2.Обгрунтування доцільності виробництва продукції.

Для цього розраховують показники:

–попиту: величина попиту,співвідношення попит-ціна, темп росту збуту,потенційний і фактичний попит;

–прогнозу витрат: загальні,змінні та постійні витрати,структура витрат,погноз рості витрат

–конкуренції: стан підприємтсва на ринку,аналіз конкурентів та ринків збуту,обгрунтування конкурентноздатності підприємства та його послуг.

–інвестування: період окупності,обсяг та термін інвестицій, оцінка ризиків;.

На основі цих даних приймається рішення про доцільність чи недоцільність діяльності.

3.Призначення та сутність кореляційно-регресійного аналізу.

Основна задача методу кореляційно-регресійного аналізу – оцінка тісноти (сили) кореляційноо зв’язку (зв’язку між двома випадковими величинами Х та У, що не знаходяться у тісній функціональній залежності) між результативним фактором і факторами – аргументами.Ця залежність характеризується функцією,яка може бутипрямою,параболічною,і опписується математичним рівнянням.

Мірою критерію тісноти зв’язку є коефіцієнт кореляції, їх існує кілька видів. Найбільшого поширення набуває коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона, який припускає нормальний закон розподілу спостереження.

Лінійний коефіцієнт кореляції змінюється в межах від – 1 до +1. Для оцінки ступеня взаємозв’язку використовують шкалу чеддока (якісна оцінка коефіцієнта кореляції).

Якщо | r | = 0,1-0,29 – слабка кореляція;| r | = 0,3-0,49 – помітна кореляція;| r | = 0,5-0,69 – помірна кореляція;| r | = 0,7-0,89 – висока кореляція;| r | = 0,9-1 – дуже висока кореляція.

Від’ємне значення лінійного коефієнту кореляції свідсить про наявність зворотнього зв’язку.

Основне завдання кореляційного і регресійного методів аналізу зв’язку полягає в аналізі статистичних даних для виявлення математичної залежності між досліджуваними ознаками і встановлення за допомогою коефіцієнта кореляції числової порівняльної оцінки щільності взаємозв’язку.

Таким чином, регресійно-кореляційний метод аналізу вирішує два основні завдання:

- визначає за допомогою рівнянь регресії форму зв’язку між варіацією ознак X i Y,

- встановлює ступінь щільності зв’язку між ознаками.

Задача

Коефіціент оперативної роботи: Кор=(No+Nд)*Ті/( Nз*Ті)=24*5/(36*5)=0,67

Коефіцієнт втрат часу по залежним від працівника причинам: Кзр=(Тптд+ Т^фвоп)*Ті/( Nз*Ті) =5*5/(36*5)=0,14

Коефіцієнт втрат часу по незалежним від працівника причинам: Кзр=(Тпо+ Ттп)*Ті/( Nз*Ті) =6*5/(36*5)=0,17

Для покращення використання робочого часу слід передусім раціонально організувати виробничий процес для скорочення втрат робочого часу по організаційним причинам, а також покращити дотримання працівниками трудової дисципліни.

29.5.Класифікація та характеристика вантажів за небезпекою їх транспортування

Перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом є специфічним видом перевезень, враховуючи потенційну небезпеку вантажів, що перевозяться.

Небезпечні вантажі кожного класу відповідно до їх физико-хімічних властивостей, видами і ступенем небезпеки при транспортуванні розділяються на підкласи, категорії і групи приведені далі.

КЛАС 1 — вибухові матеріали, які по своїх властивостях можуть вибухати, викликати пожежу з вибуховою дією, а також пристрої, що містять вибухові речовини, і засоби підривання, призначені для справляння піротехнічного враження;

КЛАС 2 — гази стислі, зріджені охолоджуванням і розчинені під тиском, такі, що відповідають хоч би одній з наступних умов:

КЛАС 3 — легкозаймисті рідини, суміші рідин, а також рідини, що містять тверді речовини в розчині або суспензії, які виділяють легкозаймисті пари, що мають температуру спалаху в закритому тиглі 61 град. C і нижче;

КЛАС 4 — легкозаймисті речовини і матеріали (окрім класифікованих як вибухові), здатні під час перевезення легко спалахувати від зовнішніх джерел займання, в результаті тертя, поглинання вологи, мимовільних хімічних перетворень, а також при нагріванні;

КЛАС 5 — окислюючі речовини і органічні пероксиди, які здатні легко виділяти кисень, підтримувати горіння, а також можуть, у відповідних умовах або в суміші з іншими речовинами, викликати самозаймання і вибух;

КЛАС 6 — отруйні і інфекційні речовини, здатні викликати смерть, отруєння або захворювання при попаданні всередину організму або при зіткненні з шкірою і слизистою оболонкою;

КЛАС 7 — радіоактивні речовини з питомою активністю більше 70 кБк/кг (2 нКи/г).

КЛАС 8 — їдкі і корозійні речовини, які викликають пошкодження шкіри, поразку слизистих оболонок очей і дихальних доріг, корозію металів і пошкодження транспортних засобів, споруд або вантажів, а також можуть викликати пожежу при взаємодії з органічними матеріалами або деякими хімічними речовинами;

КЛАС 9 — речовини з відносно низькою небезпекою при транспортуванні, не віднесені ні до одного з попередніх класів, але вимагаючи застосування до них певних правил перевезення і зберігання;

Білет 30