7. Власність як економічна категорія. Структура власності та її історичні типи, види і форми власності.

Власність – це суспільні історично визначені відносини між людьми, народжені привласненням умов і результатів виробництва.

Відносини власності є такою ж суспільною формою розитку продуктивних сил, як і виробничі відносини. У процесі виробництва здійснюється привласнення двох видів: 1)предметів природи через процес праці; 2)засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання і послуг через суспільну форму. Відносини ек.власності за своїм змістом охоплюють сукупність виробничих відносин, є їх системною сутністю. Але це не означає, що категррії ек.власності та виробничі відносини ідентичні. Виробничі відносини – місткіша ек.категорія. Власність загалом більш містка соціологічна категорія, до якої входять економічні та юридичні відносини.

Юридична власність – загальна умова виробництва,вияв волі певного класу і правове оформлення цієї волі в юридичних актах і нормах, у правах власності. Найважливіші категорії юр.власності – володіння, розпоряджання, користування.

Крім економічного та юридичного аспектів у власності слід виділяти й інші аспекти. Соціальний аспект власності розкриває процес формування і розвитку класів, соціальних верств і груп та взаємодію між ними залежно від ставлення до засобів виробництва, способів отримання певноїчастки національного багатства. Політичний аспект характерізує вплив на політику держави залежно від наявності певної частки власності, привласнення різних форм національного багатства.

Психологічний аспект відображає наявність почуття господаря у людини-працівника або його відсутність, ставлення до власності як до своєї, нічийної або чужої.

Суб”єкти і об”єкти власності.

Власність – всезагальна форма існування та руху матеріальних благ. У відносинах власності завжди присутні дві сторони: суб”єкт та об”єкт власності.

Суб”єкт власності представляє активну сторону, активний початок відносин власності,, це особи, які володіють об”єктами власності, використовують їх, розпоряджаються ними. Власність не може бути безсуб”єктною, нема власника без власності.

До суб”єктів власності відносяться: особи, сім”я, соціальна група, трудовий колектив підприємства, населення теріторії, народ держави, органи управління (всіх рівнів, від керівників підприємств до керівництва держави, виконують функцію власників, які володіють правами та можливостями приймати рішення про використання ряда об”єктів власності) .

До об”єктів власності відносяться : земля, земельні ділянки, природні багатства, будівлі, жилтловий фонд, основні виробничі фонди, матеріально-майнові цінності, гроші, валюта, папери, дорогоцінності, робоча сила, духовно-інтелектуальні, інформа-ційні ресурси тощо.

Виходячи з цього, ми маємо можливість визначити власність як відношення, що зв”язують суб”єкти та об”єкти власності між собою, тобто відношення між людьми та речами, обумовлені прагненням людей володіти цінностями.

8.Гроші та їх суттєві риси.Функції грошей.

Суттєві риси грошей як специфічного товару:  1) гроші не здатні прямо задовольнити фізичні чи духовні потреби людини, а тільки опосередковано, тобто через відчуження їх на купівлю звичайних товарів і послуг;  2) маючи здатність обмінюватись на будь-які цінності, гроші перетворюються в абстрактного носія вартості, в абсолютну ліквідність як абстрактну цінність чи багатство;  З) грошам, на відміну від інших товарів, притаманна абсолютна ліквідність, тобто здатність активу обмінюватись на будь-які товари або блага.

Розвиток виробництва, поглиблення суспільного поділу праці, розширення кола обмінюваних продуктів зумовили стихійне виокремлення того товару, на який обмінювалися всі інші товари.

Гроші – спеціфічний товар, який виконує роль загального еквівалента, завдяки чому у ньому виражається вартість усіх інших товарів і встановлюються економічні відносини між суб”єктами господарської діяльності.

Гроші виникають з появою та розвитком товарно-грошових відносин. На різних етапах історичного розвитку в різних країнах і місцевостях роль загального еквівалента виконували різні товари. Це були переважно продукти масового виробництва,що відігравали вирішальну роль в економіці цих народів. З часом роль загального еквівалента закріпилася за золотом, воно виконувало функцію грошей уже за півтора тисячоліття до н.е. До цього золото було звичайним товаром. Перетворення золота на загальний еквівалент відбулося завдяки таким його властивостям, як ковкість, м”якість, подільність, висока варстісь в малій вазі. Паралельно із золотом загальним еквівалентом було срібло, лише у другій половині 19 століття роль грошей монопольно закріпилася за золотом.

Гроші виконують ряд важливих функцій:

Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, та встановлює певну грошову одиницю розрахунків –національну валюту.

Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Засіб нагромадження — це функція, що пов'язана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства. Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються на скарб.

Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.