47

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Криворізький педагогічний інститут

державного вищого навчального закладу

"Криворізький національний університет"

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ТА ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ

ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ У РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Курсова робота студентки

історичного факультету

групи ІГ - 08

Кучер Анни Сергіївни

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук,

доцент

Шамне Анжеліка Володимирівна

Кривий Ріг – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Особливості психологічного розвитку особистості в період ранньої юності………………………………………………….............................6

1.1.Період ранньої юності як важливий етап соціалізації…………………………………………………………………………6

1.2. Розвиток самосвідомості та Я-концепції у ранній юності…………………………………………………………………………….10

1.3. Особливості спілкування у ранній юності………………………….13

РОЗДІЛ 2. Міжособистісне спілкування та стиль спілкування як важливі складові діяльності людини…………………………………………...15

2.1. Міжособистісне спілкування: критерії, види, рівні, функції……………………………………………………………………………15

2.2. Характеристики стилю спілкування………………………………...19

РОЗДІЛ 3. Експериментальне дослідження взаємовідношення стилю міжособистісного спілкування від умов соціалізації в ранні періоди соціалізації………………………………………………………………………..24

3.1 Описання використаних методик («Біографічний опитувальник», «Діагностика міжособистісних відносин Т. Лірі»)……………………………24

3.2. Порівняльний аналіз результатів опитування за методиками Т. Лірі та біографічним опитувальником………………………………………………26

3.3. Аналіз кореляційного взаємовідношення між даними, отриманими за використаними методиками………………………………………………….33

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………41

ДОДАТКИ

ВСТУП

Юність – особливий етап становлення особистості, який знаходиться на межі дитинства і дорослості, а також в свою чергу поділяється на ранню і пізню юність. У юності, а найбурхливіше саме в ранній юності, відбувається ідентифікація особистості, становлення Я-концепції, особистісних рис, професійне визначення молодих людей. Провідною діяльністю в ранньому юнацькому віці є спілкування. Особлива потреба у спілкуванні з ровесниками виявляється ще в підлітковому віці, а у ранньому юнацькому віці така потреба в комунікативній активності набуває форми певної динамічної гнучкої системи.

Спілкування взагалі – одна з основних психологічних категорій. Важливість спілкування в житті людини визначається тим, що в його процесі стає можливим відкриття суб’єктивного світу людини, обмін досвідом та передача інформації. Уміння спілкуватися є одним з показників психічного здоров’я людини. У процесі спілкування формуються не лише пізнавальні здатності людини, а й самооцінка, усвідомлення власного «Я» і відчуття його схожості чи відмінності з «Я» співрозмовника, засвоюються прийоми взаємодії та протистояння відносно зовнішніх впливів, виробляються критерії ставлення до інших людей. У ранньому юнацькому віці спілкування у певній групі – міжособистісне спілкування – дозволяє юнакові включитися до ієрархізованих стосунків конкретного соціуму, виховує вміння враховувати думку інших людей, оцінювати, виробляти власну позицію та захищати її.

У психологічній літературі досить повно розкрита проблема міжособистісного спілкування у підлітковому віці. Актуальність нашої роботи полягає у необхідності ширше розкрити важливість міжособистісного спілкування у ранньому юнацькому віці, адже в цей період життя людини спілкування не тільки не втрачає свого значення, а й ще й набуває вигляду певної системи, стає вибірковим, починає керуватися певними принципами та критеріями. Цікавою для нас виявилась і проблема виділення стилів спілкування та визначення, який саме стиль спілкування переважає у ранньому юнацькому віці. Не менш важливо з’ясувати фактори впливу на особливості міжособистісного спілкування в юнацькому середовищі, тобто ті риси характеру, які, власне кажучи, складають основу стилю спілкування юнаків, а також взаємозалежність стилю міжособистісного спілкування від умов соціалізації. Проблему міжособистісного спілкування у ранньому юнацькому віці розвивали у своїх роботах такі дослідники: Кон І. С., Крутецький В. А., Матяш-Заяц Л. П., Нартова-Бочавер С., Сердюк Л. А., Терлецька Л., Шестопалова О.

Мета роботи – визначити психологічні особливості залежності домінуючого стилю міжособистісного спілкування (дружелюбність – домінантність) від особливостей соціалізації у дитинстві та відносин з батьками, тобто від умов соціалізації в ранні періоди соціалізації.

