- •Політекономія
- •2.Продуктивні сили суспільства та показники їх розвитку. Виробничі відносини: суть, система та структура.
- •Фаза власне виробництва:
- •3.Товарне виробництво. Причини виникнення та характерні риси.
- •4.Економічні потреби та інтереси суспільства. Закон зростання потреб.
- •1)За способом задоволення потреби поділяються на суспільні, колективні та особисті.
- •2) За ступенем реалізації:
- •3) За формою вираження виокремлюють матеріальні та духовні потреби;
- •4) За критерієм раціональності потреби поділяються на:
- •5.Основні фактори виробництва. Робоча сила та її властивості.
- •6.Товар і його властивості. Теорія вартості: трудова, маржиналістська і неокласична.
- •7. Власність як економічна категорія. Структура власності та її історичні типи, види і форми власності.
- •8.Гроші та їх суттєві риси.Функції грошей.
- •9.Класифікація ринків: олігополістичний та ринок чистої конкуренції
- •10. Перетворення грошей у капітал.Робоча сила, її вартість та споживча вартість. Капітал як економічна категорія товарного виробництва: теорії капіталу.
- •11. Суть і основні риси суспільного відтворення
- •12. Необхідність і сутність позичкового капіталу. Позичковий процент.
- •13. Кредит як форма руху позичкового капіталу. Форми кредиту.
- •14. Суть підприємництва та умови його існування
- •15. Суть та види витрат виробництва. Собівартість.
- •16. Специфіка міжнародних економічних відносин та їхні основні форми.
- •17. Аграрна сфера виробництва та її особливості. Форми господарювання у сільському господарстві.
- •18. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Функції ринку.
- •19. Прибуток і його суть. Норма і маса прибутку та фактори, що на них впливають.
- •Теорії та види прибутку
- •20.Загальні риси, структура і суперечності розвитку сучасного світовогогосподарства
- •Конкуренція та її суть. Функції і форми конкуренції.
- •Економічне зростання. Його показники, значення та фактори.
- •Закономірності формування та розвитку монополістичного капіталізму. Суть і форми монополій. Антимонопольне законодавство.Виникнення монополій та їх форми.
- •24. Зміст та об'єктивні чинники перехідного стану. Риси і типи перехідноїекономіки.
- •2.Історія розвитку макроекономіки як економічної науки.
- •3.Макроекономічні показники та методи їх розрахунку.
- •4.Дати порівняльну характеристику системи балансу народного господарства (бнг) та системи національних рахунків
- •5.Валовий внутрішній продукт та валовий національний продукт. Методика їх розрахунку.
- •6.Національний дохід і національне багатство: рівень цін та їх вплив на національний дохід
- •7.Індикатори макроекономічної нестабільності: інфляція безробіття
- •8. Циклічність як форма економічного розвитку. Фази циклу
- •9.Антициклічна політика держави. Особливості анти циклічної політики в умовах спаду та перевиробництва.
- •10. Сукупний попит, крива сукупного попиту та чинники, що на неї впливають.
- •13.Рецесійний та інфляційний розрив як показники не рівноважного стану економіки.
- •14. Необхідність, сутність та методи державного регулювання
- •15. Кейнсіанська теорія як теоретична база державного реглювання.
- •16. Сутність та види фіскальної політики
- •Основні функції фіскальної політики
- •Види фіскальної політики
- •17. Сутність та механізм функціонування грошового ринку
- •18. Грошово-кредитне регулювання економіки: монетарна політика
- •19.Банківська система.
- •20.Сутність зовнішньоекономічної діяльності, її характерні риси.
- •21.Вплив зовнішньої торгівлі на ввп: міжнародні торговельні організації.
- •22.Платіжний баланс та валютний курс.
- •23.Ринок праці та механізм його функціонування.
- •24.Державна політика зайнятості населення.
- •Історія
- •1.Господарський розвиток Стародавнього Єгипту та його відображення в пам`ятках економічної думки.
