7. Арматурні роботи.

Арматура – це сталеві круглі стрижні, прокатні профілі, дріт, пасма чи інші матеріали, які розміщують в бетоні для підвищення несівної здатності бетонних конструкцій. Арматурні роботи включають заготовлення арматури (виготовлення з арматурної сталі окремих стрижнів та складання арматурних сіток і каркасів зварюванням чи зв’язуванням з окремих стрижнів) і установлення арматури в проектне положення. У сучасному будівництві не напружувані конструкції армують збільшеними монтажними елементами (зварними сітками, плоскими і просторовими каркасами). У виняткових випадках складні конструкції армують безпосередньо в проектному положенні з окремих стрижнів зі з’єднанням їх у закінчений арматурний елемент зварюванням чи зв’язуванням.

Заготовлення арматури: конструктивні елементи арматури виготовляють в більшості випадках в арматурних цехах підприємств будівельної індустрії або в районних заводах і постачають на будівельний майданчик. Заготовлення ненапружуванної арматури містить технологічні операції, які поділяють на дві групи: операції виготовлення окремих стрижнів і операції їх з’єднання в арматурні елементи. Заготовленя арматурних стрижнів складає операції правлення, обчищення, різання, вигинання і зварювання стиків арматури. Виготовлення конструктивних арматурних елементів в заводських умовах включає виготовлення сіток та плоских і просторових арматурних каркасів.

Заготовлення напружувальної арматури включає виготовлення відрізків із сталі, високоміцного дроту, канатів чи пучків з дроту та влаштування на їх кінцях анкерних елементів. Стиржневі елементи чистять, відрізають, виправляють, і зварюють. Для влаштування анкерів приварюють оцупки із сталі, які передають на бетон навантаження натягу.

Монтаж не напружуваної арматури. До складу арматурних робіт на будівельному майданчику входять: розвантаження, приймання та складування арматурних виробів; виготовлення нестандартних арматурних виробів, укрупнення сіток і каркасів в арматурний блок; монтаж окремих елементів і блоків в арматурний каркас конструкції; приймання і контроль змонтованої арматури. На будівельний майданчик арматуру постачають комплектно, її оглядають, перевіряють наявність бирок з наведеними марками елементів, підтверджують відповідність виробів і переглядають документи щодо них. Ненапружену арматуру монтують окремими стрижнями, сітками чи просторовими каркасами й армоблоками в залежності від виду конструкції та умов виконання робіт.

Армування конструкцій окремими стрижнями виконують виходячи з просторового положення арматури. Монтаж починають з установлення стрижнів робочої арматури. Армування сітками та плоскими каркасами застосовують для плитних горизонтальних конструкцій. Армування буває однорядне (в нижню зону плити вкладають сітку на опалубку чи основу за допомогою крану, а при армуванні верхньої зони плити сітки вкладають на легкі просторові гнуті каркасики) і дворядне (так само як і однорядне але застосовують просторовий каркас з двох сіток з перпендикулярними зв’язками).

Армування просторовими каркасами і армоблоками використовують при зведенні колон, фундаментів, балок, прогнів і таке інше. Армоелементи встановлюють кранами, вивіряють і тимчасово закріплюють розтяжками. Після цього вивільняють стропи, підганяють та з’єднують випуски з робочою арматурою каркаса.

Забезпечення захисного шару бетону, який захищає арматуру від дії зовнішнього середовища, виконують фіксаторами. Інколи застосовують спеціальні опори чи подовжені поперечні елементи армоконструкцій. Товщина захисного шару залежить від виду арматури і її діаметру.

Приймання змонтованої арматури оформляють актом на приховані роботи. При цьому перевіряють відповідність проектним розмірам, наявність і розташування закладних деталей, фіксаторів, міцність стиків.

З’єднання арматурних елементів. Арматурні стрижні, сітки і каркаси та інші елементи з’єднують між собою електрозварюванням, напуском, на муфтах, металевими чи пластмасовими фіксаторами або в’язаним дротом.

Монтаж напружуваної арматури включає установлення її в проектне положення та її натягування. Напружувану арматуру встановлюють у влаштовані для неї канали після набрання бетоном потрібної міцності. Натягування арматури виконують механічним і електротермічним методами або само напруженням.