23.Розвиток теорії монетаризму м.Фрідмена у другій половині XX ст., принципи і наслідки.

Монетаризм - макроекономічна теорія, згідно якої кількість грошей в обігу є визначальним фактором розвитку економіки. Одне з головних напрямків неокласичної економічної думки. Виник в 1950-і роки як ряд емпіричних досліджень в галузі грошового обігу.

У 1950 році М. Фрідман очолив проект в рамках Національного бюро економічних досліджень з вивчення грошового фактора в діловому циклі. В результаті інтенсивних емпіричних досліджень в 1956 році виходить його знаменита стаття «Кількісна теорія грошей: нова версія»

У 1963 році виходить знаменита робота Фрідмана, написана ним у співавторстві з Д. Мейселменом «Відносна стабільність швидкості грошового обігу та інвестиційний мультиплікатор в Сполучених Штатах за 1897-1958 рр..» Автори статті критикували стабільність мультиплікатора витрат в кейнсіанських моделях. На їхню думку, номінальні грошові доходи залежали винятково від коливання пропозиції грошей. Відразу ж після виходу статті, їх точка зору була піддана жорсткій критиці з боку багатьох економістів. При цьому головною претензією була слабкість математичного апарату застосовуваного в даній роботі.

Принципи:

-Регулююча роль держави в економіці повинна бути обмежена контролем над грошовим обігом;

-Ринкова економіка - саморегулююча система. Диспропорції та інші негативні прояви пов'язані з надмірною присутністю держави в економіці;

-Грошова маса впливає на величину витрат споживачів, фірм. Збільшення маси грошей призводить до зростання виробництва, а після повного завантаження потужностей - до зростання цін та інфляції;

-Інфляція повинна бути пригнічена будь-якими засобами, в тому числі і з допомогою скорочення соціальних програм;

-При виборі темпу росту грошей необхідно керуватися правилами «механічного» приросту грошової маси, яке відображало б два чинники: рівень очікуваної інфляції; темп приросту суспільного продукту.

-Число державних регуляторів скорочується до мінімуму. Виключається або знижується роль податкового, бюджетного регулювання.

Недоліки

Монетаристи є прихильниками вільного ринку, а державне управління вважають шкідливим для індивідуальної ініціативи та неефективним.

Вони роблять ставку на регулювання сукупного попиту шляхом зміни грошової пропозиції в країні методами кредитно-фіскальної політики. За монетаристами рівень господарської активності визначається кількістю грошей, що перебувають в обігу.

Концепція монетаризму і теорії "економіки пропозиції" були покладені в основу неоконсервативної економічної політики, яку проводили Р.Рейган і М.Тетчер у 80-х роках. Однак неоконсервативна модель державного регулювання економіки, яка була розрахована на досконалу конкуренцію, виявилась неспроможною розв'язати складні соціально-економічні завдання ринку. Тому в чистому вигляді вона сьогодні ніде не використовується.

24.Теорія суспільного розвитку й. Шумпетера. Теорії монополії і конкуренції.

Його основні роботи "Сутність і основний зміст теоретичної та політичної економії", "Історія економічного аналізу", "Теорія економічного розвитку", "Капіталізм, соціалізм і демократія".

Він вважав, що найбільш вдалою в той час концепцією в політекономії була теорія загальної ек. рівноваги Вальраса. Але він бачив у ній і істотний недолік, який був у тому, що теорія ек. рівноваги відбила статистичне стан економіки і не враховувала факторів розвитку ек. процесів.

Рушійною силою розвитку в його теорії є підприємець, визначальними рисами якого є не права власності, а особисті якості - ініціативність, далекозорість, авторитет, готовність до ризику.

Відсоток є ціною, оплачуваної за придбання нових продуктивних сил прибутку. Прибуток також є винагородою за активність підприємця. Принциповою рисою капіталізму Шумпетер вважав діяльність підприємця-новатора. Капіталізм він розумів як власне підприємницьку систему класичного типу, яка базується на дрібній і середній власності.

З розвитком капіталістичної системи відбувається нагромадження багатства, його інституціоналізація, виникають великі корпорації, зростає роль держави в ек. життя, що, на думку Шумпетера, є ознаками розкладу, кризи капіталізму. У першу чергу відбувається відмирання функції підприємця у зв'язку з накопиченням могутності великого бізнесу внаслідок технічного прогресу. Нова фаза капіталізму характеризується руйнуванням його соціальної бази під впливом масового акціонування власності, яке знищує індивідуального власника. Досконала конкуренція для суспільства - стимул ля мінімізації витрат і максимального наближення оплати праці до її граничної продуктивності. Для підприємця - це стимул для мінімізації витрат і максимізації прибутку. Ефективна конкуренція - конкуренція нового типу, побудована на новаторстві. Головним агентом ефективної конкуренції є підприємець-новатор, а її важливою умовою - монополізація виробництва, яка дає можливість накопичувати гроші для здійснення інноваційних програм. Для ек. розвитку все більше необхідними стають великі капітали. Шумпетер стверджував, що монополії у чистому вигляді не існує. Більш важливою для ринку, для економіки є олігополія. Він стверджував, що олігополія сприяє технічному прогресу. Теорія інновацій Шумпетера створила можливість узгодження вільної конкуренції та монополії. Він виводить поняття конкуренції за межі товарного світу й ринкових відносин. Він визнавав, що його трактування конкуренції не спрямована на вирішення проблеми ринкової рівноваги.