26 Методи прийняття раціональних управлінських рішень.

Раціональні рішення визначаються в процесі оптимізації. Під оптимізацією управлінських рішень розуміють вибір найбільш ефективного варіанту рішення із можливих альтернатив.

У найбільш загальному вигляді функцію оптимізації можна представити так:

у = f (x1, x2, … xn),

де у – параметр, за яким проводиться оптимізація;

x1, x2, … xn – варіанти рішень (альтернативи).

Згідно з положенням американського менеджменту наука управління як механізм оптимізації рішень може реалізовуватись з допомогою наступних підходів:

Застосування наукового методу.

Використання системної орієнтації.

Застосування моделей.

Науковий метод оптимізації управлінських рішень передбачає застосування 4 етапів:

Спостереження – збір і аналіз інформації

Формування гіпо­тези – установлення залежності між скла­довими проблеми

. 3. Перевірка гіпотези – підтвердження достовірності

4.Реалізація рішення

Системна орієнтація в процесі оптимізації рішень базується на тому, що організація є відкритою системою, яка складається з взаємопов’язаних частин. В процесі своєї діяльності (перетворення) організація обробляє входи (ресурси, інформацію тощо), перетворюючи їх в продукцію, послуги, прибуток та ін. На основі вивчення цього процесу і здійснюється підбір найбільш ефективного варіанту рішення. Використання моделей дозволяє приймати рішення, при обґрунтуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають в складних умовах виробничо-господарської діяльності. Тому моделювання розглядається як найефективніший спосіб оптимізації управлінських (Теорія ігор, Дерево рішень, теорія черг тощо)

27 Охарактеризуйте загальні принципи менеджменту

Основоположний та головний принцип менеджменту є - забезпечення прибутковості бізнесу, процвітання підприємництва та максимум добробуту персоналу фірми.Однак головними принципами менеджменту є чотирнадцять принципів Анрі Файоля: 1. Поділ праці - спеціалізація робіт за рахунок скорочення кількості цілей, на які має спрямовувати свою увагу і зусилля працівник; 2. Повноваження й відповідальність - кожному працюючому мають бути делеговані повноваження, достатні для того, щоб нести відповідальність за виконання роботи; 3. Дисципліна - робітники (працівники) повинні підкорятися умовам договору між ними і керівництвом, менеджери повинні застосовувати справедливі санкції до порушників порядку; 4. Єдиноначальність - працівник отримує вказівки і звітує лише перед одним безпосереднім начальником, що забезпечує ієрархію управління; 5. Підпорядкованість інтересів - інтереси організації превалюють над інтересами індивіда; 6. Єдність дій - усі дії, що мають єдину мету, повинні бути об'єднані в групи і здійснюватися за єдиним планом; 7. Винагорода персоналу - справедлива винагорода за добру працю; 8. Централізація - це єдиний порядок в організації, що має центр керування. Доцільна децентралізація шляхом делегування повноважень; 9. Скалярний ланцюг - нерозривний ланцюг команд, по якому передаються всі розпорядження та здійснюються комунікації між всіма рівнями ієрархії (ланцюг начальників); 10. Порядок - робоче місце - для кожного працівника і кожний працівник на своєму місці; 11. Справедливість - реалізація встановлених правил і узгодження на всіх рівнях скалярного ланцюга; 12. Стабільність персоналу - установка працівникам на лояльність до організації і на довготривалу роботу. Плинність кадрів знижує роботу; 13. Ініціатива - заохочення незалежних суджень у працівників в межах делегованих їм повноважень і виконуваних робіт; 14. Корпоративний дух - гармонія інтересів персоналу і організації, єдність зусиль (в єдності - сила). Ці принципи і сьогодні не втратили своєї актуальності і задача менеджера полягає в тому, щоб знайти їм розумне застосування, а головне - правильно співвіднести їх між собою, розглядаючи їх як цілісну систему.

№ 28 Сутність комунікації та комунікативного процесу.

Комунікації – це обмін інформацією за допомогою слів, літер, символів, жестів, за допомогою яких менеджер отримує інформацію для прийняття ефективних рішень і доведення їх до виконавців. Основна роль комунікацій у поєднанні всіх функцій менеджменту, в досягненні бажаної поведінки окремих осіб чи колективу в організації.

Вертикальні комунікації відбуваються вверх і вниз в ієрархічній структурі організації. В цих комунікаціях беруть участь менеджери, їхні керівники та підлеглі. Вертикальні комунікації можуть і повинні бути двонаправленими (спрямовані зверху вниз і знизу вверх), оскільки тоді вони з активним зворотнім зв'язком є ефективніші, ніж однонапрямлені.

Горизонтальні комунікації відбуваються між колегами та співробітниками на одному рівні. Вони сприяють координації між належними ланками і відіграють головну роль у робочих командах, де є працівники різних відділів.

Процес комунікацій – це обмін інформацією між двома або більшою кількістю людей. Ефективність комунікацій залежить від якісного передавання керівником ідей та управлінської інформації і правильного сприйняття їх підлеглими. Комунікації забезпечують рух інформації в ланцюгу: відправник, канал, одержувач, зворотний зв’язок. Відправник – це керівник або організація вищого за ієрархією рівнем. Канал – це спосіб передавання інформації від однієї людини до іншої. У кожній організації присутні офіційні (формальні) або неофіційні (неформальні) способи.  Одержувач – це підлеглий працівник або нижча за ієрархічним рівнем організація. Зворотний зв’язок – це уточнення зрозумілості керівником відправленої управлінської інформації і чи немає потреби у її повторності.Комунікаційний процес здійснюється в кілька етапів: зародження ідеї; кодування інформації і вибір каналу передавання; передавання ідеї; декодування (розшифровування символів відправника мовою отримувача); здійснення зворотного зв'язку (відправник і отримувач міняються комунікаційними ролями).