Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
GOS_KZAMEN.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
15.09.2019
Размер:
716.29 Кб
Скачать

22. Характеристика форм організації економічного навчання

Відповідно до навчання, форма - це спеціальна конструкція процесу навчання. Характер цієї конструкції зумовлений змістом процесу навчання, методами, прийомами, засобами, видами діяльності учнів. Ця конструкція навчання вважає Чередов І.М., являє собою внутрішню організацію змісту, яким в реальній педагогічній дійсності виступає процес взаємодії, спілкування вчителя з учнями при роботі над визначеним учбовим матеріалом .П. І. Підкасистий форму навчання розуміє як конструкцію відрізків, циклів процесу навчання, які реалізуються в сполученні керуючою діяльністю вчителя та керованою учбовою діяльністю учнів по засвоєнню визначеного змісту учбового матеріалу та засвоєнню засобів діяльності. Представляючи собою зовнішній вигляд, зовнішній обрис відрізків – циклів навчання, форма відображає систему їх стійких зв’язків і зв’язків компонентів усередині кожного циклу і як дидактична категорія означає зовнішню сторону організації навчального процесу, яка пов’язана з кількістю тих, хто навчається, часом і місцем навчання, а також порядком його здійснення. Отже, ми маємо два визначення – зовнішня та внутрішня конструкція. Тобто, можемо сказати, що в процесі навчання відбувається поєднання зовнішньої та внутрішньої конструкції. Деякі вчені - педагоги, зокрема М.І. Махмутов, вважає, що в педагогіці є необхідність вказати на різницю двох термінів, які включають слово «форма» та «форма навчання». В першій своїй різниці «форма навчання» означає колективну, фронтальну та індивідуальну роботу учнів на уроці (внутрішня конструкція, внутрішня організація навчання), тобто, як буде відбуватися взаємодія вчителя/викладача – учня/студента . В цьому своєму значенні термін «форма навчання» різниться від терміну «форма організації навчання», який позначає який-небудь вид заняття - урок, предметний гурток і т.п. (зовнішня конструкція, зовнішня організація навчання), тобто. в якому вигляді буде проходити заняття В. Д’яченко пропонує вживати терміни «організаційна форма навчання» (індивідуальна, групова тощо) та «форма організації навчання» (урок, будь якого типу, лекція, семінар тощо).

23. Типологія уроків. Мікро та макроструктура уроку

Типології уроків присвячено багато наукових робіт. Але і на сьогоднішній час ця проблема залишається спірною в сучасній дидактиці. Є декілька підходів до типології (класифікації) уроків, кожний із яких відрізняється визначальними ознаками. Наприклад, уроки класифікуються, виходячи із дидактичної мети (І.Т. Огородніков, І.Н. Казанцев); мети організації занять, змісту та способів проведення уроку (М.І. Махмутов), основних етапів навчального процесу (С.В.Іванов). Існує класифікація (типологія) Ю.Б. Зотова, Н.М. Яковлєва, І.Н. Борисова та інші.

Найбільш розповсюдженою в педагогічній теорії та практиці є типологія уроків В. О. Оніщука , якої ми будемо дотримуватися:

  1. урок засвоєння нових знань;( відбувається викладання нового матеріалу за визначеним вчителем планом. Можна пояснити новий матеріал частково – тільки найбільше необхідне та складне, використовуючи наочність, технічні засоби навчання. Велику роль в засвоєнні нового матеріалу, особливо на першому його етапі, відіграє самостійна робота з підручником, додатковою та довідниковою літературою. З метою підвищення ефективності усного викладу матеріалу використовують такі способи активізації мисленевої діяльності учнів: створення проблемних ситуацій, постановка проблеми та розкриття її рішення в історії науки та техніки та в сучасних умовах, фіксація основних елементів викладу у вигляді «опорних схем» та ін.. Вирішальну роль в процесі засвоєння знань відіграють усвідомлення закономірних зв’язків та відносин поміж явищами, які вивчаються та розкриття їх внутрішньої сутності.)

