17. Картограмі житлової забудови інсоляційного, шумового та аераційного режимів.

1

2

. Мал. Картограми житлового фонду складені в результаті загального обстеження:

а — рекомендації по подальшій долі будівель; 1 — старі і аварійні будівлі, що підлягають зносу в першу чергу, 2- теж, але в другу чергу, 3- опорних будівель що підлягають трансформації; 4 — теж, в яких необхідний капітальний ремонт з переплануванням 100% площі; 5- те ж з переплануванням 25% площі. Б) архітектурно - історичні цінності будівель: 1- пам'ятника історії, архітектури або культури; 2 — будова є елементом історичного середовища міста, 3- домінанти кварталу, 4- будівлі , що не представляють архітектурно – історичної цінності,, можлива реконструкція або знос; 5 — фасад має архітектурно-історичну цінність; 6- на фасаді збереглися цінні композиційні елементи, 7- теж, елементи первинної архітектури; 8 — фасад не представляє цінності; у — інсоляції забудови: 1 — приміщення і території з тривалістю інсоляції більше 1,5 годин на добу , 2- приміщення, що інсолюються менше 1,5 г/добу; 3—теж, території; 4—території, що не інсолюються ; г—шумового режиму забудови і території (темним показані ділянки, що знаходяться в звуковій тіні);,д) – аерації території: I—для теплого періоду року; //—то ж, для холодного; 1 —території з швидкостями вітру нижче за допустимих, 2-те ж з комфортними швидкостями вітру, 3- те ж з швидкостями, близькими до допустимих, 4 — те ж, з підвищеними швидкостями

В результаті камеральної обробки початкових даних і техніко – економічного аналізу складають картограму житлового фонду. На ній умовними позначеннями відзначають рекомендоване рішення по перевлаштуванню будівель. Для історичних територій виконують і картограму архітектурно - історичної цінності забудови. Ці картограми є первинним документом для обстеження санітарно - гігієнічних умов. За санітарно-гігієнічними умовами експлуатації обстежують будівлі опорного фонду.

Інсоляція будівель і споруд — одна з найважливіших вимог гігієнічності старої забудови. Умови інсоляції виявляють камеральним способом. Критерієм інсоляції є тривалість сонячного опромінювання. * Цю величину визначають розрахунково-графічними методами або моделюванням. Існує два розрахунково-графічні методи: Б. А. Дунаєва і Д.С.Масленникова. Перший метод застосовний при низькому стоянні сонця, що характерне для північних широт. Параметри, інсоляцій вікон, тут враховують вельми приблизно. Другий метод дає можливість досягти більшої точності в умовах забудови, що склалася, з різноманітними віконними отворами, тому метод застосовують при детальній розробці проектів перевлаштування окремих будинків, враховуючи кут, інсоляції вікон.

Мал. 8. Розрахунок режиму, інсоляції забудови:

а—розрахункова схема; б — лінійка, контрольної інсоляції. НИИСФ Госстроя*

У «Санітарних нормах і правилах забезпечення інсоляцією житлових і громадських будівель і територій житлової забудови міст і інших населених пунктів передбачене забезпечення прямого сонячного опромінювання територій і житлових приміщень тривалістю не менше 3 ч в день в період з 22 березня по 22 вересня. Для старої забудови Москви діють «Тимчасові норми проектування капітального ремонту житлових будинків», в яких тривалість інсоляції зменшується до 1,5 ч.

Методи вельми прості, і їх використовують в практиці загального обстеження, оскільки точність результатів, що досягається, цілком відповідає завданням такого обстеження. Стан інсоляції будівель і території визначають в такій послідовності. Спочатку готують план досліджуваної території. На ньому показують тільки будівлі опорного фонду. На кресленні ситуаційного плану відзначають висотні перепади місцевості в характерних точках, а в габаритах досліджуваних будинків записують їх результатні параметри: розрахункові висоти і вертикальні відмітки вікон нижнього житлового поверху. Розрахункові висоти будівель (Нр1), що затіняють визначають по мал. 8 . Для будь-якої точки на території, зокрема у будівлі, що затінює, її відносна висота до карниза (м) рівна

Нр1=Нт± Δh

де Δh, - перепад місцевості між досліджуваною точкою і підставою об'єкту, що затінює; Нт— висота будівлі, що затінює, яку визначають в натурі або по формулі Нт == пh+2,0 (тут п—кількість поверхів в будівлі; h, — будівельна висота поверхів).

