23.Ринок праці та механізм його функціонування.

Ринок праці- це сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу спеціального товару-роб сила. Попит визначає підприємець та на нього впливають:

-обсяг попиту на товари та послуги що виробляються працівником , так як попит на будь-який ресурс похідний від попиту на блага що випускаються за допомогою цього ресурсу

-рівень з\п -ступінь заміни капіталу працею в процесі виробництва -фаза економічного циклу -науково-технічний прогрес, він діє двояко

Пропозицію на ринку праці визначає сам найманий працівник, фактори:

-демографічний -рівень економ активності різних груп трудових ресурсів - пенсійний вік - іміграція трудового населення -тривалість роб дня -роль профсоюзів

Існує 2 осн теорії рівноваги на ринку праці

Класична- утворюється в точці перетину попиту і пропозиції. В цій точці встановлюється рівноважна заробітня плата при рівноважній кількості роб сили

Знижується зп , збільшується попит на робочу силу/ якщо збільшується з/птоді попит на роб силу знижується

За класичної теорії проблема безробіття та встановлення рівноваги досягається через механізм ринкового саморегулювання. І тому держ втручання не повинно бути.

Кейнсіанська Теорія –стверджує що в ринковій економіці відсутні механізми які гарантують повну зайнятість населення.

Для досягнення рівноваги на ринку праці потрібно щоб держава систематично втручалась в економіку. Держава повинна збільшувати сукупний попит. Держава повинна впливати на сукупний попит тоді відбувається зсув кривої і змінюється рівновага заробітної плати, а це збільшує державні витрати. Кейнсіанське трактування на ринку праці характеризує тілько короткостроковий період. Причинами існування безробіття є теорія ефективної (стимулюючої з/п)

Ефективна з/п –це з/п яка перевищує рівноважний рівень та стимулює працівників до більш продуктивної праці

24.Державна політика зайнятості населення.

Політика зайнятості — сукупність заходів прямого і непрямого впливу на соціально-економічний розвиток суспільства загалом і кожного з його членів зокрема. Вона має декілька рівнів: державний, регіональний і локальний.

Державне регулювання здійснюється мережею спеціальних державних установ для підтримання прийнятного рівня зайнятості, підвищення мобільності робочої сили, створення нових робочих місць.

На сьогоднішній час можливо виділити три основні моделі державної політики зайнятості.

Європейська модель — це скорочення числа зайнятих при підвищенні продуктивності праці і, як наслідок, зростання доходу. Така політика передбачає дорогу систему допомоги для великої кількості безробітних.

Скандинавська модель — це забезпечення зайнятості практично всіх трудящих шляхом утворення робочих місць в державному секторі з середніми умовами оплати праці. Така політика розрахована в основному на державні кошти, при дефіциті яких наступає спад виробництва, що спричиняє звільнення.

Американська модель орієнтується на утворення робочих місць, які не потребують високої продуктивності, для значної частини економічно активного населення. При такому підході безробіття формально зменшується, але збільшується кількість людей з низькими доходами.

При впровадженні держ політики зайнятості необхідно дотримуватися таких принципів:

-забезпечувати рівні можливості всім громадянам

-створення нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва

- добровільність праці

Методи регулювання зайнятості

-Активні – створення додаткових сфер зайнятості , проведення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації

-посилення територіальної та професійної мобільності

-субсидіювання частини затрат пп. На з/п, перепідготовку та підвищення кваліфікації

Пасивні –часиково відшкодовує безробітнім їх втрати доходу( допомога(пособие) по безробіттю)

Основними напрямками сучасної державної політики зайнятості населення є: – збереження наявних та створення нових високопродуктивних робочих місць;

– формування професійно-кваліфікаційного складу робочої сили відповідно до потреб ринку праці;

– забезпечення активної участі у міжнародному розподілі праці;

– створення умов для розвитку самозайнятості населення та підприємницької ініціативи, поширення вторинної зайнятості працездатного населення;

– створення правової основи соціально-трудових відносин на селі, що виникають внаслідок розпаювання та передачі землі у приватну власність;

– підтримка регіонів, у яких склалася критична ситуація на ринку праці, шляхом створення механізму сприяння розвитку колишніх депресивних територій;

–сприяння працевлаштуванню не конкурентноздатних на ринку праці верств населення (осіб з обмеженими фізичними можливостями, молоді, жінок, осіб, які звільняються з місць позбавлення волі або примусового лікування) і створення надійного економічного механізму забезпечення їх зайнятості;

– забезпечення роботою працездатних осіб із сімей з дітьми;

• розвиток громадських робіт, що оплачуються за рахунок бюджетів.