- •2. Інженерне освоєння територій та екологія:
- •3. Загальні відомості про сейсмічні явища:
- •5. Методи проектних горизонталей:
- •6. Рельєф територій, схили місцевості:
- •7. Основна мета та завдання інженерної підготовки території:
- •8. Інженерна підготовка територій з карстом:
- •9. Метод профілів:
- •13. Завдання вертикального планування:
- •15. Метод позначок. Комбінований метод:
- •16. Економіка інженерного освоєння територій:
- •17. Проектування інженерної підготовки міських територій:
- •20. Стадії проектування інженерної підготовки міських територій:
- •21. Причини карсту та його характеристика:
- •23. Об’єми земляних робіт та баланс земляних мас:
- •25. Містобудівна оцінка природних умов:
- •1. Монтаж великопанельних будівель
- •6. Склад та структура процесу монтажу.
- •20. Розробка грунту скрепером.
- •13. Виробництво штукарних робіт.
- •18. Виробництво малярних та шпалерних робіт.
- •17. Монтаж колон, підкранових балок, ферм, плит покриття, стінових панелей.
- •11. СниПи. Продуктивність праці в будівництві.
- •2. Опалубні роботи.
- •4. Вибір монтажних механізмів.
- •5. Зведення кам’яних будівель.
- •7. Арматурні роботи.
- •8. Бетонні роботи.
- •9. Розробка грунту одноківшовими екскаваторами.
- •10. Дисципліна тбв. Продукція будівництва, будівельні процеси.
- •15. Проектування бмр, поб, пвр.
- •25. Визначення об’ємів робіт при плануванні майданчику
- •24. Визначення об’ємів робіт при розробці котлованів
- •16. Методи монтажу каркасів будинків.
- •19. Монтаж великоблокових будинків.
- •23. Просторові та часові параметри будівельних процесів.
- •14. Дорогі, вантажі, транспорт.
- •Урбаністика
- •1. Функціональне зонування території населе-них міст.
- •2. Екологічні фактори розвитку міста.
- •3. Мікрорайон - характеристика, основні особливості.
- •4. Сучасні проблеми в галузі реконструкції міст України, проблеми Кривбаса.
- •5. Особливості старої міської забудови.
- •6. Місто як продукт розвитку суспільства.
- •7. Основі управління розвитком міста.
- •8. Класифікація садово-паркових ландшафтів.
- •9. Основні положення для вибіру території для населених місць.
- •10. Архітектурно - ландшафтні засоби для оздоровлення міського середовища.
- •11. Три основні системи планування населених місць.
- •12. Проблеми великих міських агломерацій, зведення їх у системи ув’язаних населених пунктів.
- •14. Міські сади, сквери, бульвари, вулиці.
- •15. Формування комфортності середовища житлових районів та мікрорайонів.
- •17. Картограмі житлової забудови інсоляційного, шумового та аераційного режимів.
- •18. Вихідні припущення ландшафтного проектування.
- •20. Основні напрямки розробок планувальних схем міст, котрі підлягають реконструкції.
- •21. Основні поняття про ландшафти.
- •22. Міські та сільські парки культури та відпочинку.
- •23. Архітектурно - ландшафтна організація житлових районів та мікрорайонів.
- •24. Спеціалізовані парки.
- •25.Загальні положення про природні та антропогенні ландшафти.
6. Склад та структура процесу монтажу.
Монтаж будівельних конструкцій - комплексно-механізований процес зведення будинків, споруд або частин їх із заздалегідь виготовлених елементі чи вузлів. Він складається з транспортних, підготовчих та суто монтажних процесів і операції, які виконують за допомогою монтажних, такелажних та транспортних засобів.
До транспортних процесів належать навантажування монтажних елементів, перевезення їх, розвантаження та складування або подавання під гак крана. Підготовчі процеси складаються з укрупнення, зміцнення та попереднього оснащування конструкцій такелажним приладдям, риштуваннями, пристроями для вивірення та тимчасового закріплення, фарбування тощо. Суто монтажні процеси (операції) - це оснащення, стропування і захоплення конструкцій, піднімання або переміщування, на ведення та установлення їх на опори або заведення їх у стик, вивірення, тимчасове і постійне закріплення.
Паралельно з монтажем конструкцій можливе виконання інших супутніх процесів та операцій, які забезпечують підготовку фронту робіт, бетонування стиків, зварювання, установлення болтів, антикорозійний захист, герметизацію тощо. Режим і параметри монтажного процесу визначаються виробничою потребою і регламентуються нормативними або дерективними термінами будівництва.
За останні роки широкого застосування набули методи укрупненого складування конструкцій на конвеєрних лініях; піднімання поверхів та перекриттів; повертання повністю зібраних щогл, башт, технологічних апаратів; підрощування каркасів інженерних споруд та насування окремих частин або всього будинку. Опановуються методи пневмопіднімання конструкцій, використання під час монтажу різних літальних апаратів та інших монтажних засобів. Упроваджується без крановий монтаж, який ґрунтується на використанні домкратних підйомників різних конструкцій; створено потужні стрілові й баштові крани, які мають підвищенну мобільність і вантажопідйомність.