Розрахункова висота будівлі, що затінює, для будь-якої точки на фасаді будинку, що затінений рівна

Низ = Нт ± Δh - Но

де Но — висота від землі до досліджуваної крапки.

^\При обчисленні інсоляції приміщень усередині будівель враховують розмір віконного отвору і товщину стін. Ці величини приймають по

Інсоляцію окремо вартої будівлі визначають шляхом накладення лінійки на креслення плану так, щоб центр лінійки був суміщений з досліджуваною крапкою, а напрям північ — південь на лінійці і кресленні співпадало. Тривалість інсоляції будь-якої крапки на фасаді залежить від орієнтації будівлі. Тривалість відлічують за шкалою лінійки. При цьому в загальному часі інсоляції не враховує ранковий годинник (з 6 до 7) і вечірній (з 17 до 18). Отже, тривалість інсоляції фасаду, розташованого строго на південь, рівна 10, а не 12 г.

Загальний час сонячного опромінювання фасаду, що виходить на східну сторону горизонту, рівно відрізку шкали з 7 г ранку до того часу, коли сонце сховається за кут дома. Час інсоляції фасаду, що виходить на західну сторону горизонту, відлічують з моменту виходу сонця із-за рогу дома до умовного заходу, тобто до 17 ч. Тривалість інсоляції приміщення менше часу інсоляції фасаду на 1 ч 40 мін за рахунок часу затінювання віконним укосом.

Картограми інсоляції допомагають вирішити наступні завдання реконструкції. По-перше, встановити, які будівлі і їх частини слід знести для забезпечення нормальної інсоляції. По-друге, визначити будівлі, що підлягають переобладнанню до установ з короткочасним перебуванням в них людей. По-третє, оптимально розмістити на території майданчики, що вимагають підвищеної інсоляції.

Методом моделювання картограми, інсоляцій, будують, використовуючи спеціальний прибор— інсолятор. Для дослідження виконують макет забудови. Його встановлюють на поворотному майданчику приладу, що дозволяє розташовувати макет під будь-яким кутом до світлового потоку, що імітує сонячний. Як джерело світла використовують прожектор, віднесений на відстань 4Нр, внаслідок чого забезпечують паралельність світлових променів. При освітленні макету «сонцем» одержують чіткі тіні від моделей будівель, які фіксують на плівці фотоапарата. Міняючи положення моделі, реєструють тіні в різний час доби. Суміщаючи одержані фотознімки, визначають режими, інсоляцій будинків, в забудові і території.

Шумовий режим житлової забудови є одним з чинників, що обумовлюють її гігієнічність. Шум — це всякого роду звуки, що порушують тишу і що надають дратівливу дію на людину.

Шумовий режим забудови виявляють загальним обстеженням. У практиці обстеження звичайно вивчають три джерела шумів: транспортний, виробничий і побутовий. Для розрахунків використовують величину звукового тиску L (дБ) в різних октавах. Значення цієї величини визначають натуральними вимірами або шляхом аналітичних обчислень, якщо є шумові характеристики, наприклад виробничого або побутового устаткування. Це устаткування є джерелом звуку різної частоти. Накладаючись один на одного, вони діють в широкому спектрі. В цьому випадку дослідження рівня звукового тиску представляє певну складність.

Аераційний режим в забудові оцінюють , використовуючи дані про направлення і швидкість вітрів. Ці дані узагальнюють , будуючи розу вітрів, на якій по векторам румбів відкладають повторювальність вітрів в %. Можливо побудувати розу вітрів і по іншому параметру – швидкості. Для цього кожний вектор розбивають відрізки , які характеризують ймовірність визначених швидкостей в заданому напрямку. Аераційний режим досліджують натурним обстеженням, аналітичними методами і випробуванням моделей. Метод обстеження в натурі потребує більших затрат і праці. Аналітичні методи використовують, коли хочуть одержати наближені дані про рух повітря.

Для одержання більш точних результатів застосовують метод моделювання. Сутність його полягає в тому, що виготовлені для цієї мети макети забудови продувають в аеродинамічній трубі( фізичне моделювання) або підлягають дії струменю води(моделювання аналогіями). На основі одержаних даних будують картограми аераційного режиму. Інший метод - аналогії – застосовують, коли хочуть дослідити властивості повітряного потоку в житловій групі. Для цього використовують дані , підбираючи конфігурацію забудови, близьку до фактичної, і визначаючи коефіцієнти К1 та Кп – пониження та підвищення швидкості вітру.