- •2.Східна цивілізація та її характеристика. Історичні форми господарств. Економічна думка давньої Індії: Артхашастра (іv ст.. До н. Е.)
- •3.Характерні риси господарської системи Давнього Риму та шляхи її еволюції.
- •5.Основні риси господарського розвитку та економічного розвитку думки Давньої Греції.
- •6.Умови виникнення і загальна характеристика класичної політичної економії. Економічні погляди у. Петті та п. Буагільбера.
- •7. Історичні умови винекнення та суть фізіократизму. Основні представники фізіократів ф.Кене, а.Тюрго
- •8. «Економічна таблиця» ф.Кене та її значення для економічної науки
- •9. Формування феодального землеволодіння в Західній Європі. Його основні форми
- •10. Феодальне землеволодіння: форми, характер. Основні категорії залежних селян у Київській Русі.
- •11. Основні положення і особливості селянської реформи 1861 р. В Україні та її наслідки
- •12. Формування мануфактурного виробництва. Мануфактура та її види. А. Сміт економіст мануфактурного періоду, його внесок в економічну науку.
- •13. Українська економічна думка пореформеного періоду м. Бунге. Демократична економічна думка представників Галичини. І. Франко, м. Драгоманов.
- •15. Економічний розвиток українських земель у складі Польської та Литовської держав (15-17 ст.). Висвітлення цих процесів у документальних джерелах «Устава на волоки», «Литовські статути».
- •16. Столипінська аграрна реформа і спроби її реалізаціїї в Україні.
- •17. Економічні наслідки Версальської угоди. Плани Дауеса та Юнга. Їх суть і мета.
- •18. План Маршлалла як програма ринкового відображення, економіки Європи, його сутність і значення.
- •19.План Маршалла як програма ринкового відображення, економіки Європи, його сутність та значення.
- •20.Світова економічна криза 1929-1933 рр. Та шляхи виходу з неї. «Новий курс» ф.Д. Рузвельта та його теоретична основа.
- •21.Основні школи маржиналізму. Їх внесок у розвиток світової економічної теорії.
- •22.Економічне піднесення у фрн. Л. Ерхард та його господарські реформи.
- •23.Розвиток теорії монетаризму м.Фрідмена у другій половині XX ст., принципи і наслідки.
- •24.Теорія суспільного розвитку й. Шумпетера. Теорії монополії і конкуренції.
- •25.Теоретико - методологічні засади та основні напрямки раннього інституціоналізму в сша. Т. Веблен, Дж. Коммонс, у. Мітчелл.
20.Світова економічна криза 1929-1933 рр. Та шляхи виходу з неї. «Новий курс» ф.Д. Рузвельта та його теоретична основа.
Економічна криза 1929-1933 рр. була світовою. Вона порушила економічні зв’язки, призвівши до значного скорочення промислового виробництва. В1929 році вона почалася в США, далі поширилася на Латинську Америку, Західну Європу, інші країни Азії та Африки. Першою ознакою кризи вважають різке падіння цін на акції Нью-Йоркської біржі 24 жовтня 1929р. Насамперед, криза охопила важку індустрію. Все промислове виробництво, торгівля, національний доход знизилися вдвічі, відбувалося масове банкрутство фірм, росло безробіття. Це була криза перевиробництва, щоб стримати падіння цін, скоротити запаси товарів по всій країні, було вжито заходів щодо їх фізичного знищення. Спалювали пшеницю, каву, бавовну; молоко виливали в річки.
Внутрішньою причиною кризи вважають відсутність державного контролю за промисловістю і сільським господарством. Тільки в 1932 році новообраний президент США Ф.Д.Рузвельт впровадив ефективну антикризову програму. Його „новий курс” на оздоровлення країни підтримали всі верстви населення. Цей план, насамперед, приділяв увагу сфері торгівлі та кредиту. Одночасно зі скороченням обсягів виробництва підвищувалися ціни на виготовлену продукцію. За допомогою позик і державних субсидій були оздоровленні: банківсько-фінансова система та ослаблені кризою підприємства. Передбачалося ліквідувати безробіття за рахунок „повної зайнятості". Вперше було прийнято широкомасштабні акції державного контролю над економікою країни. Зокрема, згідно із Законами «Про відновлення національної промисловості» та «Про регулювання сільського господарства», контролювалися галузеві підприємства, які погоджувалися на обмежений випуск своєї продукції. Усі галузі промисловості були поділені на 17 груп. Вони прийняли „Кодекс чесної конкуренції”, згідно з яким партнери встановлювали розмір виробництва, ціну, ділили між собою ринки збиту, визначали рівень заробітної плати робітникам та службовцям.