  2. урок засвоєння умінь та навичок;( застосовуються ввідні вправи, які виконує вчитель, пояснює алгоритм виконання. Пробні вправи- вчитель викликає 1 учня до дошки і той під керівництвом вчителя виконує вправу аналогічну ввідним.Інші записують в зошитах. Наступний етап пробних вправ-виконання всіма учнями самостійно завдання, після виконання 1 із учнів пояснює як він виконав завдання. Далі проводяться тренувальні вправи за зразком, характеризуються більшою самостійністю їх виконання. Також є і творчі вправи

  3. урок використання знань, умінь, навичок;(учні виконують завдання індивідуально, попарно, групами.вчитель повинен спостерігати за учнями, здійснювати допомогу.виконавши завдання, учні аналізують отримані результати, систематизують їх і відображають у вигляді таблиць, графіків, та формулюють висновкиі подають це все у звіті.)

4) урок узагальнення та систематизації;( Найбільш доцільно використовувати наступні прийоми навчання: бесіда. Демонстрація наочності, аналіз чи співставлення таблиць, аналіз або креслення схем, графіків та інших символічних зображень, проведення дослідів, лабораторних та практичних робіт. Учні можуть аналізувати або малювати схеми, моделі, малюнки самостійно, але при цьому дуже важливо, щоб вчитель уміло спрямовував увагу учнів на чітке виділення загальних та найбільш суттєвих ознак, готовив заздалегідь до виконання окремих мисленевих операцій. Певну роль в процесі узагальнення та систематизації відіграють лабораторні та практичні роботи. Головним завданням подібних уроків повинно стати формування у учнів знань, які відображаються у вигляді ідей та теорій. Для цього необхідний поступовий перехід від часних до все більше широких узагальнень. Одним із найбільш поширених методів узагальнення та систематизації знань є бесіда. Для узагальнень практичних умінь використовують практичні завдання узагальнюючого характеру, частіше це творчі, проблемні завдання.. Одним із важливих засобів узагальнення та систематизації є самостійна робота учнів з підручником на уроці. Текс підручника можна аналізувати окремими частинами, зупиняючись на тих з них, які можуть допомогти найти відповідь на узагальнюючі питання. Робота з підручником супроводжується розглядом узагальнюючих таблиць, діаграм, графіків, схематичних рисунків і т. п..)5) урок перевірки і корекції знань, умінь та навичок; ІV. Перевірка знань учнями основних понять (законів) та умінь пояснити їх сутність, аргументувати свої судження та наводити приклади. Як правило це письмова робота на 8-10 хвилин або індивідуальне опитування.V. Перевірка глибини осмислення учнями знань та ступеня їх узагальнення. Проводиться з допомогою письмового опитування, самостійного складання чи заповнення узагальнюючих таблиць. VІ. Застосування учнями знань в стандартних умовах. Під час даного етапу використовується письмове розв’язання задач - обчислювальних, якісних чи пізнавальних завдань за готовими даними, сформульованими питаннями та відомими способами виконання дій.VІІ. Застосування учнями знань в змінених (нестандартних) умовах. Виконання комплексних творчих письмових робіт, що потребують переносу засвоєних знань та способів виконання дій в нових умовах, виконання комплексних творчих практичних завдань.6) комбінований урок.( використовує комбінований урок - узагальнення та систематизації знань з уроком перевірки та контролю знань.)Урок не являє собою статичну дидактичну форму, яка раз і назавжди задана, а, навпаки, йому притаманна динаміка. На уроці відбувається рух від незнання до знання, від знання неповного до більше повного тощо. В русі постійно виникають протиріччя, які потребують розв’язання. Ці протиріччя впливають на структуру уроку, в якій можна виділити наступні елементи: мікро- та макро- структур уроку. Мікроелементи – зовнішні – етапи уроку (постійні). Мікроелементи – внутрішні – методи, прийоми, засоби навчання (змінні), які залежать від певних факторів: інтелектуального розвитку групи тих, хто навчається; дидактичної мети; досвіду самого вчителя; стану матеріально-технічного забезпечення закладу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]