9.Класифікація ринків: олігополістичний та ринок чистої конкуренції

Важливою рисою ринкової системи є те, що вона постійно удосконалюється з розвитком виробництва. Сучасний ринок суттєво відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції.

Є різні класифікації ринку. Вони відрізняються між собою критеріями, що є в їхній основі.

Наприклад, за ступенем обмеження конкуренції (ступенем монополізації) виділяють чотири моделі ринку

• ринок досконалої конкуренції;

• ринок монополістичної конкуренції;

• олігополістичний ринок;

• чисто монополістичний ринок;

Ці моделі часто поділяють ще на два великі блоки:

• ринок вільної (досконалої) конкуренції;

• ринок недосконалої конкуренції, який охоплює монопо­лістичний ринок, олігополістичний і ринок монополістичної конкуренції.

За адміністративно-просторовою ознакою виділяють такі види ринку:

• місцевий;

• регіональний;

• національний;

• міжнародний;

• світовий.

За характером продажу ринок поділяють на оптовий і роздріб­ний; за ступенем регулювання — на регульований і нерегульований; за ступенем насиченості — на рівноважний, насичений і дефіцитний; за відповідністю законодавчим нормам — на легаль­ний і "тіньовий" ("чорний"). В усіх цих класифікаціях ринок розглядається з різних точок зору.

За ознакою економічного призначення об'єктів ринкових відносин. За цією ознакою виділяють такі види ринку: ринок товарів і послуг; ринок ресурсів (факторів виробництва); фінансовий ринок.

Використовуючи загальні критерії для класифіка­ції моделей ринку залежно від панівного типу конку­ренції, охарактеризуємо основні ознаки олігополістич­ного ринку. Олігополія у буквальному перекладі з грець­кої мови означає "панування небагатьох", тому го­ловною ознакою олігополістичного ринку є пану­вання на ньому кількох фірм, їх може бути від трьох до двадцяти, оскільки олігополія займає весь проміжок між чистою монополією та монополістич­ною конкуренцією.

Олігополістичний ринок формується за умови до­сягнення високого ступеня концентрації виробництва. Олігополістична модель ринку — майже така по­ширена модель, як і ринок монополістичної конкурен­ції. Це спричинено, зокрема, такими обставинами:

— при відносно незначній кількості виробників у більшості галузей є можливість досягти ефекту масш­табу. У цьому разі перехід до великих фірм обов'яз­ково супроводжуватиметься поглинанням конкурентів і переходом до олігополії;

— в економіці існує об'єктивне прагнення фірм до злиття, оскільки об'єднання кількох фірм може сут­тєво збільшити їхню частку і дати можливість новій структурі досягти вищих результатів, у тому числі за рахунок ефекту масштабу. Злиття може дати більшу економічну владу, більші можливості контролю за ці­нами, а також виграш на цінах закупки ресурсів внас­лідок перетворення на значного покупця.

Завершуючи загальну характеристику олігополістич-ної конкуренції, слід звернути увагу на принципову відмінність цієї моделі ринку від інших, а саме: незнач­на кількість виробників дає можливість кожному про­водити свою цінову політику, однак взаємна залежність досягає такого значення, що жодна фірма не наважить­ся на будь-які дії, не спробувавши прорахувати вірогід­ну відповідну реакцію своїх конкурентів.

Чиста конкуренуція. Ринок чистої конкуренції складається з великої кількості конкурентів (виробників, продавців). Вони пропонують покупцям товарний продукт, який має однакові якісні парамет­ри або ж цілком ідентичні товари (наприклад, цемент певної марки, пшеницю певного сорту, папір певного виду тощо).

Особливість чистої конкуренції полягає в тому, що окремий про­давець не може призначити ціну вищу за ринкову, оскільки покупці можуть придбати потрібну кількість продукції у інших продавців за ринковою ціною. Отже, виробник не має можливості впливати на ціну і обмежений у використанні цінових методів конкуренції.

Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропо­зиції. При цьому немає потреби у контролі за цінами з боку держави. Немає проблеми і з реалізацією. Продукція збувається методом зви­чайного обміну або через товарну біржу.

З цього можна зробити висновок, що в умовах чистої конкуренції виробники і продавці не витрачають багато часу на розробку стра­тегії маркетингу, яка передбачає передусім розробку нових товарів, певну політику цін, рекламу, стимулювання збуту тощо.

Однак сказати, що в умовах чистої конкуренції підприємство не має жодних проблем зі збутом продукції, було б неправильно. Воно має уважно вивчати попит, можливі його коливання.

Є ще одна проблема: пристосування виробника до цін. В умовах чистої конкуренції виробник добре знає, що ціна не залежить від обсягу його виробництва. Пропонувати вищу ціну марно, зменшува­ти ціну означає зменшувати прибуток. Проте виробникові відомо, що однакова ринкова ціна не забезпечить однакову норму прибутку. Пристосування до ціни означає досягнення таких витрат виробницт­ва, які б забезпечували норму прибутку не нижчу, ніж у конкурентів. Це змушує виробників вивчати і реалізувати перспективні шляхи розвитку виробництва.