У сфері сільського господарства „новий курс” був спрямований на припинення процесу розорення дрібних фермерів, планувалося підвищити ціни на їх продукцію, скорочуючи обсяги виробництва та площі посівів. За тимчасові збитки фермери одержували від держави відповідну компенсацію. За допомогою цих дотацій вони впроваджували новітні технології, техніку.
Адміністрація Рузвельта вирішила важливу соціальну програму: була введена мінімальна заробітна плата, безробітним виплачували допомогу.
21.Основні школи маржиналізму. Їх внесок у розвиток світової економічної теорії.
Маржиналізм відомий під назвою теорій граничної корисності та граничної продуктивності, перетворився на самостійну течію буржуазної політекономії в другій половині ХІХ ст.Основна ідея маржиналізму — це дослідження граничних екон величин як взаємозв'язаних явищ екон системи на рівні фірми, галузі (мікроекономіка) та національної економіки (макроекономіка).
З погляду методології головними принципами маржиналізму є: 1) ідеологічна нейтральність аналізу, тобто звільнення його від впливу ідеології та відокремлення від конкретно-екон дисциплін для з'ясування універсальних закономірностей, незалежних від місця і часу (щоб підкреслити «відстороненість» своїх досліджень, мар-жиналісти, починаючи з В. С. Джевонса і А. Маршалла, почали вживати замість терміна «political economy» нейтральніший — «economics»); 2) перегляд предмета дослідження: провідною стає проблема раціонального розподілу обмежених ресурсів; 3) методологічний індивідуалізм, тобто пояснення економічних явищ поведінкою окремих індивідів, розгляд суспільства як сукупності індивідів, економіки як системи взаємозалежних суб'єктів господарювання, а економічних закономірностей як наслідку взаємодій індивідуальних рішень, основаних на вільному виборі суб'єктів; 4) статичний підхід, оскільки досліджується не те, як змінюється економіка, а те, як вона улаштована, як може існувати і не руйнуватися система, котра складається з індивідів, що керуються власними інтересами; 5) рівноважний підхід; 6) економічна раціональність, яка означає максимізацію суб'єктами господарювання своїх цільових функцій; 7) граничний аналіз; 8) математизація, тобто широке використання математичних методів, зокрема диференціального числення.
Маржиналізм не був абсолютно однорідною течією, він складався з кількох шкіл — австрійської, кембриджської (англійської), американської та лозаннської., шведської школи
Австрійська школа маржиналізму
Основні представники: Карл Менгер (1840-1921), Ойген фон Бем-Баверк (1851-1914), Фрідріх фон Візер (1851-1926)
1. Загальна характеристика
Австрійська школа маржиналізму значною мірою відрізняється від інших течій маржиналізму. Ця відмінність обумовлена наступними особливостями австрійської школи.
а) Більший акцент - у порівнянні з іншими школами маржиналізму - на суб'єктивізмі і психологізмі.
б) Більший акцент на сфері споживання і більшу зневагу сферою виробництва - У порівнянні з іншими школами маржиналізму.
в) Проходження «принципом вихідної категорії», характерному для класичної політичної економії.
г) Розуміння економічної науки як науки, що досліджує причинно-наслідкові, а не функціональні зв'язку.
д) Якісний характер економічного аналізу. При цьому представники австрійської школи маржиналізму негативно ставилися до використання графічних та алгебраїчних методів аналізу.
е) Трактування економічних феноменів як результатів спонтанних процесів (це характерно для К. Менгера).
