- •2. Інженерне освоєння територій та екологія:
- •3. Загальні відомості про сейсмічні явища:
- •5. Методи проектних горизонталей:
- •6. Рельєф територій, схили місцевості:
- •7. Основна мета та завдання інженерної підготовки території:
- •8. Інженерна підготовка територій з карстом:
- •9. Метод профілів:
- •13. Завдання вертикального планування:
- •15. Метод позначок. Комбінований метод:
- •16. Економіка інженерного освоєння територій:
- •17. Проектування інженерної підготовки міських територій:
- •20. Стадії проектування інженерної підготовки міських територій:
- •21. Причини карсту та його характеристика:
- •23. Об’єми земляних робіт та баланс земляних мас:
- •25. Містобудівна оцінка природних умов:
- •1. Монтаж великопанельних будівель
- •6. Склад та структура процесу монтажу.
- •20. Розробка грунту скрепером.
- •13. Виробництво штукарних робіт.
- •18. Виробництво малярних та шпалерних робіт.
- •17. Монтаж колон, підкранових балок, ферм, плит покриття, стінових панелей.
- •11. СниПи. Продуктивність праці в будівництві.
- •2. Опалубні роботи.
- •4. Вибір монтажних механізмів.
- •5. Зведення кам’яних будівель.
- •7. Арматурні роботи.
- •8. Бетонні роботи.
- •9. Розробка грунту одноківшовими екскаваторами.
- •10. Дисципліна тбв. Продукція будівництва, будівельні процеси.
- •15. Проектування бмр, поб, пвр.
- •25. Визначення об’ємів робіт при плануванні майданчику
- •24. Визначення об’ємів робіт при розробці котлованів
- •16. Методи монтажу каркасів будинків.
- •19. Монтаж великоблокових будинків.
- •23. Просторові та часові параметри будівельних процесів.
- •14. Дорогі, вантажі, транспорт.
- •Урбаністика
- •1. Функціональне зонування території населе-них міст.
- •2. Екологічні фактори розвитку міста.
- •3. Мікрорайон - характеристика, основні особливості.
- •4. Сучасні проблеми в галузі реконструкції міст України, проблеми Кривбаса.
- •5. Особливості старої міської забудови.
- •6. Місто як продукт розвитку суспільства.
- •7. Основі управління розвитком міста.
- •8. Класифікація садово-паркових ландшафтів.
- •9. Основні положення для вибіру території для населених місць.
- •10. Архітектурно - ландшафтні засоби для оздоровлення міського середовища.
- •11. Три основні системи планування населених місць.
- •12. Проблеми великих міських агломерацій, зведення їх у системи ув’язаних населених пунктів.
- •14. Міські сади, сквери, бульвари, вулиці.
- •15. Формування комфортності середовища житлових районів та мікрорайонів.
- •17. Картограмі житлової забудови інсоляційного, шумового та аераційного режимів.
- •18. Вихідні припущення ландшафтного проектування.
- •20. Основні напрямки розробок планувальних схем міст, котрі підлягають реконструкції.
- •21. Основні поняття про ландшафти.
- •22. Міські та сільські парки культури та відпочинку.
- •23. Архітектурно - ландшафтна організація житлових районів та мікрорайонів.
- •24. Спеціалізовані парки.
- •25.Загальні положення про природні та антропогенні ландшафти.
