29.Визначте склад загальних і конкретних функцій менеджменту.

Функції менеджменту - сукупність дій і операцій, які здійснює менеджмент організації з метою узгодження спільної діяльності її працівників у процесі досягнення цілей організації.

А Файоль серед функцій менеджменту виділяв планування, органіізування, розпорядництво, координування, та контролювання вважаючи їх складовими адміністративної функції організації, які реалізує управлінській апарат.

У сучасній управлінській науці виокремлюють від чотирьох до п’яти загальних функцій менеджменту: планування, організування, мотивування, контролювання, визначення цілей, прогнозування, регулювання,координування, облік, аналіз, реалізація (упавлінських рішень). комунікація інформація, робота з кадрами керівництво й лідерство.

В організованих системах з високим рівнем поділу праці діяльність працівника залежить від діяльності його співробітників і, як наслідок, існує диференційований комплекс функцій менеджменту. Він відображає комплекс робіт із управління соціально-економічною системою, які виконують лінійні та функціональні менеджери і підпорядковані їм управлінські працівники.

Сукупність однороідних операцій і дій у процесі менеджменту можна може бути відповідно згрупована у певні підкомплакси, кожний з яких називають загальною функцією менеджменту.

Загальна функція менеджменту - частина управлінського циклу, якій властивий регулярний вид діяльності органів управління і яка визначає спеціалізацію управлінської праці незалежно від сфери діяльності господарюючого суб’єкта.

Загальні функції менеджменту повинні охоплювати управлінську діяльність його суб’єкта і не дублюватися.

Конкретна (спецефічна) функція менеджменту – функція виокремлена відповідно до завдань управління діяльністю організації, або конкретних стадій виробничого процесу, або за спрямованістю на конкретні чинники виробництва.

За ознакою впливу на всі сфери діяльності організації виокремлюють такі конкретні функції: перспективне, поточне економічне та соціальне планування: організація робіт зі стандартизації: облік і звітність; економічний аналіз.За ознакою впливу на окремі стадії виробничого процесу – управління технічною підготовкою виробництва; організація виробництва; управління технологчними процесами;оперативне управління виробництвом; збут продукції.

30. Види комунікацій і трансакцій.

Термін комунікація походить від латинського слова «communis», що в перекладі на українську мову означає «загальне», тобто той, хто передає інформацію, хоче встановити «загальність» з тим, хто її отримує. Комунікації – це обмін інформацією за допомогою слів, літер, символів, жестів, за допомогою яких менеджер отримує інформацію для прийняття ефективних рішень і доведення їх до виконавців. Основна роль комунікацій у поєднанні всіх функцій менеджменту, в досягненні бажаної поведінки окремих осіб чи колективу в організації. Види комунікаціі:

Комунікації між організацією і середовищем. Організації використовують різноманітні засоби для комунікації із зовнішнім середовищем. З наявними і потенційними споживачами своєї продукції вони спілкуються за допомогою реклами та інших програм просування товарів на ринок. .

Міжрівневі комунікації та організації. Інформація передається всередині самої організації з рівня на рівень у межах вертикальної комунікації. З вищих рівнів підлеглим повіломляють про поточні і конкретні завдання, зміну приоритетів.

Комунікація між різними віцдділами. Оргагізацію утворюют багато підрозділів, тому горизонтальний обмін інформацією між ними потрібний для координації завдань і дій. Оскільки організація є системою взаємов’язанних елементів, кервництво повинне добиватися злагодженної їх роботи..

Комунікації між керівником і підлеглим. Важливим компонентом комунікації у процесі управління є організацією між керівником і підлегдим як вертикальний обмін інформацією. Цей тип є основою комінікативної діяльності керівника.Обмін інформацією між керівником і підлеглим стосується уточнення завдань, приоритетів і очікуваних результатів, залучення до вирішення завдань підрозділів, обговорення проблем єфективності роботи, визнання і винагород.

Трансакція – словесний чи безсловечний обмін між вдома людьми, який утворюється з подразнення (наприклад запитання) і реакції (наприклад відповідь) між певними станами «Я».

Здебільшого трансакції у комунікаціях аналізують, використовуючи модель станів «Я». При цьому передбачають, що кожну людину формують три різні стани: - «Я» батько «Я» - дорослий, «Я» - дитя.

«Я» батько – Цей стан особистості зумовлює поведінку, аналогічну батьківській. Він містить усі ознаки ном, забарон, принципівта ідеалів і пов’язаних із цим подій з ранньго дитинства.Критичний стан «Я» батько це стан який диктує що треба робити що ні.

«Я» - дорослий. Такий стан особливості характеризують продумані і обгррунтовані раелії. Він не залежить від віку людини, формуючись приблизно з пя’ти років. І як правило йгого розвиток триває до кінця життя..

«Я»- дитя поводитсья як дитина з дорослим. Проявляється цей стан у відповідних манерах поведінки, які властиві іноді й дорослим .Я Дитя це найсильніший первинний стан який не можна придушити ні вихованням ні іншими заходами.