3. Загальні відомості про сейсмічні явища:
- •5. Методи проектних горизонталей:
- •6. Рельєф територій, схили місцевості:
- •7. Основна мета та завдання інженерної підготовки території:
- •8. Інженерна підготовка територій з карстом:
- •9. Метод профілів:
- •13. Завдання вертикального планування:
- •15. Метод позначок. Комбінований метод:
- •16. Економіка інженерного освоєння територій:
- •17. Проектування інженерної підготовки міських територій:
- •20. Стадії проектування інженерної підготовки міських територій:
- •21. Причини карсту та його характеристика:
- •23. Об’єми земляних робіт та баланс земляних мас:
- •25. Містобудівна оцінка природних умов:
- •1. Монтаж великопанельних будівель
- •6. Склад та структура процесу монтажу.
- •20. Розробка грунту скрепером.
- •13. Виробництво штукарних робіт.
- •18. Виробництво малярних та шпалерних робіт.
- •17. Монтаж колон, підкранових балок, ферм, плит покриття, стінових панелей.
- •11. СниПи. Продуктивність праці в будівництві.
- •2. Опалубні роботи.
- •4. Вибір монтажних механізмів.
- •5. Зведення кам’яних будівель.
- •7. Арматурні роботи.
- •8. Бетонні роботи.
- •9. Розробка грунту одноківшовими екскаваторами.
- •10. Дисципліна тбв. Продукція будівництва, будівельні процеси.
- •15. Проектування бмр, поб, пвр.
- •25. Визначення об’ємів робіт при плануванні майданчику
- •24. Визначення об’ємів робіт при розробці котлованів
- •16. Методи монтажу каркасів будинків.
- •19. Монтаж великоблокових будинків.
- •23. Просторові та часові параметри будівельних процесів.
- •14. Дорогі, вантажі, транспорт.
- •Урбаністика
- •1. Функціональне зонування території населе-них міст.
- •2. Екологічні фактори розвитку міста.
- •3. Мікрорайон - характеристика, основні особливості.
- •4. Сучасні проблеми в галузі реконструкції міст України, проблеми Кривбаса.
- •5. Особливості старої міської забудови.
- •6. Місто як продукт розвитку суспільства.
- •7. Основі управління розвитком міста.
- •8. Класифікація садово-паркових ландшафтів.
- •9. Основні положення для вибіру території для населених місць.
- •10. Архітектурно - ландшафтні засоби для оздоровлення міського середовища.
- •11. Три основні системи планування населених місць.
- •12. Проблеми великих міських агломерацій, зведення їх у системи ув’язаних населених пунктів.
- •14. Міські сади, сквери, бульвари, вулиці.
- •15. Формування комфортності середовища житлових районів та мікрорайонів.
- •17. Картограмі житлової забудови інсоляційного, шумового та аераційного режимів.
- •18. Вихідні припущення ландшафтного проектування.
- •20. Основні напрямки розробок планувальних схем міст, котрі підлягають реконструкції.
- •21. Основні поняття про ландшафти.
- •22. Міські та сільські парки культури та відпочинку.
- •23. Архітектурно - ландшафтна організація житлових районів та мікрорайонів.
- •24. Спеціалізовані парки.
- •25.Загальні положення про природні та антропогенні ландшафти.
19. Монтаж великоблокових будинків.