ж) Відмова від трактування ринкового господарства як рівноважної системи.
Кембриджська школа Його засновник – А. Маршалл Послідовниками Маршалла були А. Пігу та Д. Робертсон. Головні ідеї кембріджської школи переважно суб'єктивно-психологічний підхід до розуміння економічних категорій, відмова від пошуку об'єктивно існуючих економічних законів, прагнення використовувати фінансово-кредитні важелі для формування теоретичної основи і втручання держави в економіку. Характерним для представників цієї школи було з'ясування економічних явищ за допомогою математичних методів, оскільки, на їхню думку, багато економічних категорій виникли й розвивались еволюційно внаслідок кількісних змін і мають економічну побудову. У 1890 побачила світ відома праця Маршалла "Принципи політичної економії". В ній автор виступив проти Марксової теорії трудової вартості і запропонував теорію ціни. На основі теорії ціни Маршалл обґрунтовував можливість безкризового розвитку економіки, а безробіття характеризував як випадкове явище Маршалл запровадив категорії, які використовуються в сучасній економіці Заходу "еластичність попиту", "надлишок попиту", "квазірента" та ін. Послідовник Маршалла А. Пігу, досліджував питання розподілу та обміну, одним із перших почав розвивати концепцію держави "загального благоденства", обстоював державне втручання в економічні процеси. Прихильником традицій кембріджської школи був Д. Робертсон У працях, що побачили світ у 1922-59, він приділяв увагу питанням грошей та використання грошово-кредитних важелів для регулювання промислового розвитку, запобігання кризам і безробіттю, був прибічником запровадження громадських робіт, накопичення державних запасів сировини, податкових пільг і гнучкої фіскальної політики держави як засобу державного втручання в економіку.
Американська школа маржиналізму , Кларк.
Наприкінці XIX ст. з'являється своєрідний амери-канський варіант теорії граничної корисності. Засновник - професор Колумбійського університету Джон Бейте Кларк (1847 — 1938).
Основні праці «Філософія багатства» (1889), «Розподіл багатства» (1899). «Проблеми моно- полій» (1901). «Суть ек-ної теорії» (1907). Кларку належить авторство так званого з-ну спадної прод-сті праці й капіталу, що його вчений поклав у основу власної теорії граничної прод-сті.
Спираючись на методологічні принципи австрій-ської школи стверджував, що основними факто-рами розв-ку ек-ки є технологічний і моральний, а її основу становить окреме ізольоване госп-во.
Заслуга Кларка - намагався знайти принцип розподілу доходу, критерій, який визначав би частку кожного фактора в продукті. Концепцію спадної кор-сті переносить на виробничі фактори, замін-юючи теорію поведінки спож-ча, теорію спожив-чого попиту теорією вибору вироб-их факторів. Кожний під-ць прагне відшукати таку комбінацію факторів, яка забезпечує мінімум витрат і макси-мум доходів.
Гол теор вчення про статику та динаміку
Економ динаміка-наука про відхилення економіки від стану рівноваги а також про перехід економіки з одного стану в інший
Ек статистика-це наука рівноваги в економіці яка дозволяє всебічно вивчити статичні економічні закони
Шведська школа
засновником цієї економічної школи був К. Вікселль, а и наивщомі-шими представниками — Г. Мюрдаль, Е. Ліндзль, Е. Лундберг, Б. Олін. вони були прихильниками маржиналізму й принципу загальної економічної рівноваги, сприяли активному використанню математики в економічних дослідженнях. Наукові розроблення цих учених так чи інакше були пов'язані із взаємозв'язками грошей, процента і цін. Стокгольмська школа, яка заявила про себе в 20 30-х роках XX ст., основну увагу зосередила на проблемах економічної динаміки, нерівноваги й невизначеності.
