9. Метод профілів:

Застосовують при проектуванні лінійних споруді деяких територій спеціального призначення. Як правило його використовують в суміщені з іншими методами для більш детальної ілюстрації проектування вулиць і доріг.

X, y, z – робочі і проектні відмітки.

Метод заключається у відображенні проектної і існуючої поверхні території на повздовжніх і поперечних профілях, виконаних в характерних перерізах. Для вулиць і доріг - це їх вісь, для рельсових доріг площини повздовжніх перерізів проводять не по вісі, а по головці рельса.

Поперечні профілі вулиць і доріг будують в характерних перерізах і на кожному з пікетів, які розміщують з кроком від 20-50м.

При ВП незабудованих територій спеціального призначення їх розбивають на сітку квадратів зі стороною від 20-200 м, по цій сітці прокладають профілі.

На профілях показують існуючі і проектні відмітки, а також робочі, якими визначають висоту насипу чи підрізки, уклони і відстані між пікетами і точками перелому рельєфу.

Для наочності зображення встановлюють різні масштаби, приймаючи вертикальний значно більше горизонтального (звичайне відношення масштабів 1:10).

Повздовжній профіль вулиць проектують в масштабі М 1:500, М 1:1000, а вертикальний відповідно приймають М 1:50, М 1:100. Таке ж співвідношення масштабів зберігають і для поперечних профілів вулиці.

Проектування ВП складається з ряду послідовно виконуємих етапів:

1- визначення положення сікучих площин

2- побудова існуючого рельєфу по кожному перерізу.

Для вулиць лінію існуючого рельєфу формулюють на профілі по відміткам пікетів, точок перелому рельєфу, перетинів і ізломів траси, а для спеціальних територій по відміткам характерних точок рельєфу і перетинів сітки.

3- заключається в побудові на профілі проектного рельєфу, висотне положення якого встановлюють в відповідності з нормативними вимогами до вулиць і територій.

При ВП територій проектування завершують переносом проектних відміток на план точки перетину профілів сітки. Відмітки в кожній з цих точок ув’язують поміж собою. В результаті отримують план з відмітками характеризуючими майбутній рельєф і відображаючими ступінь перетворення існуючої поверхні.

Для оптимізації висотного рішення застосовують метод спроб і помилок, багаторазово обирають і ув’язують рельєф по кожному профілю.

Метод досить складний для контролю точності розрахунків. Перевіряють всі обчислення за допомогою обчислювальної техніки.

11-12. Проблеми екології при освоєнні територій з сейсмічними явищами. Техніко-економічна оцінка проектних рішень:

При освоєнні територій з сейсмічними явищами враховують не тільки природоохоронні вимоги до проведення загальних і спеціальних заходів інженерної підготовки. Приймають до уваги необхідність зменшення впливу любих перетворень на збільшення потенціальної сейсмічності майданчика будівництва. Практично всі заходи інженерної підготовки в більшій чи меншій мірі впливають на водний режим території, змінення якого може підвищити інтенсивність землетрусів або навіть викликати їх.

Захисні заходи на ділянках, де припускається взведення греблі заключаються в оцінці інтенсивності коливань ґрунту, яку повинна витримати споруда під час всього терміну служби. Її проводять на основі результатів інженерно-геодезичних вишукувань, які дозволяючи знайти любі нові деформації земної кори.

Для врахування впливу коливань РГВ на стадії проектування використовують дані довгострокового прогнозу режиму цих вод. Потрібно також враховувати, що в сейсмічних районах землетруси можуть бути викликані або посилені промисловими вибухами. В цьому разі особливості технологій промислових об’єктів повинні бути досконально проаналізовані, а їх доцільність обґрунтована.

ТЕО проектних рішень: доцільність освоєння і обґрунтування заходів інженерної

підготовки в сейсмічних районах потребує ТЕО. Додатково розглядаються варіанти освоєння тих чи інших ділянок будівництва з врахуванням спеціальних заходів і ліквідації можливих наслідків пов’язаних з руйнуванням захисних споруд.