21. Закономірності формування та розвитку монополістичного капіталізму. Суть і форми монополій. Антимонопольне законодавство.Виникнення монополій та їх форми.

Головним елементом стадії монополістичного капіталізму є монополія. Монополія – це панування одного виробника або продавця, який виробляє 100% певного продукту і мають виключне право на встановлення монополістичної ціни та отримання монополістичного прибутку.

Процес створення монополії пов’язаний з процесом концентрації вир-ва і капіталу, а також централізації і вир-ва капіталу.

Концентрація капіталу – це зростання масштабів відрокремлено функціонуючих форм капіталу. Концентрація вир-ва – зосередження засобів виробниц­тва, працівників і обсягів виробництва на крупних підприємствах.

Концентрація капіталу — зростання масштабів відокремлено функціонуючих форм капіталу.

Якщо процес концентрації виробництва відбувається впродовж тривалого часу, є сталим і внутрішньо необхід­ним для розвитку економіки, він набуває рис закону кон­центрації виробництва.

Закон концентрації виробництва — закон, що виражає внутріш­ньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між розвитком продуктивних сил і процесом конкуренції (дії відповідних законів), під впливом яких відбувається зосередження факторів виробництва (речових і особистісних) на крупних підприємствах.

Його рушійною силою є конкурентна бо­ротьба. Щоб вижити у цій боротьбі, отримати більше прибутків, підприємці змушені впроваджувати нову тех­ніку, розширювати виробництво. При цьому з маси дріб­них та середніх підприємств поступово виокремлюється кілька найкрупніших.

Перед ними постає альтернатива: або продовжувати між собою виснажливу боротьбу, або дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту тощо. Пере­важно вони обирають другий шлях, який приводить до укладення між ними угод (гласних і негласних), що є однією з найхарактерніших рис монополізації економіки. Отже, виникнення підприємств-монополістів — законо­мірний етап розвитку продуктивних сил, еволюції рин­ку, дії законів конкуренції.

Монополії виникають не лише внаслідок концентрації виробництва й капіталу, а й на основі їх централізації.

Централізація виробництва — збільшення масштабів виробниц­тва продукції внаслідок об'єднання декількох окремих підпри­ємств в одне із загальним управлінням.

Централізація капіталу — збільшення розмірів капіталу внаслі­док об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів.

Типовий приклад такого об'єднання — утворення акціонерних компаній.

Ще однією важливою причиною виникнення монопо­лістичних тенденцій в економіці є перетворення індивіду­альної капіталістичної власності на гальмо розвитку про­дуктивних сил, тобто дія закону відповідності виробни­чих відносин рівню й характеру розвитку продуктивних сил.

Монополія — окремі наймогутніші підприємства або об'єднання декількох підприємств, які виготовляють переважну кількість пев­ної продукції, внаслідок чого впливають на процес ціноутворення і привласнюють високі (монопольні) прибутки.

Монополія як економічний феномен характеризується двоїсто: по-перше, як інституціональне утворення (підприємство, фірма, корпорація), що володіє значними матеріальними, фінансовими, трудовими ресурсами та можливостями і посідає монопольне (домінуюче) становище на ринку; по-друге, як ринкова ситуація, що означає існування одного виробника або продавця на відповідному товарному ринку ("чиста" ринкова монополія).

ФОРМИ

Картель — об'єднання декількох підприємств однієї галузі вироб­ництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробниц­тва і вироблений продукт, виробничу та комерційну самостійність, а домовляються про частку кожного в загальному обсязі вироб­ництва, ціну, ринки збуту.

На сучасному етапі картелі існують у формі патент­них пулів, ліцензійних договорів, консорціумів з прове­дення науково-дослідних розробок тощо.

Синдикат — об'єднання низки підприємств однієї галузі промис­ловості. учасники якого зберігають власність на засоби виробниц­тва, але втрачають власність на вироблений продукт, а отже, збе­рігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

У синдикатах збут товарів здійснює загальна збутова контора. Нині синдикати існують переважно у сфері тор­гівлі, деякі — у сфері виробництва. Так, алмазний син­дикат контролює світовий ринок необроблених алмазів.

Трест — об'єднання низки підприємств однієї або декількох галу­зей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу й комерційну са­мостійність, тобто об'єднують виробництво, збут, фінанси, управ­ління, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підпри­ємств отримують акції тресту, які дають їм право брати участь в управлінні й привласнювати відповідну частку прибутку.

На основі диверсифікації виникає сучасна основна форма монополістичних об'єднань — концерн.

Концерн — об'єднання десятків і сотень підпри­ємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасни­ки якого втрачають власність на засоби виробництва і виробле­ний продукт, а головна фірма здійснює за іншими учасниками об'єднання фінансовий контроль.

У 60-ті роки в США та деяких інших розвинутих кра­їнах з'явилися й почали зростати конгломерати.Конгломерат — монополістичне об'єднання, утворене внаслідок поглинання прибуткових різногалузевих підприємств, які не мали виробничої й технічної спільності.

Головна мета антимонопольного законодавства – сприяти розвиткові конкурентної економіки, забороняючи ті дії, що стримують або можуть стримувати конкуренцію, та обмежуючи допустимі форми ринкової структури.

Монопольна влада може виникати різними шляхами, кожен з яких регулюється в рамках антимонопольних законів. Забороняються контракти, обєднання або таємні змови, що обмежують торгівлю. Ставиться поза законом хижацьке ціноутворення – політика ціноутворення, спрямована на те, щоб витиснути існуючих конкурентів з бізнесу та закрити вхід на ринок новим фірмам. Оголошена незаконною цінова дискримінація продавців фактично однакового товару. Антимонопольним законодавством передбачається заборона злиття і поглинання, якщо вони істотно послаблюють конкуренцію або мають тенденцію до створення монополії.

Інша важлива складова частина антимонопольного законодавства – це створення антимонопольного комітету, який стимулює конкуренцію через серію заборон несправедливої та анти конкурентної практики, такої, як оманливі реклама та маркування товару, угоди із роздрібними торговцями про відмову надавати послуги конкуруючим фірмам тощо.

Антимонопольне законодавство в Україні побудовано з урахуванням світового досвіду. Із 1992 року діє Закон «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»; в 1993 році ухвалено Закон «Про Антимонопольний комітет України»; із 1997-го введено в дію Закон «Про захист від недобросовісної конкуренції», спрямований на встановлення чесних правил ведення конкуренції в підприємницькій діяльності.

Згідно із законодавством України фірма вважається монополістом, коли її частка товару на ринку перевищує 35%. Ця цифра для окремих фірм може бути знижена Антимонопольним комітетом.

Антимонопольне законодавство України через високий рівень абсолютного монополізму в економіці та недоліки нормативно-правової бази наразі не забезпечує належного запобігання монопольним зловживанням. У той же час Програма «Україна 2010» ставить за мету забезпечення державного впливу на розвиток конкуренції на основі вдосконалення антимонопольного законодавства.