2.Продуктивні сили суспільства та показники їх розвитку. Виробничі відносини: суть, система та структура.

Одним з етапів аналізу сутності виробництва як явища людського життя є з`ясування двох його взаємопов`язаних сторін: техніко-технологічного змісту та суспільної форми, що відображаються поняттями «продуктивні сили» та «виробничі відносини».

Продуктивні сили суспільства є провідним чинником суспільства виробництва.

Продуктивні сили – це діяльна форма єдності особистісного і речового факторів виробництва, яка становить процес їх функціонування як процес активного відношення людини, суспільства до природи, в якому здійснюється матеріальне та духовне виробництво, відтворюються умови життя людини, відбувається її розвиток.

Продуктивні сили утворюють матеріально-речовий зміст суспільного виробництва. До них належать засоби і предмети праці, що в єдності утворюють поняття «засоби виробництва», а також люди, які володіють виробничим досвідом та надають руху засобам виробництва. Йдеться про те, що люди і засоби виробництва лише тоді стають діяльними продуктивними силами суспільства, коли вони вступають у взаємодію. Основною продуктивною силою суспільства є працівники з їх здатністю до праці, якнайповнішого використання сил природи та власних сил через застосування досягнень науки.

Продуктивними силами суспільства вважають не лише сукупність технічних засобів виробництва та людей. Як соціальне за своєю природою явище вони є тими силами, які породжує суспільна організація праці, зокрема її суспільний поділ і кооперація. Тобто всі продуктивні сили – це всі сили природи, людини, створених нею технічних і технологічних, у тому числі інформаційних, засобів, які людина використовує і процесі виробництва благ. За сучасних умов продуктивними силами в суспільстві є такі нематеріальні сили, як знання, наука (специфічна продуктивна сила), досвід, культура, інформація.

Продуктивні сили за їх складом поділяють на первинні і вторинні. Первинні продуктивні сили – засоби виробництва і люди з їх навичками і досвідом. Склад первинних продуктивних сил визначається змістом процесу праці. Вторинні продуктивні сили набувають розвитку на основі первинних і характеризуються формами організації процесу виробництва, розвитком його усуспільнення, залученням у виробництво результатів науки, освіти, культури тощо.

Сучасні продуктивні сили є складною системою, яка охоплює матеріальні і духовні, об`єктивні і суб`єктивні, суспільні і природні елементи. У процесі історичного розвитку їх склад загалом та окремих елементів постійно збагачується, наповнюється якісно новим змістом.

Виробничі відносини. Продуктивні сили як діяльне ставлення людей до природи не вичерпують змісту поняття «виробництво». Воно має певну суспільну форму, якої надають йому виробничі відносини.

Виробничі відносини – це відносини між людьми у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну та споживання благ.

Вони є таким самим об`єктивним елементом виробництва, як і продуктивні сили. У цій якості виробничі відносини є іншою стороною суспільного виробництва.

Пізнання змісту продуктивних сил дає змогу визначити, які знаряддя праці, технології опанувала людина, як вона виробляє засоби існування, тобто яка її влада над природою. З`ясування змісту виробничих відносин розкриває, кому належать засоби виробництва, на кого працює людина – на себе чи на власника засобів виробництва, як відбувається розподіл, обмін та споживання благ, тобто хто і як присвоює вироблений продукт. Саме тому кожен тип виробничих відносин насамперед характеризується власністю на засоби виробництва, яка є основою і структуроутворюючим елементом усієї системи виробничих відносин. Найважливіша особливість виробничих відносин полягає у тому, що вони є матеріальними, об`єктивними (існують незалежно від волі, свідомості людей), а також первинними, вихідними стосовно інших суспільних відносин. Виробничі відносини утворюють суспільну форму продуктивних сил, процесу виробництва, визначають його соціальний характер.

Пофазна структура виробничих відносин: