- •Політекономія
- •2.Продуктивні сили суспільства та показники їх розвитку. Виробничі відносини: суть, система та структура.
- •Фаза власне виробництва:
- •3.Товарне виробництво. Причини виникнення та характерні риси.
- •4.Економічні потреби та інтереси суспільства. Закон зростання потреб.
- •1)За способом задоволення потреби поділяються на суспільні, колективні та особисті.
- •2) За ступенем реалізації:
- •3) За формою вираження виокремлюють матеріальні та духовні потреби;
- •4) За критерієм раціональності потреби поділяються на:
- •5.Основні фактори виробництва. Робоча сила та її властивості.
- •6.Товар і його властивості. Теорія вартості: трудова, маржиналістська і неокласична.
- •7. Власність як економічна категорія. Структура власності та її історичні типи, види і форми власності.
- •8.Гроші та їх суттєві риси.Функції грошей.
- •9.Класифікація ринків: олігополістичний та ринок чистої конкуренції
- •10. Перетворення грошей у капітал.Робоча сила, її вартість та споживча вартість. Капітал як економічна категорія товарного виробництва: теорії капіталу.
- •11. Суть і основні риси суспільного відтворення
- •12. Необхідність і сутність позичкового капіталу. Позичковий процент.
- •13. Кредит як форма руху позичкового капіталу. Форми кредиту.
- •14. Суть підприємництва та умови його існування
- •15. Суть та види витрат виробництва. Собівартість.
- •16. Специфіка міжнародних економічних відносин та їхні основні форми.
- •17. Аграрна сфера виробництва та її особливості. Форми господарювання у сільському господарстві.
- •18. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Функції ринку.
- •19. Прибуток і його суть. Норма і маса прибутку та фактори, що на них впливають.
- •Теорії та види прибутку
- •20.Загальні риси, структура і суперечності розвитку сучасного світовогогосподарства
- •Конкуренція та її суть. Функції і форми конкуренції.
- •Економічне зростання. Його показники, значення та фактори.
- •Закономірності формування та розвитку монополістичного капіталізму. Суть і форми монополій. Антимонопольне законодавство.Виникнення монополій та їх форми.
- •24. Зміст та об'єктивні чинники перехідного стану. Риси і типи перехідноїекономіки.
- •2.Історія розвитку макроекономіки як економічної науки.
- •3.Макроекономічні показники та методи їх розрахунку.
- •4.Дати порівняльну характеристику системи балансу народного господарства (бнг) та системи національних рахунків
- •5.Валовий внутрішній продукт та валовий національний продукт. Методика їх розрахунку.
- •6.Національний дохід і національне багатство: рівень цін та їх вплив на національний дохід
- •7.Індикатори макроекономічної нестабільності: інфляція безробіття
- •8. Циклічність як форма економічного розвитку. Фази циклу
- •9.Антициклічна політика держави. Особливості анти циклічної політики в умовах спаду та перевиробництва.
- •10. Сукупний попит, крива сукупного попиту та чинники, що на неї впливають.
- •13.Рецесійний та інфляційний розрив як показники не рівноважного стану економіки.
- •14. Необхідність, сутність та методи державного регулювання
- •15. Кейнсіанська теорія як теоретична база державного реглювання.
- •16. Сутність та види фіскальної політики
- •Основні функції фіскальної політики
- •Види фіскальної політики
- •17. Сутність та механізм функціонування грошового ринку
- •18. Грошово-кредитне регулювання економіки: монетарна політика
- •19.Банківська система.
- •20.Сутність зовнішньоекономічної діяльності, її характерні риси.
- •21.Вплив зовнішньої торгівлі на ввп: міжнародні торговельні організації.
- •22.Платіжний баланс та валютний курс.
- •23.Ринок праці та механізм його функціонування.
- •24.Державна політика зайнятості населення.
- •Історія
- •1.Господарський розвиток Стародавнього Єгипту та його відображення в пам`ятках економічної думки.
- •2.Східна цивілізація та її характеристика. Історичні форми господарств. Економічна думка давньої Індії: Артхашастра (іv ст.. До н. Е.)
- •3.Характерні риси господарської системи Давнього Риму та шляхи її еволюції.
- •5.Основні риси господарського розвитку та економічного розвитку думки Давньої Греції.
- •6.Умови виникнення і загальна характеристика класичної політичної економії. Економічні погляди у. Петті та п. Буагільбера.
- •7. Історичні умови винекнення та суть фізіократизму. Основні представники фізіократів ф.Кене, а.Тюрго
- •8. «Економічна таблиця» ф.Кене та її значення для економічної науки
- •9. Формування феодального землеволодіння в Західній Європі. Його основні форми
- •10. Феодальне землеволодіння: форми, характер. Основні категорії залежних селян у Київській Русі.
- •11. Основні положення і особливості селянської реформи 1861 р. В Україні та її наслідки
- •12. Формування мануфактурного виробництва. Мануфактура та її види. А. Сміт економіст мануфактурного періоду, його внесок в економічну науку.
- •13. Українська економічна думка пореформеного періоду м. Бунге. Демократична економічна думка представників Галичини. І. Франко, м. Драгоманов.
- •15. Економічний розвиток українських земель у складі Польської та Литовської держав (15-17 ст.). Висвітлення цих процесів у документальних джерелах «Устава на волоки», «Литовські статути».
- •16. Столипінська аграрна реформа і спроби її реалізаціїї в Україні.
- •17. Економічні наслідки Версальської угоди. Плани Дауеса та Юнга. Їх суть і мета.
- •18. План Маршлалла як програма ринкового відображення, економіки Європи, його сутність і значення.
- •19.План Маршалла як програма ринкового відображення, економіки Європи, його сутність та значення.
- •20.Світова економічна криза 1929-1933 рр. Та шляхи виходу з неї. «Новий курс» ф.Д. Рузвельта та його теоретична основа.
- •21.Основні школи маржиналізму. Їх внесок у розвиток світової економічної теорії.
- •22.Економічне піднесення у фрн. Л. Ерхард та його господарські реформи.
- •23.Розвиток теорії монетаризму м.Фрідмена у другій половині XX ст., принципи і наслідки.
- •24.Теорія суспільного розвитку й. Шумпетера. Теорії монополії і конкуренції.
- •25.Теоретико - методологічні засади та основні напрямки раннього інституціоналізму в сша. Т. Веблен, Дж. Коммонс, у. Мітчелл.
8. Циклічність як форма економічного розвитку. Фази циклу
Кожне суспільство прагне до економічного зростання. Технічний прогрес, запровадження нових технологій, збільшення виробничих потужностей та підвищення життєвого рівня людей є стратегічними напрямами динамічного розвитку економіки кожної країни. Проте довгострокове економічне зростання не завжди є рівномірним. Воно переривається періодами економічної нестабільності, коливаннями у темпах економічного зростання, структурі й ефективності відтворення. Періоди швидкого зростання економіки перериваються спадом виробництва, низьким рівнем зайнятості (безробіттям) та зростанням цін (інфляцією).
Це явище було помічене давно вченими-економістами, особливо коли почастішали періодичні економічні кризи — торгові, фінансово-кредитні, а потім і промислові. Спочатку вони охопили окремі найрозвинутіші країни (насамперед Англію), а згодом набули характеру світових криз. Циклічний розвиток економіки став предметом дослідження багатьох учених-економістів.
Отже, важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність. Чергування піднесень і спадів у економіці призводить до того, що її розвиток носить не прямолінійно зростаючий, а хвилеподібно зростаючий характер. У макроекономічній науці домінує думка, що хвилеподібні коливання в економіці відбуваються не хаотично, а в формі економічних циклів.
Економічний цикл — це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років, тобто це рух суспільного виробництва від одного кризового явища до іншого, який постійно повторюється.
Кожний цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, які повторюються одна за одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних. У підсумку економічний цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім цього, кожному економічному циклу притаманна регулярність його проходження. Все це дає змогу відзначити принципову спільність структури економічних циклів у ринковій економіці, а також більш-менш чітко виражену послідовність фаз.
Оскільки такий рух відбувається хоча й нерівномірно, але безперервно (останні фази попереднього циклу накладаються на перші фази наступного), то динаміка макроекономічних показників має хвилеподібний вигляд: у кінці попереднього і при народженні нового циклу (криза) відбувається погіршення показників; на нижньому рівні (депресія) встановлюється короткочасна рівновага; під час поширення нового економічного циклу (пожвавлення) показники різко зростають; на верхньому рівні піднесення (процвітання, бум) — досягнення рівноваги; потім знову спад (криза) і т. д. Початковою фазою економічного циклу є криза. Вона порушує нормальний хід економічного розвитку, а всі наступні фази — відновлюють його. При цьому кожна попередня фаза утворює умови для її власного відмирання та виникнення наступної фази.
Отже, економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Піднесення змінюється спадом (кризою). Обсяги валового внутрішнього продукту, зайнятості і виробництва скорочуються. Ціни і прибутки знижуються, а безробіття зростає. За спадом виникає депресія. Зрештою досягається певна критична точка, після якої починається пожвавлення. Відновлення при цьому може бути повільним або швидким. У цьому випадку рівень виробництва підвищується, а зайнятість зростає. В міру того як пожвавлення в економіці набирає сили, зростають темпи приросту цін. Після досягнення в економіці повної зайнятості, тобто повного використання виробничих ресурсів, економіка переходить до фази піднесення. Нова смуга піднесення може означати тривалий, стійкий рівень пожвавленого попиту, збільшення кількості вільних робочих місць, підвищення життєвого рівня населення або ж швидке роздування цін і зростання спекуляції, за якими настає нова криза.
Аналіз структури економічних циклів показує, що ми маємо досить просту картину послідовної зміни фаз циклу. У. К. Мітчелл, учений, який глибоко вивчав економічні цикли, а також багато інших учених-економістів поділяють цикли на чотири фази: криза, депресія, пожвавлення, піднесення (див. рис. 2).
Рис. 2. Фази економічного циклу
Як бачимо, фаза піднесення завершується і змінюється фазою кризи (спаду) на так званій верхній поворотній точці, або «вершині». Таким же чином фаза кризи (спаду) завершується і відкриває шлях до нового піднесення через фазу депресії на кожній поворотній точці, або на «дні». Сьогодні основна увага приділяється розглядові не стільки піднесення чи кризи, скільки динамічним аспектам підвищення й зниження економічної активності. Не кожна «вершина» дає процвітання у розумінні низького безробіття, але й нижні точки, як правило, тепер не означають кризи. Кожна фаза економічного циклу, переходячи у наступну, характеризується різними економічними умовами і потребує спеціального підходу.
У процесі становлення та розвитку ринкової економіки багато уваги було приділено дослідженню причин і наслідків циклічних коливань та кризових явищ. Виникли різні теорії економічних циклів, в яких досліджувався механізм їхньої дії та шляхи стабілізації економіки. Знання цих теорій пояснює причини виникнення циклічних коливань в економіці.
Економічні цикли суттєво відрізняються один від одного за тривалістю та амплітудою коливань. Тому деякі економісти вважають, що більш реально треба говорити про економічні коливання, а не про економічні цикли. Проте водночас усі вони мають багато спільного, в них можна виявити риси належності до однієї «сім'ї».
Основними ознаками, які характеризують економічні цикли, є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумовлюють генезис і механізм його проходження. З цього погляду всі економічні цикли поділяються таким чином:
1) цикли Кондратьєва, або довгохвильові цикли, тривалість яких дорівнює сорок — шістдесят років. Їхня головна рушійна сила — радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;
2) цикли Кузнеца — їхня тривалість складає двадцять років, а рушійними силами є зрушення у відтворюваній структурі виробництва;
3) цикли Джаглера з періодичністю сім — одинадцять років як підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;
4) цикли Китчина з тривалістю три — п'ять років, що обумовлюються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах;
5) приватні господарські цикли, що охоплюють період від одного до дванадцяти років та існують у зв'язку з коливаннями інвестиційної активності.
Не можна стверджувати, що всі коливання ділової активності пояснюються дією економічних циклів. Є й сезонні коливання ділової активності (наприклад, купівельний «бум» перед новим роком тощо). До сезонних коливань схильні й деякі галузі виробництва (сільське господарство, будівництво, автомобільний транспорт та ін.).
Практично всі галузі економіки схильні до економічних коливань, але найбільшою мірою коливання виробництва та зайнятості стосуються галузей промисловості, що випускають засоби виробництва й споживчі товари довгострокового користування. Це пояснюється тим, що в коротких циклах мають місце значні коливання в темпах інвестицій у товарно-матеріальні запаси. Вони збільшуються, коли обсяги виробництва і запасів зростають відповідно до зростаючого попиту на ринку, і зменшуються, коли обсяги виробництва і запасів скорочуються. У даному випадку скорочення інвестицій зумовлює зниження доходів і прибутку, зайнятості і зменшення валового внутрішнього продукту взагалі.
У випадку довших циклів, наприклад у спорудженні залізниць, автомобільних шляхів і будівництві, коливання в темпах інвестицій викликають повільні економічні коливання та порушують економічну рівновагу. Це ж саме відбувається у випадку, коли коливається споживчий попит на товари довгострокового користування. Слід підкреслити, що цикли є насамперед результатом коливань сукупних чистих інвестицій незалежно від того, чим ці коливання викликані: чи зміною у заощадженнях, споживанні, державних витратах, чи в темпах технічних винаходів і нововведень, чи створенням депозитних грошей банківською системою.
Отже, все, що стосується вироблення і відшкодування інвестиційних товарів, товарів тривалого користування, вдосконалення техніки і технологій, зростання доходу і споживання тощо, пов'язане з внутрішніми факторами, які впливають на виникнення економічних циклів.
Причинами коливання інвестицій є зовнішні фактори (технічні нововведення, динаміка приросту населення, відкриття нових територій), а також внутрішні фактори, що зумовлюють розширення інвестицій у виробництві засобів виробництва, яке набуває здатності самопідсилюватися, тобто має кумулятивний характер. Це пов'язано з тим, що працівники, зайняті у галузях, які створюють інвестиційні товари, частину своїх доходів витрачають на придбання споживчих товарів, що дає поштовх до економічної активності ділових кіл і призводить до розширення інвестицій у цій сфері виробництва А це в свою чергу збільшує попит на інвестиційні товари, викликає подальше зростання їх виробництва і доходів працівників даного виробництва, що дає новий поштовх діловій активності.
Незважаючи на всі розбіжності відносно першопричини економічних циклів, беззаперечним с визнання того, що в кінцевому підсумку циклічні коливання в економіці обумовлюються суттєвим відхиленням сукупного попиту від сукупної пропозиції, сукупних витрат від потенційних можливостей виробництва. Головними індикаторами цих відхилень є коливання рівня виробництва, безробіття, інфляції, продуктивності праці, реальних доходів населення тощо.