Завдання:

• дати психологічну характеристику розвитку особистості в період ранньої юності;

• розкрити особливості міжособистісного спілкування – провідної діяльності раннього юнацького віку;

• практично застосувати методики «Біографічний опитувальник» та діагностику міжособистісного спілкування Т. Лірі;

• проаналізувати кореляційні зв’язки результатів використаних методик.

Об’єкт дослідження: особливості міжособистісне спілкування у ранньому юнацькому віці.

Предмет: залежність стилю міжособистісного спілкування та психосоціального портрету особистості від особливостей соціалізації в дитинстві.

У процесі написання роботи ми використали такі методи: 1) організаційні: метод порівняння; 2) емпіричні: узагальнення, класифікації, анкетування (відкриті анонімні анкети, тести); 3) статистичні: метод кореляційного аналізу, побудови діаграм, таблиць.

Гіпотеза дослідження: у ранньому юнацькому віці особливості міжособистісного спілкування визначаються рисами характеру особистостей, які беруть участь у процесі спілкування. Особистісні риси людини в свою чергу зумовлені сімейною ситуацією, вихованням, спрямованістю особистості. Тобто, для того, щоб передбачити стиль спілкування людини, особливості її поведінки у процесі міжособистісного спілкування, необхідно попередньо ознайомитися з фактами її біографії, психосоціальним портретом.

Структура роботи: вступ, три розділи, загальні висновки, список використаних джерел та літератури, додатки.

Розділ 1. Особливості психологічного розвитку особистості в період ранньої юності

1.1. Період ранньої юності як важливий етап соціалізації

Протягом ранньої юності (від 15 – 16 до 17 – 18 років) особистість виходить на рубіж відносної зрілості, досягає високого рівня інтелектуального розвитку, збагачує власний досвід, уперше масштабно роздивляється свій внутрішній світ, свою індивідуальність, формує цілісний Я-образ, самовизначається у життєвих і професійних планах, осмислено спрямовує свій погляд у майбутнє, що свідчить про перехід особистості до етапу дорослості. Такий перехід від дитинства до дорослості утворює процес соціалізації. На соціалізацію юнаків і дівчат впливають умови та перебіг особистісного й психічного розвитку, залежно від яких виокремлюють такі типи соціалізації:

• соціалізація, яка супроводжується серйозними проблемами в поведінці, конфліктними ситуаціями, труднощами у засвоєнні соціальних ролей тощо;

• плавна, розмірена соціалізація, що характеризується легкістю переходу юної особистості в доросле життя;

• соціалізація, яка характеризується швидкими, стрибкоподібними змінами,які знаходяться під контролем юнака [27, с. 236].

Процес соціалізації юнаків тісно пов'язаний з соціальною ситуацією розвитку (ССР) раннього юнацького віку. Психологічним центром ССР у ранньому юнацькому віці стає вибір професії, внаслідок чого формується своєрідна внутрішня позиція. Своєрідність її зумовлена зорієнтованістю у майбутнє. Суттєвою особливістю внутрішньої особистісної позиції юнака є зміна характеру потреб, які з безпосередніх перетворюються в опосередковані, усвідомлені та довільні. Особистість у досліджуваний віковий період здатна керувати своїми потребами і прагненнями, складати життєві плани, що свідчить про досить високий рівень особистісного й соціального розвитку. На думку Костюка Г. С., важливим аспектом психологічного розвитку людини у ранньому юнацькому віці є інтенсивне інтелектуальне дозрівання, яке в свою чергу впливає на самовизначення у професійних планах, є передумовою збагачення індивідуального досвіду [9, с. 16]. Центральним новоутворенням раннього юнацького віку є особистісне самовизначення, що постає як потреба юнаків та дівчат зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити своє місце в суспільстві, зрозуміти себе і свої можливості. Нерідко на позначення цього новоутворення використовують поняття «ідентичність» – усвідомлена індивідом самототожність. Ідентичність забезпечує основу для соціальних порівнянь – порівнянь себе із ровесниками, зі старшими за віком, своїм ідеалом, із собою в минулому та майбутньому. Е. Еріксон розкрив зв'язок біологічного дозрівання із соціальними ролями та очікуваннями індивіда. На думку дослідника, психосоціальна ідентифікація відбувається тоді, коли молода людина об’єднає все, що вона знає про себе, в єдине ціле, осмислить, пов’яже ці знання з минулим та спроектує в майбутнє. У деяких юнаків і дівчат становлення ідентичності проходить з труднощами, досягається після тривалого періоду вагань і пробних ціннісних виборів. За твердженням Е. Еріксона, формування ідентичності є головним завданням та основною проблемою юності [9, с. 14]. З цим пов’язана властива юності криза ідентичності – особливий момент розвитку, коли однаково динамічно наростає вразливість і розвивається потенціал особистості, який виявляється у здатності самостійно приймати рішення та нести за нього відповідальність.

