9. Основні положення для вибіру території для населених місць.

Планування і забудова населених пунктів повинні створювати найбільш сприятливі умови для життя населення і в той же час відповідати вимогам економіки. При виборі території слід враховувати цілий комплекс чинників:

Місцеві природні умови;

Вимоги окремих видів будівництва ( житлового, промислового і т.д.) до якості ділянки;

Раціональне взаємне розташування всіх видів будівництва (функціональних зон міста), що виключає несприятливі дії одних зон на інші;

Умови інженерного устаткування території;

Економічні вимоги будівництва.

Територія, вибирана для будівництва повинна задовольняти наступним вимогам:

1) мати достатні розміри для розміщення всіх видів будівництва з урахуванням можливості подальшого розширення населеного пункту і забезпечення населення в перспективі житловою площею 12-15 м2 на людину.

2) мати рельєф, що відповідає вимогам забудови, нормального водовідведення, організація міського транспорту;

3) мати грунти, несе здатність яких відповідає наміченому типу забудови;

4) бути добре провітрюваною і захищеною від сильних і шкідливих вітрів і буревіїв, розташо-вуються з підвітреной сторони по відношенню до джерел сильного забруднення атмосфери.

5) бути досить інсольованою;

6) мати хороші джерела водопостачання.

Основними природними чинниками, що впли-вають на вибір території населеного місця, є клі-матичні, гідрологічні, інженерно-геологічні умови і рельєф, що вимагає попереднього вивчення.

Рельєф місцевості характеризується головним чином ухилами поверхні. Найбільш сприятливий від 0,5 до 10 %.

10. Архітектурно - ландшафтні засоби для оздоровлення міського середовища.

Головна функція зелених насаджень – оздоровлення середовища:

1) шумовий режим

глибина поразки шумом залежить від :

- шумності (вид шуму, гучність)

- наявності перешкод для його розповсюдження

- типу покриттів горизонтальних поверхонь

- кліматичних чинників.

Поглинають звук дерева і чагарники з густими кронами: клен гостролист, липа, тополя, дуб черешковий, бук, калина, бузок, ліщина, плющ. Ці посадки ставлять упоперек звуковим хвилям.

Уподовж дороги іноді ставлять насипи – що екранізують стели.

2) запиленість і загазованість.

Стримують пил і газ хвойні рослини, які забезпечують фільтрацію повітря в перебігу року.

Багатоярусною посадкою можна на 75% понизити пил і газ. Ця огорожа повинна бути вище за зростання людини.

Для промислових підприємств роблять санітарно – захисну смугу. При озелененні санітарно - захисних зон смуги влаштовують перпендикулярно напряму пануючих вітрів. Найбільш ефективні щільні і високі смуги, шириною 20-25 метрів, які складаються з 7 лав дерев і чагарників, які коштують на відстані 10- 15м.

3) інсоляція територій.

Кожне приміщення повинне по декілька годин в день прогріватися сонцем. Інсоляція важлива не тільки для приміщень, але і для територій. Ландшафт повинен бути так розрахований, щоб територія не піддавалася сонячній радіації. Газон знижує температуру землі на 1-2 ⁰С^.

При обліку інсоляції потрібно враховувати наявну забудову. Роблять спеціальні карти по яких видно, де розташовуються тіні (на 10-16 годин). Там утво-рюються тіньові колодязі. Тільки після проглядання цих карт можна планувати посадку рослин.

4) ветровий режим.

Типи захисних смуг:

- продуваєма; - непродуваєма.

Смуги, що продуваються, забезпечують найбільшу дальність захисної дії ( 50 ч 60 Н, Н- висота дерева) поля, парення і т.п.)

Захисні смуги, що не продуваються, знижують швидкість вітру в межах 30ч40 Н. (роблять в мікрорайонах). Повинна бути дуже щільна крона ( звичайно хвойні).

Для того, щоб побачити дійсний стан речей ми накладаємо шумову, пилову, інсоляцію(тіньову), вітрову карти і садимо рослини.