14. Міські сади, сквери, бульвари, вулиці.

Залежно від розташування міські сади розрізняють:

1) сад біля громадської будівлі, сад біля культурно – просвітницьких будівель, монументів;

2) сад як частина архітектурно – планувального ансамблю;

3) сади на дахах.

Орієнтовний баланс міських садів: зелені насадження 45 -70%, доріжки і майданчики 21- 31%, споруди – 1- 15%

Прийоми планування найчастіше регулярні і рідко вільні.

Сади при громадських будівлях.

Залежно від функціональної особливості будівлі сади можуть бути: обмежено – доступного характеру, загальнодоступного характеру. Доріжки роблять з бетонних плиток. Сад при театрі влаштовується як відкрите фойє. Прогульні доріжки влаштовують біля водоймищ, квітників, скульптур. Біля театру повинні бути зупинки суспільного транспорту.

Сад при музеї – це продовження експозиції музею на повітрі. Повинне бути регулярне планування з баскетами.

Сад при адміністративній будівлі виконується як зелена зона. Сад повинен бути ізольований від зовнішнього шуму і пилу. Повинна бути стоянка для адміністративних машин.

Сад при торговому підприємстві проектується як система майданчиків для відпочинку. На майданчиках можуть бути фонтани, квіти, скульптури. На майданчиках повинні бути урни, лави, світильники. Доріжки повинні сполучати всі майданчики.

Сад при учбовому закладі влаштовують як рекреацію для відпочинку. Можуть бути стенди меморіали, демонстраційні ділянки, зони відпочинку.

Ці сади залежать від архітектури поряд вартих будівель. Будівля не обов'язково повинна бути в центрі. Центр саду влаштовують у головного входу в будівлю. Всі куточки для відпочинку влаштовують в глибині ділянки. Ділянки повинні бути зв'язані доріжками

Сади в жилій забудові: повинні бути басейн, штучне водоймище. Зелені насадження роблять для позбавлення від шуму, пилу і т.п.

Їх роблять з урахуванням навколишнього оточення. Знаходять найбільш сприятливий варіант для людей. Сади можуть бути компактними, дисперсними і лінійними. Потрібно враховувати кліматичні особливості, склад населення, розміри ділянки і т.п.

Для вибору території необхідно зробити ландшафтний аналіз. Оглянути склад повітря, ґрунту, води, (водоймищ), види рослин. Потрібно розглянути хто, коли і як відвідуватиме територію. Тут передбачаються наступні зони:

- тихого відпочинку (для літніх людей);

- дитяча;

- активна (для молоді);

- господарська.

Радіус доступності саду від житлових будівель не повинен бути більше 0,5 км для мікрорайону і 1км для району. На 1 жителя району 3 м2 6 -12 тисяч людей. площа саду 1,8- 3,6 га.

Сади на штучних підставах:

1. сади на платформах над магістралями і площами;

2. сади на штучних островах;

3. сади на насипах;

4. сади на териконах і в кар'єрах.

Розміри і конфігурація залежать від рельєфу, містобудівної ситуації, функціонального використання. Влаштовується висока рослинність по периметру саду. Ці сади повинні входити в комплекс садів і скверів на території житлової забудови.

Сади на дахах: висячі сади Семіраміди, 1-і сади в Росії були при Петрові 1. Ле КарБюзьє запропонував будувати сади на дахах. Саду на даху необхідне щоденне поливання, вітрозахисні стінки, водоймище, захист взимку, шар землі не менше 35см.

У цих садах можуть бути малі архітектурні форми, алейно–дорожня мережа ( спеціальне покриття плитки), різні види озеленення ( вертикальне, контейнерне), огорожа повинна бути такою, щоб сидячи можна було дивитися на панораму міста.

Сквери – невелика озеленена територія з площею 0,15 – 2 га. Призначені для короткочасного відпочинку або для транзитного руху. Сквери влаштовують біля адміністративних будівель.

Типи скверів:

- з переважанням реклами (біля торгових підприємств, музеїв );

- декоративні сквери;

- для транзитного руху;

- сквери – виставки (біля музеїв );

- меморіальні;

- для тихого відпочинку і прогулянок;

- сквер в місцях збереження природних ділянок;

- історико – архітектурні сквери;

- ігрові;

основним елементом композиції скверу є площа. Для скверу характерний регулярний стиль. Ширина головних алей 4- 6 м., другорядних 1,5 – 4 м.

Баланс територій: доріжки 15 – 28%,насаждения 70 – 85 %, квітники 0,3 – 2%.

Сквери в житлових районах розміщують біля торгових будівель і будівель просвітницького призначення. Там повинні бути майданчики відпочинку для дорослих і ігрові майданчики для дітей. Вони повинні бути влаштовані ізольовано.

При розташуванні скверів у транспортних магістралей створюють смуги захисних насаджень. Застосовуються щільні огорожі, шумозахисні стінки.

Бульвари – лінійні елементи озеленення міста. Призначені для транзитного пішохідного руху і короткочасного відпочинку. Залежно від місцезнаходження вони бувають: прямі; кільця, прогульні і транзитні, прибережні. Існують історичні бульвари – Приморський в Одесі.

Розрізняють бульвари з симетричним розміщенням центральних алей і з асиметричним ( Русановський бульвар в Києві).