Дослідженням ідентичності у ранньому юнацькому віці займалися і вітчизняні психологи. Божович Л. І. вважала, що знаходження своєї ідентичності для юнака – афективний центр життєвої ситуації розвитку. У роботах Божович Л. І. розвинуті думки, які сприяють кращому розумінню психологічної природи самовизначення:

• потреба у самовизначенні виникає на певному етапі життя – на межі старшого підліткового віку і ранньої юності, і обґрунтовує необхідність виникнення цієї потреби логікою особистісного і соціального розвитку підлітка;

• потреба у самовизначенні розглядається як потреба у формуванні певної смислової системи, в якій об'єднуються уявлення про світ і самого себе, формування цієї смислової системи передбачає пошук відповіді на одвічну проблему смислу свого особистого існування;

• самовизначення нерозривно пов'язане з такою важливою характеристикою старшого підліткового та раннього юнацького віку, як спрямування у майбутнє, і самовизначення передбачає вибір професії [24, с. 83].

Дубровіна І. вносить уточнення в проблему самовизначення. Вона стверджує, що основним психологічним новоутворенням раннього юнацького віку слід вважати не самовизначення як таке, а психологічну готовність до самовизначення, яка передбачає: 1) сформованість на високому рівні психологічних структур, в першу чергу самосвідомості; 2) розвиненість потребової сфери, у якій центральне місце посідають моральні засади, ціннісні орієнтації і тимчасові перспективи; 3) становлення чинників індивідуальності, як результат розвитку і усвідомлення людиною своїх здібностей та інтересів [24, с. 85].

Загалом основними варіантами становлення ідентичності є:

• зумовленість – юнаки беруть на себе певні зобов’язання, обминаючи етап прийняття рішення, тобто вибір професії, ідеології, релігії тощо зумовлений волею батьків, вчителів, а не є результатом власного пошуку;

• дифузія – стан невизначеності молодих людей, яка їх особливо не хвилює, вони уникають думок про вибір для себе професійної ролі, морального кодексу тощо;

• мораторій – юнаки та дівчата переживають період прийняття рішень, активно зайняті пошуком себе;

• досягнення ідентичності – подолання кризи ідентичності, молода людина свідомо бере на себе відповідальність за своє майбутнє як наслідок самостійного вибору [27, с. 238].

Ранній юнацький вік пов'язаний із морально-особистісним (яким бути?), екзистенційним (у чому смисл життя?) та професійним (ким бути?) виборами, які є взаємопов’язаними і здійснюються одночасно. Зміст особистісного самовизначення реалізується через сенсотворення – формування у представників раннього юнацького віку загальних уявлень про сенс життя; мотивацію – спонукання до спрямованої діяльності особистості; самореалізацію і самовираження – свідоме утвердження особистістю власної позиції у певних проблемних ситуаціях. Центральним моментом у особистісному самовизначенні юнаків є усвідомлення себе суб’єктом самопізнання, самозміни, самовдосконалення [27, с. 239].

Ранній юнацький вік характеризується також професійним самовизначенням. Юнак, у якого чітко сформована внутрішня позиція, який подолав кризу ідентичності, спроможний досягти більшого успіху при виборі майбутньої професії. У процесі пошуку професії така особистість може адекватно оцінити свої здібності, звертає увагу не тільки на власні інтереси, а й на вимоги, які ставить певна професія, можливість навчання у певному внз.

Таким чином, період ранньої юності – важливий етап соціалізації, яка, в свою чергу, тісно пов’язана з психологічними особливостями юнаків. Психологічною основою ССР у ранньому юнацькому віці стає вибір майбутньої професії, що зумовлює створення внутрішньої позиції юнака, формування його ідентичності у особистісно-моральному, екзистенційному, професійному планах. Тобто центральним новоутворення раннього юнацького віку є ідентичність особистості.

Крім самовизначення, особливу увагу слід звернути на важливе новоутворення раннього юнацького віку – відкриття внутрішнього Я, формування цілісної Я-концепції,світогляду.