Праці К. Вікселля (1851—1926), основними з яких є «Цінність, капітал і рента» (1893), «Процент і ціни» (1898) та «Лекції з політичної економії» (1901, 1906), відзначаються новими підходами до дослідження низки економічних проблем. Головний внесок Вікселля полягає в розвитку теорії розподілу на основі концепції граничної продуктивності й спробі інтеграції грошей у схему Л. Вальраса, що уможливлювало дослідження коливань їхньої вартості у зв'язку зі змінами рівня ділової активності. Тим самим було запропоновано новий підхід до проблеми динаміки. Необхідно, користуючись рекомендованою літературою, докладно розглянути аналіз Вікселлем проблеми динаміки цін для розкриття механізму їхнього руху за умов «грошової економіки».
Основною змінною моделі грошової економіки Вікселля є співвідношення ринкової процентної ставки і «природної» ставки, а центральним механізмом цієї моделі — так званий кумулятивний процес. Тому вивчення концепції кумулятивного процесу має неабияке значення. Г. Касселя (1866—1945), праця якого «Природа і необхідність процента» (1903) була визнана важливим етапом розвитку теорії процента і грошей. В іншій праці — «Теорія суспільного господарства» («Теорія соціальної економіки») він уперше запровадив до економічного аналізу поняття збалансованого зростання, за якого структура економіки не змінюється, оскільки всі її компоненти зростають однаковими темпами, що дорівнює темпу зростання населення. У центрі уваги Г. Касселя була також проблема торговельно-промислового циклу.
Математична школа в ПЕ. Теоретичні мо-делі Вальраса,Парето.
Математичні концепції ПЕ беруть початок у пра-цях Курно і спираються на теорії суб'єктивної кор-сті та прод-сті факторів В. Виникнення мате-матичної концепції ек-ної рівноваги зумовлене перетворенням кап-зму на розвинуту госп-ку сис-му з високим рівнем взаємозв'язку та одноріднос-ті всіх її частин і елементів, а також розв-ком ма-тематики. Самостійність і конструктивність математич-ного методу – це не тільки метод описування, а й метод к-ного і якісного досл-ня.
У цілісному вигляді мате-матичну теорію ек-ної рівноваги репрезентують праці великого француза Леона Вальраса (1834 — 1916). Головне у його творчості – опрацю-вання теорії макроек-ної рівноваги. Рівновагу хар-ризував як стан, за якого ефективний попит і пропозиція вироб-их послуг є рівними, існує пос-тійна стійка ціна на ринку продуктів і продажна ці-на продуктів = витратам, втіленим у вироб-их послугах. 2-і 1-і умови належать до рівноваги обмі-ну, 3-я — до рівноваги В.
Отже, в основу математичної моделі Вальра-са покладено ринковий підхід до ек-них явищ. Рівновага в економіці не зводиться до ринкової рівноваги, але її можна досягнути тільки через ринковий механізм, через обмін. Основний істру-мент у цьому механізмі — ціна. Вирівнювання по-питу і пропозиції товарів відбувається за допомо-гою пошуку взаємоприйнятних цін, які є цінами рівноваги. Рівноважна ціна встановлюється у то-чці рівноваги між кор-стю товарів і витратами на їх В. Ціна є регулятором пропорцій обміну. Вона забезпечує сполучення ступеня кор.-ті споживної в-сті з рівнем витрат.
Основні з-ни, що забезпечує рівновагу:
1) товари одного класу на ринку повинні мати тільки 1-у ціну; 2) ціна товару зрівнює к-ть запро-поновану і к-ть споживану; 3) ціна має забезпечу-вати максимальне задоволення і покупцеві, і продавцю.
Вільфредо Парето (1848—1923) — італієць. Головна ідея полягала у створенні ек-ної теорії, «очищеної» від понять цінності й кор-сті. ПЕ має вивчати механізм встановлення рівноваги між потребами людей та обмеженими ресурсами для їхнього задоволення. Намагаючись теоретично обгрунтувати модель взаємозалежності всіх ек-них факторів, що впливають на сус-не В і спож-ня, він широко користувався математичними методами аналізу. Теорія добробуту або теорія ек-ного оптиму-му - оптимальний розподіл ек-них ресурсів і благ, що виробляються.