Вширшки може бути від 10 до 80 м.

Основні елементи бульвару: алеї, доріжки, майданчики, газони, квітники, групи дерев.

Вхід в бульвар повинен бути через 150- 200 м. Якщо на дорогах інтенсивний рух , то через 200 – 400м.

Якщо бульвари 50 -80 м шириною те роблять кіоски. Баланс території вширшки 15 -20м:зеленные насадження 60 %, доріжки майданчика – 38%, споруди – 2%.

Якщо бульвар розташований в південній частині, то передбачається його часткове затемнення.

Міські вулиці. При виборі прийомів озеленення вулиць враховують природно – кліматичні умови, місцезнаходження, характер навколишньої забудови і її поверховість.

Зелені насадження на вулиці виконуються у вигляді рядових посадок, смуг чагарників, живоплотів. Тут можуть бути розділові смуги, зелені острівці. Для житлових вулиць відсоток озеленення 50 – 55%. Для магістралей районів 30 -45 %, для швидкісних доріг 50 -60 %.відстань від дерев до зовнішніх стін будівель повинна бути не менше 5м.;вибір варіанту озеленення залежить від орієнтації вулиці.

У сучасному місті мережа вулиць і доріг повинна представляти єдину систему шляхів сполучення, що забезпечує зручні транспортні і пішохідні зв'язки всіх його елементів, як внутрішніх, так і з прилеглою територією приміської зони і зовнішніми автомобільними дорогами. Зручне обслуговування населення міським транспортом, достатньо висока швидкість руху, повна безпека і економічність можуть бити досягнуті за умови: строгої диференціації вулиць за призначенням і видам руху транспорту; правильної організації перетинів магістралей з інтенсивним рухом транспорту; раціонального розміщення магістралей і зупинок суспільного транспорту на них; прямолінійності основних магістралей.

У плануванні міста величезне значення має чітка класифікація вулиць по їх призначенню. Віднесення вулиці до тієї або іншої категорії визначає її профіль, тип покриття, характер забудови . Розподіл вулиць на категорії здійснюється на підставі обліку наступних ознак: призначення вулиці в плані міста, рух транспорту і пішоходів, склад транспортного потоку, розрахункова швидкість руху. По своєму призначенню вулиці діляться на категорії : швидкісні дороги, магістральні вулиці загальноміського і районного значення, вулиці і дороги місцевого значення: житлові, промислових і складських районів, проїзди , пішохідні дороги.

Захисному озелененню магістральних вулиць з інтенсивним рухом транспорту слід приділяти особливу увагу, оскільки воно здатне значно поліпшити умови життя і роботи в будівлях, що виходять на ці вулиці.

Вулиці і дороги місцевого руху служать для транспортного і пішохідного зв'язку мікрорайонів між собою і з магістральними вулицями, для транспортного і пішохідного зв'язку промислових підприємств і складів з магістральними вулицями.

Вулиці і дороги місцевого руху не призначені для регулярного руху суспільного транспорту, вони використовуються для епізодичного проїзду легкових і вантажних автомобілів.

Пішохідні дороги призначаються для пішохідного зв'язку на території житлових комплексів і з суспільними центрами, пунктами культурно-побутового обслуговування, з місцями додатку праці, зупинками суспільного транспорту. До пішохідних доріг відносяться також провулкові алеї в парках і лісопарках.

У кожному місті особливо слід виділити головну вулицю.

Головні вулиці розташовують в центральній частині міста і звичайно прямують до адміністративно-суспільної площі. Такі вулиці забудовують будівлями суспільних установ, театрів, крупних кінотеатрів, спеціалізованих магазинів, художніх салонів, ресторанів, кафе і т.д.

Через своє призначення забудова головних вулиць привертає велике число відвідувачів як в денне, так і вечірні пори. Головні вулиці є улюбленим місцем прогулянок. В дні всенародних святкувань, урочистих зустрічей героїв і знатних людей країни по головних вулицях проходять масові демонстрації, що прямують до центральної площі, тут же відбуваються народні гуляння, святкові торжества.

Враховуючи таке призначення, при плануванні головних вулиць необхідно звільнити їх від масового транспорту, пропускаючи його в обхід по найближчих паралельних вулицях так, щоб забезпечити зручний пішохідний зв’язок вулиці із зупинками транспорту в межах до 500 м.

Тут доречні широкі тротуари із смугами дерев і декоративної зелені, бульвари або зелені еспланади, розбиті по центральній осі вулиці або між тротуаром і проїжджою частиною.

У сучасних містах часто виділяють вулиці, спеціально призначені для розміщення підприємств торгівлі, громадського харчування. побутового обслуговування. Такі вулиці створюють великі зручності для населення, оскільки представляють можливість з мінімальною витратою часу зробити всі необхідні покупки.

Торгові вулиці, так само як і головні, повинні бути звільнені від масового міського транспорту, і мати зручні короткі підходи від його зупинок.

При розташуванні міста на березі моря, річки, або озера, великого значення набувають вулиці на набережних. Відмітною особливістю таких вулиць є одностороння забудова і вільний огляд водних просторів. Вулиці, що терасують по набережних, звичайно добре озеленюють і використовують як місце прогулянок. У центральній частині приморських міст уподовж набережних часто влаштовують бульвари.