Монтаж великих блоків застосовують для зведення підземної і наземної частин будинку. Розрізняють великі блоки з бетону, цегли, природного каменю. Стіни будинку зводять з дво-, три- або чотирирядною розрізкою. Процес монтажу великих блоків складається з наступних операцій: розстилання розчину, піднімання й установлення блока на місце, вивірення блока, заповнення вертикальних швів і порожнин між блоками. Піднімання і установлення блоків виконують двовітковими стропами чи спеціальними захоплювачами. Розчин подають ковшем-лопатою, а розрівнюють скребками або лінійками. Блоки монтують за допомогою баштових кранів методом горизонтального і вертикального нарощування. Правильність опущення блоків на місце контролюють по рисках осей вертикальних швів і монтажному проміжку. При плавному витягуванні клинів блок займає вертикальне положення, а товщина вертикальних прокладок забезпечує потрібну товщину горизонтального шва. Правильність установлення блоків перевіряють рейкою-виском. Блоки монтують з перев’язуванням швів. Монтаж блоків зовнішніх стін починають з установлення маякових блоків у кутах, а також в місцях перетину зовнішніх і внутрішніх стін. Потім за причалкою монтують всі останні блоки. Після простінкових блоків монтують підвіконні блоки, а шви між ними заповнюють вкладками з легкого бетону або дрібнозернистим шлакобетоном. З зовнішнього боку роблять конопачення і замонолічування швів цементом. Монтаж об’ємних блоків у житловому будівництві здійснюється у вигляді блок-кімнат, сантехкабін, блоків лифтових шахт. Блоки приходять на об’єкт з заводу, на будівельному майданчику тільки роблять монтажні і після монтажні роботи. Точність установлення блоків у повздовжньому напрямку контролюють теодолітом по монтажних рисках.
Для піднімання блоків застосовують зрівноважу вальні стропи або траверси. Піднімання блоку виконується в 2 прийоми: з початку на 30 – 50 см над поверхнею причепа, потім коли вже довели надійність стропування піднімають блок на потрібну висоту з відстанню 1,5 – 2 м від раніше встановленого і повільно опускають на місце. Роз стропування виконують після остаточного вивірення. Металеві закладні частини встановлених і опорних блоків зварюють між собою. Спеціальні фіксатори між блоками застосовують для забезпечення потрібного проміжку. Монтаж блокових будинків прямокутної форми до 5 поверхів виконують козловими кранами, а більше 5 із складною конфігурацією – баштовими чи самохідними стріловими кранами. Блоки монтують по захватках, які залежать від конструктивних рішень і розташування комунікацій у блоці. Порожнини між блоками заповнюють звукоізоляційним матеріалом, а шви по фасаду – спеціальними герметиками або мастиками.
23. Просторові та часові параметри будівельних процесів.
До просторових параметрів належать фронт робіт, ярус, дільниця, монтажна дільниця, технологічний вузол, захватка, ділянка. Ярус – частина умовного розчленування об’єкта будівництва по вертикалі з технологічних міркувань. Дільниця – частина загального фронту робіт, що призначається для одного виконавця або для робітничої ланки, бригади. Монтажна дільниця – сукупність захваток, на якій виконується цикл спеціалізованого потоку; частина будинку чи споруди, в межах якої однією бригадою повністю здійснюється складний комплексний будівельний процес. Технологічний вузол – конструктивно відокремлена частина будівельної продукції, в просторових межах якої забезпечується виконання будівельно-монтажних робіт до технічної готовності, необхідної для проведення пусконалагоджувальних робіт, випробування агрегатів, механізмів і обладнання. Технологічними параметрами є : кількість елементарних потоків n ; обсяг робіт (р – для елементарного потоку, Р – для спеціалізованого); трудомісткість (відповідно q , Q); потужність (ω , W). Потужність потоку – це обсяг будівельної продукції, що випускається за одиницю часу.
Потужність елементарного потоку:
w = p / t.
Потужність спеціалізованого потоку:
W = P / Tпр
До параметрів часу належить модуль циклічності, вантажний модуль циклічності, крок потоку.
Основним параметром часу є показник ритму – модуль циклічності, який встановлює циклічність процесу і модулює час виробництва. Під час монтажу будівельних конструкцій, коли розвиток спеціалізованого потоку визначається роботою монтажного крану, виникає потреба у використанні параметра часу – монтажного модуля циклічності, який є тривалістю ритмічного потоку монтажних процесів на одній монтажній дільниці. Крок потоку – проміжок часу між двома суміжними елементарними потоками- не відіграє ролі самостійного вирішального параметру, визначається через модуль циклічності:
k/= c k
де с більше одиниці; за характером ритмічності будівельні потоки бувають ритмічні k1=const, краткоритмічні k2= c k1 та неритмічні k3≠const.
За ступенем розвитку спеціалізовані потоки можуть бути сталими або несталими (сталі мають період, в несталих його нема).