Дедалі ширшого застосування набуває радіопрограмне керування кранами, що дає змогу виключити знакову сигналізацію між крановиком та монтажником.
Структура комплексного процесу монтажу будівельних конструкцій:
І. Заготівельні й транспортні процеси поза будівельним майданчиком:
1. Виготовлення
2.Трансопртування
ІІ. Підготовчі процеси:
1. Розвантаження
2. Складування
3. Укрупнення
4. Оснащення такелажним приладдям
5. Сортування
6. Фарбування
IІІ..Суто монтажні процеси:
1. Подавання під монтаж
2. Оснащення і захоплення
3. Піднімання
4.Наведення, орієнтування та встановлення
5. Вивірення
6. Закріплення
IV. Супутні операції приймання, контролю та здавання змонтованих конструкцій:
1. Антикорозійний захист, бетонування стиків, зварювання, встановлення болтів
2. Знімання тимчасового кріплення
3. Приймання, контроль якості й здавання.
20. Розробка грунту скрепером.
Скрепери ефективні для розроблення грунту, оскільки виконують весь комплекс земляних робіт: розроблення, транспортування, укладання гру нуту шаром заданої товщини з частковим його ущільненням. Скрепери зручні в експлуатації, легкі в керуванні, надійні в роботі. Причіпні скрепери (з гусеничними тракторами) з ковшем місткістю до 5 м3 застосовують для транспортування грунту на відстань до 300 м, місткістю 6...10 м3 - до 750 м та з ковшем місткістю 15 м3 - до 1000 м. Напівпричіпні скрепери з колісними тягачами та самохідні скрепери доцільно використовувати для переміщення грунту на відстань 0,5- 5 км. Ці скрепери, на відміну від причіпних, мають велику швидкість переміщення та мобільні в роботі.
Для скорочення часу набирання грунту та кращого наповнення ковша („з шапкою”) причіпного або самохідного скрепера через недостатню зчіпну вагу застосовують трактор-штовхач (гусеничний або колісничний трактор), оснащений зпереду штовхаючим пристроєм. Кількість скреперів, що обслуговується одним трактором-штовхачем, залежить від їхнього типу, швидкості руху та відстані переміщення грунту.
Змінну експлуатаційну продуктивність скрепера, м3/зміну, визначають за формулою:
Пс = qk1khkч
де С - тривалість зміни; q - місткість ковша, м3; k1 - коефіцієнт наповнення ковша щільним грунтом:
k1 = kн/kp,
де kн - коефіцієнт наповнення ковша розпушеним грунтом; kp - коефіцієнт розпушення грунту у ковші; kh - коефіцієнт впливу глибини виїмки та висоти насипу на продуктивність самохідного скрепера; kч - часовий коефіцієнт використання скрепера; tц - тривалість циклу розроблення перших горизонтів чи відсипки перших шарів:
tк; tc; tp; tпов - тривалість відповідно завантаження ковша, руху завантаженого скрепера, розвантаження скрепера, руху порожнього скрепера та час на повороти, с.
Набирання грунту складається з різання та наповнення ковша. Різати скреперами грунт можна стружкою однакової товщини, клиновидним та гребінчастим профілем. Різання грунту виконують послідовними рядами проходок за схемами: смуга поряд зі смугою, через смугу, ребристо-шаховими проходками.
Різання грунту за схемами смуга поряд зі смугою та через смугу виконують самохідними скреперами. Ступінчаста форма ножа дає змогу вирізати стружку з потовщеною середньою частиною, яка утворює невеличку траншею, що перешкоджає розсипанню грунту по боках.
За поперечно-човниковою схемою зводять насипи та дамби, а також розробляють виїмки та канали 1,5 м завглибшки, переміщуючи Грунь у двобічні відвали; грунт набирають перпендикулярно до осі виїмки в разі переміщення скрепера як в один, так і в інший бік. За цією схемою продуктивність скрепера на 20-25% вище, ніж за еліптичною.
Еліптичну схему використовують для зведення насипів до 2 м заввишки при фронті роботи 50-100м. Схему „вісімкою” використовують для зведення насипів до 4-6м заввишки. Вона потребує більшого фронту робіт порівнянно з еліптичною і більш продуктивно.
Ці дві схеми можна застосовувати в усіх випадках зведення насипів з однобічних та двобічних резервів, а також улаштування виїмок з укладненням грунту в дамби, насипи чи кавальєри, при планувальних роботах.
За зигзагоподібною схемою зводять насипи 2,5-6 м заввишки з грунтів однобічних резервів при довжині захватки 200 м і більше.
За спіральною схемою зводять широкі насипи до 2,5 м заввишки з грунтів двобічних резервів з укладанням грунту у кавальєри. Ширина насипу відповідає чи перевищує довжину шляху розвантаження скрепера.