24. Визначення об’ємів робіт при розробці котлованів
Об’єм земляних робіт підраховують по методу поперечних профілей. Для цього, як і при вертикальному плануванні майданчика, знаходять робочі відмітки в кутах дна котловану. Потім визначають величини закладання відкосов m*h, наносять їх на план і, сполучивши їх крайні точки прямими лініями, отримують обрис відкосів. Об’єм робіт розраховують по ділянкам, отриманнях в результаті ділення котловану вертикальними профільними площинами. Такі площини проводять в торцях котловану і в точках перетину горизонталей з повздовжною віссю. Об;єм грунтів кожної ділянки знаходять за формулою: , F1, F2- площа 1-го и 2-го перерізів, l- відстань між перерізами. Підраховують об’єми торцевих та кутових відкосів котловану. Знаходять об’єм земляних робіт по влаштуванню траншей за формулою , где – глибина котловану, – ширина траншеї. – коефіцієнт закладення дна траншеї , – коефіцієнт закладення відкосів траншеї. Ділянки відкосів розбивають на кутові піраміди і проміжні призматоїди. Для знаходження об’ємів робіт по влаштуванню котлованів складних обрисів їх розділяють на ряд простих складових елементів та знаходять їх об’єм. Якщо необхідно влаштовувати в’їздну траншею в котловані, то об’єм її також розраховують за формулою. Якщо є стрічкові фундаменти, то тоді дно котловану відривають дещо нижче проектної відмітки. Об’єм додаткового розробленого грунту компенсується грунтом, винутим із траншеї під фундамент. Після цих операцій сумують всі об’єми та отримують об’єм робіт при влаштуванні котловану. Для того, щоб обрати комплект машин для котловану, спочатку обирають ведучу машину, характеристики якої повинні відповідати виконанню робіт по даному котловану. Вибір машини задежить від об’єму грунта, від групи по складності розробки, від висоти забою, від рівня грунтових вод (нижче рівня стоянки екскаватора), від розміру котловану. Від цього залежить який тип екскаватора оберуть: екскаватор з прямою або зворотньою лопатою, драглайн, грейдер. Якщо дальність переміщення грунта невелика, то обирають бульдозер або скрепер. Завдяки техніко-экономичному аналізу обирають найбільш підходящий комплект механізмів.
16. Методи монтажу каркасів будинків.
Існують два методи: вільного і примусового піднімання. Метод вільного піднімання складається з двох груп: перша група – об’єднує всі методи монтажу, які виконуються нарощуванням, тобто приєднанням конструкцій до раніше встановлених в вертикальному напрямку. Недоліком цього методу є те, що йде підвищена складність і трудоємкість робіт, необхідність перевірки крипіжних та інших операцій на висоті. Методи цієї групи відрізняються критерієм H / L >3 і H /L < 3. При монтажі об’єктів H / L >3 (висота об’єкту до меншої горизонтальної висоти основания) монтажні машини встановлюють поряд з об’єктом або кріплять до змонтованих раніше конструкціям та по мірі зведення, переміщують їх нагору. H /L < 3 використовуються ті машини, у яких висота підйому гаку більше висоти будівлі.
Друга група: передбачає поступове приєднання і закріплення горизонтальному і похилому напрямку монтуємих конструкцій до раніше змонтованих, які можуть виконуватися на помостях, з установкою тимчасових опор. Монтажні засоби в цих випадках розміщують на самих спорудах або встановлюють поряд. Вимушений підйом складається із чотирьох груп. Перша група: поєднує методи з переміщенням по вертикальним направляючим одній або декількох наступних одна за іншою конструкцій. Необхідна вимога – це наявність направляючих елементів (колони, стіни). Їх влаштування передбачається до початку або під час виконання робіт. При цьому монтуємо конструкція збільшується в зоні її монтажу, а переміщується шляхом виштовхування, підтягання або опускання. Друга група об’єднує всі методи підрощування конструкції – поступового приєднання нижче лежачих елементів до нижчих площин раніш змонтованих вище лежачих конструкцій. Обов’язкова вимога – це підйом і утримання або закріплення раніш змонтованої частини. Устаткування: мачти, крани, стаціонарні опори. Підрощування виконується циклами. Недолік – використання пристрою для утримання змонтованих частин споруди на весу, необхідність утримання на останній стадії всієї споруди.3
Третя група включає методи надвишки частково або повністю зібраних блоків конструкцій по горизонтальним або похилим направляючим. Роботи виконують на помостях, що дозволяє здійснити надвишку без послідуючого підйому, розвороту. Направляючими можуть бути рельсові шляхи, під стропильні балки. Для того щоб при надвишці не траплялось зміщення до опорних місць конструкцій прикріпляють бокові опори.
Четверта група включає методи монтажу на основі примусового повороту конструкцій в вертикальній площині навколо нерухомої опори. Оберт використовують при переміщення із горизонтального положення в вертикальне. При цьому маса монтуємої конструкції зі всією оснасткою може бути в два рази більше монтажу підйомності монтажних засобів. Крім того, збільшується безпечність, тому що максимальна завантаженість виникає в самому початку, а потім знижується при приближенні до вертикального положення.